Рішення № 83598766, 13.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 року справа № 320/1658/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2019 №0000921303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення, оскільки ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 28.12.2018 №1190/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення позивачем норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано в акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 28.05.2019.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.10.2001 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Бориспільському відділенні ГУ ДФС у Київській області.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.07.2016.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 у період, що перевірявся, є лісопильне та стругальне виробництво.

У період з 04.12.2018 по 17.12.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 03.12.2018 №4978, №4979 та згідно наказу від 23.11.2018 №2761 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 28.12.2018 №1190/10-36-13-03/2600119551 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 253950,13 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки встановлено заниження задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників задекларованих у рядку 4.1 Декларації з ПДВ «Нарахування податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України за основною ставкою» за 2016-2017 роки на загальну суму 1269600,71 грн. без ПДВ (в сумі ПДВ 253920,13 грн.) за рахунок включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум сплачених за придбані товарно-матеріальні цінності, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Так, в ході перевірки не було надано підтвердження їх реалізації по наступним операціям:

- згідно наданих до перевірки первинних документів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 придбано товарно-матеріальних цінностей для виготовлення пиломатеріалів в кількості 206,891034 куб.м. та реалізовано в кількості 153,945 куб.м., різниця склала 52,946034 куб.м., що склало 25,59 %. Загальна сума придбаних за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 товарно-матеріальних цінностей для виготовлення пиломатеріалів складає в сумі 378832,16 грн. без ПДВ. Різниця непридатних для використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних на етапах виробництва товарів та під час придбання яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 склала в сумі 96943,14 грн. без ПДВ виходячи з вартості придбання.

- згідно наданих до перевірки первинних документів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 придбано товарно-матеріальних цінностей для виготовлення пиломатеріалів в кількості 986,9578509 куб.м. та реалізовано в кількості 493,477 куб.м., різниця склала 493,48 куб.м., що склало 50 %. Загальна сума придбаних за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 товарно-матеріальних цінностей для виготовлення пиломатеріалів складає в сумі 2345315,16 грн. без ПДВ. Різниця непридатних для використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних на етапах виробництва товарів та під час придбання яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 склала в сумі 1172657,57 грн. без ПДВ виходячи з вартості придбання.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що при списанні непридатних для використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних на етапах виробництва та під час придбання яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту платник зобов`язаний визначати податкові зобов`язання, оскільки товарно-матеріальні цінності не використовуються в оподаткованих операціях.

Наведене стало підставою для висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 31.12.2017 податкових зобов`язань нарахованих відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України за основною ставкою в сумі ПДВ 253920,13 грн., чим порушено вимоги п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2019 №0000921303, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 253950,13 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Також відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Суд зазначає, що відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності позивача є лісопильне та стругальне виробництво

Судовим розглядом справи встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 було придбано та віднесено до податкового кредиту 206,891034 куб.м. пиломатеріалів та реалізовано 153,945 куб.м. При цьому, різниця не реалізованих пиломатеріалів складає 52,946034 куб.м. на загальну суму 96943,14 грн., у тому числі ПДВ 19388,62 грн.

Також, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 було придбано та віднесено до податкового кредиту 986,9578509 куб.м. пиломатеріалів та реалізовано 493,477 куб.м. При цьому, різниця не реалізованих пиломатеріалів складає 493,48 куб.м. на загальну суму 1172657,57 грн., у тому числі ПДВ 234531,51 грн.

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що зазначена різниця не реалізованих пиломатеріалів відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України повинна включатися до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Водночас, у позовній заяві позивачем зазначено, що залишки, які утворилися в результаті оброблення деревини та виготовлення в процесі здійснення господарської діяльності пиломатеріалів станом на 31.12.2017, а саме кускові відходи в кількості 418,6 куб.м. та тирса в кількості 126,4 куб.м. зберігаються на території виробництва, які в подальшому будуть реалізовані.

Суд зазначає, що основним видом діяльності позивача за кодом КВЕД є 16.10 лісопильне та стругальне виробництво.

При цьому, як встановлено судом для здійснення власної господарської діяльності позивачем здійснюється придбання пиломатеріалів, з яких виготовляються заготівки.

Сторонами у справі не заперечується та не оспорюються наявність у позивача отриманих за результатами здійснення власної господарської діяльності відходів.

Водночас, суд зазначає, що у випадку здійснення господарської діяльності пов`язаної із деревиною та виготовленням із неї відповідних заготівок, то виробничий цикл отримання зазначених відходів деревини складається із відповідних етапів, зокрема, придбання деревини, що сторонами не заперечується, розпиловка деревини для отримання визначальної складової (заготовок) для подальшої реалізації в рамках господарської діяльності. Під час виготовлення зазначених заготовок, тобто при розпиловці деревини утворюється відповідний продукт, а саме відходи у вигляді обрізків (кускові відходи) і тирси, які в подальшому будуть використані позивачем шляхом їх реалізації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на 31.12.2017 на території виробництва позивача зберігаються кускові відходи в кількості 418,6 куб.м. та тирса в кількості 126,4 куб.м., що підтверджується відомостями обліку залишків матеріалів на складі (відходів).

Отже, фактично отриманий в рамках здійснення господарської діяльності продукт у вигляді відходів буде використано позивачем в рамках власної господарської діяльності для подальшої його реалізації з метою отримання прибутку, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем за період з 01.07.2016 по 31.12.2017 податкових зобов`язань нарахованих відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України за основною ставкою в сумі ПДВ 253920,13 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Суд зазначає, що положеннями п. 199.6 ст. 199 Податкового кодексу України визначено правила цієї статті не застосовуються в разі: проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу; постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій; проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1, пунктами 197.11 та 197.24 статті 197 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судовим розглядом справи не підтвердились обставини допущення позивачем порушень зазначених перевіряючими в акті перевірки, а саме п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що послугувало підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення від 21.01.2019 №0000921303, у зв`язку з чим зазначене рішення відповідача підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2540,00 грн., що підтверджується квитанцією від 27.03.2019 № 905.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21 січня 2019 року № 0000921303.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 2540 (дві тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.