Рішення № 83598592, 08.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.,

при секретарі Копосович Е.О

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - не зявилася

відповідача: Закарпатська митниця ДФС , представник- Василенко І.Ю.

третьої особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області - представник - Троцюк О.В.

третьої особи: Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, представник - Троцюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС , треті особи :Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, яким просить:

1.Визнати протиправними та скасувати Картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІЛА305000/2019/00025 від 19 березня 2019 року та Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від ЖІА305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року.

2.Повернути позивачу суму попередньої оплати за митне оформлення у розмірі 121 200 грн., що внесена за квитанцією № Q841998001 від 19 березня 2019 року.

3.Стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС.

1. Позиції сторін

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 12 березня 2019 року, позивачем придбано у нерезидента вживаний транспортний засіб - «Mercedes-Benz» E350d,кузов № НОМЕР_1 , за ціною 13100,00 Євро. З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу позивачем, було подано до відповідача митну декларацію, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу саме за ціною договору - 13100,00 Євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією подано до митного органу всі необхідні документи. Однак. у порушення ст. 57 МК України відповідачем митну вартість транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» E350d, який позивачем імпортовано, визначено за резервним методом, а не за ціною договору (рахунком-фактурою (інвойс), а відтак безпідставно визначено митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 25 026 Євро.

У зв`язку з відсутністю у документах, зазначених у ч.2 ст.53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни позову митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів про що прийняла Картку відмови та Рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару «Mercedes-Benz» E350d 2016 року виготовлення (VIN-код НОМЕР_1) визначена за резервним методом у валюті рахунку становить 25026 Євро. Позивач вважає оскаржуване рішення та картку відмови митного органу незаконними, такими що не ґрунтуються на нормах митного законодавства та підлягають скасуванню.

06 травня 2019 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Так, зазначає, що в рамках виконання митних формальностей, згенерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення ТЗ направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару. За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу). а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу, а також за рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Окрім вищезазначеного сумніву митниці, до підстав для запиту додаткових документів належить і те, що подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Право на проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав. У зв`язку з цим, 19.03.2019 митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості ІМ305000/2019/000062/2. При цьому, підставою для коригування митницею заявленої декларантом митної вартості стала відсутність у наданих декларантом додаткових документах всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (у тому числі неможливість ідентифікації з оцінюваним товаром та наявність розбіжностей в частині платника коштів в наданій декларантом банківській квитанції). Також, позивачем не надано обґрунтування заявленої до повернення суми. Відтак, у зв`язку з вищенаведеним, митним органом було правомірно винесено оскаржувану картку відмови. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 12 березня 2019 року, позивачем придбано у нерезидента вживаний транспортний засіб - «Mercedes-Benz» E350d,кузов № НОМЕР_1 , за ціною 13100,00 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) nr.2019-118 та експортною декларацією з країни відправлення вантажу № MRN19SК6163ЕХ90311508 від 12 березня 2019 року та квитанцією № 4022068768/7500 від 12 березня 2019 року (а.с.21,24).

18.03.2019 року декларантом (ФОП ОСОБА_2 ) було подано до митного оформлення митну декларацію № UA 305160/2019/016207 на товар - легковий автомобіль Мерседес Бенц Е350 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 з метою випуску його у вільний обіг, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 13 100 Євро- саме за ціною договору.

Судом встановлено, що така ціна договору - 13 100 Євро, була підтверджена також висновком експертизи (звітом про оцінку) № 2019-03-18-01 від 18 березня 2019 року, згідно якого ТЗ не на ходу, після ДТП; пошкоджено та потребує заміни передній бампер, капот, фара передня ліва, фара протитуманна ліва, решітка радіатора, крило переднє ліве, арка колісна ліва. Пошкоджено бачок склоомивача; потребують заміни двері передні ліві, задні ліві, стойка ліва. Спрацювала подушка безпеки даху ліва, пасажира права, водія. Пошкоджено оббивку салону ліву, обшивку даху, диски колісні лівий та правий; потребує заміни задній бампер. Численні сліди пошкодження лакофарбового покриття, потребує окраски капот, передній та задній бампер, двері передні ліві, задні ліві.Дані пошкодження зафіксовані на фото , зроблені експертом.(а.с.30-48)

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи ( а.с.21,50):

- комерційний рахунок (інвойс) від 12.03.2019 № 2019-118;

- реєстраційні документи на транспортний засіб;

- словацька експортна декларація MRN19SK6163ЕХ90311508 від 12.03.2019.

За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу) а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу, а також за рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (а.с.79).

Згідно повідомлення надісланого у електронній формі, митним декларантом ОСОБА_2 (що діє на підставі договору-доручення № 12/03/2019 від 12 березня 2019 року) (а.с.22,49) відповідачу було надано наступні документи:

- Висновок про вартісні характеристики товару (звіт про оцінку) № 2019-03-18 від 18 березня 2019 року;

- копію експортної декларації з країни відправлення вантажу № МRN 19SК6163ЕХ90311508 від 12 березня 2019 року;

- рахунок №2019-118 від 12 березня 2019 року про продаж вантажу з відміткою митниці країни експортера;

- квитанцію № 4022068768/7500 від 12 березня 2019 року про внесення оплати за вантаж;

- фото вебсайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж даного вантажу.

Разом з цим, митниця, у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни позову відмовила у митному оформленні (випуску) товарів.

Так, 19.03.2019 року, митницею було прийнято Картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00025 від 19 березня 2019 року та Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року, відповідно до якого митна вартість товару Мерседес Бенц Е350 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 визначена за резервним методом у валюті рахунку становить 25 026 Євро.(а.с.17-20).

Так, як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 1-2г методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного (подібного) товару, на підставі яких можливе визначення митної вартості, а також зазначено, що при визначенні числового значення митної вартості товару за основу взято цінову інформацію (25026 ЕІЖ), згенеровану АСАУР для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1 .

Також у в оскаржуваному рішенні вказано, що відомості, наявні у поданих декларантом документах не містять достатніх даних для визнання заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з вищенаведеним позивач згідно квитанції №QS41998001 від 19 березня 2019 року про попередню оплату за митне оформлення сплатила митні платежі - різницю ціни товару заявлену нею у митній декларації та ціною, визначеною митним органом у розмірі 121 200 грн.(а.с.53)

Після того, 19 березня 2019 року Закарпатською митницею ДФС позивачу було видано Посвідчення про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , згідно якого митниця не заперечує проти реєстрації у підрозділі МВС України, який відповідно до законодавства України вповноважений здійснювати державну реєстрацію та зняття з обліку ТЗ, вищевказаного ТЗ на ім`я позивача; транспортний засіб повинен бути пред`явлений для реєстрації у десятиденний строк. (а.с.50).

Також позивачу було видано реєстраційні документи, митну декларацію від 19 березня 2019 року UA305160/2019/016370.(а.с.51)

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митна вартість товарів та методи її визначення визначено розділом III главою 8 МК України.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, якою передбачені методи визначення митної вартості товарів.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної

вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються

оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують

вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на

транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості

про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591 аі5).

Суд не знаходить підстав наявності недостовірності наданих позивачем для митного оформлення документів або таких, що не підтверджують складові митної вартості, розбіжності, наявні ознаки підробки , оскільки митна вартість заявлена позивачем в особі декларанта відповідає договору купівлі-продажу транспортного засобу, який є чинним, недостовірність якого ніким не визнавалася та наданим платіжним документом, сума якого відповідає заявленій митній вартості та відповідає ціні договору, а сума транспортних витрат підтверджується довідкою, яку відповідач взяв до уваги.

Щодо форми платіжного документу, то законом не передбачено надання конкретної форми платіжного документу, а отже наданий платіжний документ відповідає встановленій платіжній системі держави, де здійснювалася купівлі продажу товару, що узгоджується з п.в ст. 4 МКУ, а саме: платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

В разі сумніву зі сторони митного органу він у межах наданих повноважень міг здійснити відповідні запити, чим не скористався.

Позивач надав суду належним чином завірений переклад квитанції № 4022068768/7500 від 12 березня 2019 року про внесення оплати за транспортний засіб, яку було отримано чоловіком позивачки 24.07.2019 року, що підтверджує дійсність поданої при митному оформленні платіжного документу, хоча сам митний органі, піддаючи сумніву даний платіжний документ, не здійснив ніяких запитів.

Отже, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин 3, 4 ст. 53 та частини 2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах, що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року, яке прийняте Закарпатською митницею ДФС, не містить відомостей про наявність в документах поданих для підтвердження митної вартість автомобіля розбіжностей чи ознак підробки, також даним рішенням відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не встановлена. Також в оскаржуваному рішення відповідачем не зазначається про ненадання позивачем чи його декларантом документів, визначених у ч.2 ст.53 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Тобто наведено перелік підстав для відмовив застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, на жодну з яких у даному конкретному випадку митний орган у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не посилається. В свою чергу позивачем, при митному оформлені імпортованого транспортного засобу, надано всі документи необхідні для застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору.

Так, відповідно до рахунку-фактури (інвойс) nr.2019-118 та квитанції № 4022068768/7500 від 12 березня 2019 року (згідно якої на рахунок продавця позивачем сплачено 13100,00 Євро , які сплачено позивачем на рахунок продавця транспортного засобу безготівковим способом.

При цьому, як вбачається із змісту митної декларації країни відправлення № MRN19SК6163ЕХ90311508 від 12 березня 2019 року відповідний транспортний засіб було вивезено з країни відправника на митну територію України за аналогічною ціною.

Окрім того, відповідно до пунктів 2, 4 ч.2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціпу товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених підпунктами а, б, в, г. п .2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами «в» та «г» відповідної статті, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у справах № 809/278/17 (06.03.2019), № 809/1174/17 (27.07.18), № 809/1174/17 (27.07.18), 820/17417/14 (21.02.2018), які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають до врахування при застосування норм права у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи предметом митного оформлення був бувший у використанні автомобіль із значними пошкодженнями, про що було зазначено у висновку експертного дослідження та який був наданий на підтвердження заявленої митної вартості. Однак, в оскаржуваному рішенні відповідачем не було надано жодної оцінки даному висновку та не вказано причин його не врахування .

Посилання відповідача на причини його неврахування під час судового розгляду суд не бере до уваги, оскільки суд досліджує оскаржуване рішення на предмет його відповідності законам саме на момент його винесення, а в рішенні, яке оскаржується, відсутнє посилання на причини неприйняття висновків експертного дослідження.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, яка ним надана у Постанові від 02 квітня 2019 року у справі №809/784/16 щодо застосування митницею АСАУР, дані якої відповідач вважає підставою для винесення оскаржуваних рішень, а саме: "Доводи скаржника про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів."

Виходячи з наведеного Закарпатською митницею ДФС, з урахуванням приписів ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняте рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00025 від 19 березня 2019 року.

Щодо позовної вимоги про повернення суми попередньої оплати за митне оформлення у розмірі 121 200 грн., що внесена за квитанцією № Q841998001 від 19 березня 2019 року, суд зазначає наступне.

Питання стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів, врегульовано нормами ст. 301 чинного Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України, Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі - Порядок повернення) та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 N1146 (далі - Порядок взаємодії)

Так, відповідно до ч.1.3 ст.301 МКУ, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України; помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів з дня виникнення надміру сплаченої суми.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 301 МК, визначає Порядок повернення.

Відповідно до розділу III Порядку повернення, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

За результатами опрацювання заяви митний орган готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням. Заява платника податку, висновок, завізований відповідним підрозділом митниці, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії, відповідно до якого на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного, законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви.

Таким чином, вимоги в частині повернення коштів з Держбюджету, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21-21а14 та у справі №21-29а14 за позовом ПАТ"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, повернення надмірно сплачених платежів. Так, у вказаних справах, на підставі системного аналізу положень Митного кодексу України; Порядку повернення, Порядку взаємодії (чинних на час виникнення спірних відносин), колегія суддів Верховного Суду України дійшла до висновку, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Також необхідно відмітити правову позицію Вищого адміністративного суду України, наведену в постанові від 17.04.2014 N К/800/6072/14, у якій касаційний суд за результатами розгляду подібних відносин відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України коштів у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість, виходячи з того, що Порядком повернення та Порядком взаємодії визначено процедуру повернення надмірно сплачених митних платежів, яка позивачем не була дотримана.

На підставі вищенаведеного в цій частині позовних вимог у задоволені позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000, "Онерїлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Крім того, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями ст. 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, буд. 20,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39515893) , треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (88000, м.Ужгород, вул.П.Мирного, 2А, код ЄДРПОУ 37975895), Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області ( м. Ужгород, площа Поштова,3,код ЄДРПОУ 38015610) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати Картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00025 від 19 березня 2019 року та Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000062/2 від 19 березня 2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 384,20 ( тристо вісімдесят чотири грн. 20 коп.)грн. згідно квитанції № 0610550076 від 05.04.2019 року АТ" КОМІНВЕСТБАНК" за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, буд. 20,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39515893)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 серпня 2019 року.