Рішення № 83599076, 12.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2019 р. № 520/6024/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_2 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській тасті які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018;

- зобов`язати головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року.

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем при перерахунку пенсії зменшено розмір пенсії з 80% грошового забезпечення до 70 % з 01.01.2018 року та виплачує позивачу пенсію в без урахування 100% суми її підвищення, чим порушує права позивача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечував, зазначив, що всі дії було вчинено в межах діючого на той час законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Стосовно визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Позивачу відповідачем призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80 % грошового забезпечення.

В результаті проведеного перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року, загальний розмір його пенсії становив 70 % грошового забезпечення.

Тобто, наведені обставини свідчать, що відповідачем при проведенні даного перерахунку було зменшено основний розмір пенсії позивача з 80% на 70% грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Позивачу відповідачем була призначена пенсія у розмірі 90 % грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" були внесені зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення відсоткового розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018 та з 01.01.2019.

З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІзміни до частини другої статті 13 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Порядок перерахунку вже призначених пенсій врегульовано в ст. 63 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної їй пенсії та здійснюється на підставі судового рішення, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 90 відсотків від заробітку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №564/2288/16-а (№К/9901/23573/18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідачем протиправно зменшено позивачу розмір пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення, а тому позов в даній частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Стосовно вимог Позивача про визнання протиправним зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати Відповідачу лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року в таких розмірах:

- з 01.01.2018 - 50%;

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%;

- з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

Водночас згідно інформації у Єдиному державному реєстрі судових рішень на момент звернення Позивача до суду, а саме 12 грудня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено рішення по справі № 826/3858/18. Вказаним рішенням суду було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.

На момент розгляду позовної заяви позивача згідно інформації у Єдиному державному реєстрі судових рішень Верховним судом було відкрито касаційне провадження за скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/3858/18; відмовлено у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/3858/18 до закінчення касаційного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення у справі № 826/3858/18 щодо визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" набрало законної сили 05 березня 2019 року.

Тому дії Відповідача по нарахуванню Позивачу з 05 березня 2019 року пенсії за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2019 року слід вважати такими, що не відповідають чинному законодавству.

Щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати Відповідачу лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 та за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2019 року до 05 березня 2019 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»" (далі Постанова № 45).

Згідно п. 1 Постанови № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Постанови № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мінюсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзвязку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Як передбачено п. 3 Постанови № 45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

За приписами п. 5 Постанови № 45 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Крім того, на виконання положень ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно пункту 1 Постанови № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Водночас п. 2 Постанови № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

За приписами ч. 1 та. 2 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що на виконання вищенаведених приписів законодавства, з метою отримання довідок про розмір грошового забезпечення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося із списками осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, до Харківського обласного військового комісаріату і після отримання довідки про розмір грошового забезпечення позивача, провело йому перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2018 року.

Суд зауважує, що Постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час зазначеного вище періода не скасована та є чинною, а отже є обов`язковою до виконання згідно приписів ст. 117 Конституції України.

З приводу доводів позивача про те, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зменшення або часткова виплата нарахованої суми пенсії не передбачені, суд вважає за необхідне зазначити, що саме ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, і такими Порядками є Постанова № 45 та Постанова № 103.

Суд наголошує на тому, що зміни нормативного регулювання права осіб певних категорій на перерахунок пенсії узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України викладеною у рішеннях від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, 22 травня 2018 № 5-р/2018, практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року по справі «Сокуренко і Стригун проти України» №29458/04 та №29465/04, 26 червня 2014 року у справі № 68385/10 «Суханов та Ільченко проти України», 09 жовтня 1979 року по справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland № 6289/73), 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00), 14 лютого 2012 року по справі «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy № 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі № C-258/14 «Флореску та інші» (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others, Case C-258/14, 13 June 2017).

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Питання обмеження соціальних прав громадян України залежно від фінансових можливостей держави вже неодноразово було предметом розгляду Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011

При вирішенні справи по суті суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену ним у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», в якій суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою «Великода проти України» № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, з урахуванням практики ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що проведення виплат перерахованого підвищення пенсії позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01 січня 2018 року у розмірі 50 відсотків, не свідчить про те, що держава не дотримується встановлених Конституцією України норм і не забезпечує належний розмір соціальних виплат, які повинні забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом та є допустимою мірою з міркувань економічної політики та фінансових труднощів України.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою суд зазначає, що у разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії за період з 01.01.2018 за результатом перерахунку, належним виконанням судового рішення буде вважатися виплата в повному обсязі недоплаченої суми пенсії кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин, суд не вбачає підстав у зобов`язанні відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії виключно одним платежем.

Стосовно вимог позивача щодо нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії по день виплати, згідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3-4 зазначеного закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи, що право на перерахунок та виплату пенсії позивач набув з 01.01.2018, проте, відповідачем виплати пенсії в повному обсязі здійснено з порушенням строків та порядку, встановлених законодавством на час виникнення спірних правовідносин, право позивача на виплату пенсії за період з 01.01.2018 року є порушеним та має бути відновленим. За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог, за виключенням вимоги щодо сплати однією сумою, а відтак позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати у розмірі підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.139, 241-247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністраивний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; ідентифікаційний код юридичної особи 14099344) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпеченняї, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2018року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають та у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсі з 05.03.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 05.03.2019 р. з виплатою недоплаченої частини підвищення пенсії з 05.03.2019 року з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 05.03.2019 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідент. код: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 600 грн. (шістсот гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.