Рішення № 83598697, 08.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2019 р. справа № 300/1234/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Микитин Н.М. за участю секретаря судового засідання Маковійчук С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 164 656,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 164 656,92 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 164 656,92 грн. визначених податковими повідомленнями рішеннями від 24.06.2016 року №234379-17 на суму - 1998,49 грн.; від 24.06.2016 року №234378-17 на суму - 813,93 грн.; від 24.06.2016 року №234380-17 на суму - 929,01 грн.; від 31.05.2017 року №77807-13 на суму - 27261,02 грн.; від 31.05.2017 року №77802-13 на суму - 26136,85грн.; від 31.05.2017 року №77805- 13 на суму - 25996,02 грн.; від 31.05.2018 року №0116267-5502-0915 на суму - 26156,48 гри.; від 31.05.2018 року №0116264-5502-0915 на суму - 26320,00 грн.; від 31.05.2018 року №0116273-5502-0915 на суму - 26320,00 грн.; від 31.05.2018 року №0116265-5502-0915 на суму - 2625,28 грн. та від 31.05.2018 року №0116266-5502-0915 на суму - 99,84 грн.

Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 11.06.2019 року направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с.41).

14.06.2019 на адресу суду, через канцелярію, надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 01.07.2019 о 10:00 год.(а.с.1-2).

Судом на виконання вимог статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу за адресою його місцезнаходження ( АДРЕСА_1 ), надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження, в якій зазначено, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення із відміткою працівника Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

В силу приписів частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістка вручена належним чином, так як поштове відправлення із даною повісткою повернене без вручення адресату з незалежних від суду причин.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав клопотання, згідно якого просить суд розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене та неявку в судове засідання всіх учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд заяви без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Козівському управлінні Головного управління ДФС у Тернопільській області, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти нежитлової нерухомості та у відповідності до вимог пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2019 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить такі об`єкти нерухомого майна: квартира трикімнатна в АДРЕСА_6 , площею 123,8 кв.м; квартира трикімнатна в АДРЕСА_7 а, площею 78,5 кв.м; квартира чотирикімнатна в АДРЕСА_8 , площею 196,5 кв.м; нежитлова будівля, АДРЕСА_9 , площею 1640,8 кв.м; будинок, АДРЕСА_9 в, площею 825 кв.м; нежитлова будівля, АДРЕСА_9 , площею 1640,8 кв.м; нежитлова будівля, АДРЕСА_10, площею 62,4 кв.м; будівля, АДРЕСА_9 Є , буд. 1 г , площею 722,8 кв.м; будівля, АДРЕСА_9, площею 825 кв.м. (а.с.70-102).

Контролюючим органом, обчислено суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017 та 2018 роки щодо зазначених вище об`єктів нерухомості з урахуванням ставок податку, від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року та визначило позивачу суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 164656,92 грн. згідно з податковими повідомленнями рішеннями від 24.06.2016 року №234379-17 на суму - 1998,49 грн.; від 24.06.2016 року №234378-17 на суму - 813,93 грн.; від 24.06.2016 року №234380-17 на суму - 929,01 грн.; від 31.05.2017 року №77807-13 на суму - 27261,02 грн.; від 31.05.2017 року №77802-13 на суму - 26136,85грн.; від 31.05.2017 року №77805- 13 на суму - 25996,02 грн.; від 31.05.2018 року №0116267-5502-0915 на суму - 26156,48 гри.; від 31.05.2018 року №0116264-5502-0915 на суму - 26320,00 грн.; від 31.05.2018 року №0116273-5502-0915 на суму - 26320,00 грн.; від 31.05.2018 року №0116265-5502-0915 на суму - 2625,28 грн. та від 31.05.2018 року №0116266-5502-0915 на суму - 99,84 грн. (а.с.17-18, 21-22, 24-26).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення. В судовому порядку дані податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені.

Невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати податкових зобов`язань з податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, визначене податковим органом за 2016, 2017 та 2018 роки слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71) внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України), в тому числі викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України, а саме: введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості. Даний Закон набрав чинності 01.01.2015.

Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно. Згідно пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (п.п.«а» п.п.266.1.2. п.266.1 ст.266 ПК України.

Згідно з п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.3.1. п.266.3ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відтак, відповідач як власник об`єктів нежитлової і житлової нерухомості, є платником податку.

Відповідно до п.п.266.3.2. п.266.3. ст.263 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно п.п.266.5.1. п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно із п.п.266.6.1. п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В п.п.266.7.1. п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п.п.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що контролюючим органом було обчислено суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з площі об`єктів нежитлової та житлової нерухомості, що належить відповідачу, та з урахуванням ставок податку, від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України).

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.12 статті 54 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 пункту 56.17 статті 56 ПК України ).

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (пункт 58.3 статті 58 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 12.01.2017 за №43-19 на суму податкового боргу 3741,43 грн., яка отримана ОСОБА_1 (а.с.16) та залишена без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, не був сплачений.

Аналіз наведених норм вказує на те, що визначені позивачем у податкових повідомленнях-рішеннях грошові зобов`язання відповідача з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017 та 2018 роки є узгодженими, в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, а тому є чинними і набули статусу податкового боргу.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями рішеннями від 24.06.2016 року №234379-17 на суму - 1998,49 грн.; від 24.06.2016 року №234378-17 на суму - 813,93 грн.; від 24.06.2016 року №234380-17 на суму - 929,01 грн.; від 31.05.2017 року №77807-13 на суму - 27261,02 грн.; від 31.05.2017 року №77802-13 на суму - 26136,85грн.; від 31.05.2017 року №77805- 13 на суму - 25996,02 грн.; від 31.05.2018 року №0116267-5502-0915 на суму - 26156,48 гри.; від 31.05.2018 року №0116264-5502-0915 на суму - 26320,00 грн.; від 31.05.2018 року №0116273-5502-0915 на суму - 26320,00 грн.; від 31.05.2018 року №0116265-5502-0915 на суму - 2625,28 грн. та від 31.05.2018 року №0116266-5502-0915 на суму - 99,84 грн. (а.с.17-18, 21-22, 24-26), податковою вимогою форми "Ф" від 12.01.2017 за №43-19 на суму податкового боргу 3741,43 грн. (а.с.16), а також довідкою про наявність боргу, яка міститься в матеріалах справи (а.с.12).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 164 656,92 грн., є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід держави податковий борг в розмірі 164 656 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 92 копійки, з них:

- по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі - 161931 (сто шістдесят одну тисячу дев`ятсот тридцять одну) гривню 80 копійок, на р/р 31415617019743, код одержувача 37382571, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18010200;

- по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитловоі нерухомості в сумі - 2725 (дві тисячі сімсот двадцять п`ять) гривень 12 копійок, на р/р 31413512019743, код одержувача 37382571, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18010300.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003);

відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 13 серпня 2019 р.