Рішення № 83598579, 12.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2019 року № 826/1170/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" Брайка Станіслава Анатолійовича Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК"про представники учасників справи:визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії позивача, відповідача та третьої особи - не прибули, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" Брайка С.А. (надалі - відповідач або Уповноважена особа фонду), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) згідно з договором.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправно не включено інформацію про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, позов задоволений частково, визнано протиправною спірну бездіяльність відповідача та зобов`язано його подати додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

Ухвалою від 27.04.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду вказав, що суди неповно з`ясували обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема не встановили, у чому полягає спір позивача саме з відповідачем (враховуючи, що позивач до відповідача не звертався, а звернувся одразу до Фонду гарантування вкладів). Суди не надали правової оцінки доводам відповідача щодо відсутності у позивача статусу вкладника (відповідач вважає позивача кредитором), не врахували статус вкладу як спільного і не з`ясували думку інших співвласників вкладу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21.03.2019.

21.03.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.

У судове засідання 21.03.2019 представники сторін не з`явилися. Про місце, дату та час розгляду справи сторони повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім того, відзив на позовну заяву відповідачем надано не було.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), з однієї сторони, та ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", з іншої сторони, укладено договір банківського вкладу №ДФ-118637-2612 від 11.11.2014, предметом якого є грошовий вклад у розмірі 101 000 Швейцарських франків, зі строком розміщення з 11.11.2014 по 11.11.2015.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частини банківського вкладу від 28.01.2015, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 частину банківського вкладу у розмірі 9 050,00 Швейцарських франків.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних" від 12.02.2015 № 96, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" № 29, згідно з яким з 13.02.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" - Ільчука Олександра Павловича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2015 № 93 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 11.06.2015 включно.

26.05.2015 на офіційному сайті Фонду було розміщено оголошення про те, що з 26.05.2015 ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" здійснює виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 13.05.2015 включно. Виплати коштів будуть здійснюватися через установи ПАТ "КБ "Приватбанк". Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до установ ПАТ "КБ "Приватбанк". Виплати вкладникам будуть здійснюватися в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення банку з ринку, але не більше 200 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" від 11.06.2015 № 370, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.06.2015 прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 115, згідно з яким з 12 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" призначено провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення Ільчука Олександра Павловича строком на 1 рік з 12.06.2015 по 11.06.2016 включно.

18.06.2015 на офіційному сайті Фонду було розміщено оголошення про те, що у зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 115 від 12.06.2015, Фонд з 19.06.2015 розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з 19.06.2015 до 30.07.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "КБ "Приватбанк". Відшкодування вкладникам ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 19.06.2015 до 30.07.2015 здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку, як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

14.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" № 136, відповідно до якого з 15.07.2015 провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення Ільчука О.П. відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК"; з 15.07.2015 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Брайка Станіслава Анатолійовича.

Також, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 14.07.2015 винесено наказ «Про відсторонення Ільчука О . П. від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду та про призначення Брайка С.А. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" № 223.

06.11.2015 Позивач направив до Фонду заяву, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК".

Листом від 14.12.2015 № 02-036-53617/15 Фонд повідомив, що в Переліку вкладників, що був переданий до Фонду гарантування уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" відсутня інформація про вклади ОСОБА_1

08.01.2016 позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із заявою, в якій просив останнього вжити усі необхідні дії для включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів та подати додаткову інформацію про ОСОБА_1 до Фонду.

Відповіді Уповноваженої особи фонду на вказаний лист матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення інформації про позивача та гарантованої суми вкладу до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що підставою заміни кредитора у зобов`язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави дійти до висновку про те, що через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд зазначає про те, що маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов`язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

При цьому, статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв`язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов`язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 826/1169/16.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 частину банківського вкладу за договором банківського вкладу на підставі договору купівлі-продажу частини банківського вкладу від 28.01.2015.

У свою чергу договір банківського вкладу, укладений між ОСОБА_7 та ПАТ "ЕНЕРГОБАНК".

Наведене свідчить, що безпосередньо позивачем договору із ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" не укладалось, грошові кошти на вкладний рахунок не вносились, що вказує на те, що позивач не є вкладником у розумінні статті 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не має права на отримання гарантованої суми за договором банківського вкладу за рахунок Фонду, у порядку, визначеному цим Законом.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку суду про те, що позивач не є вкладником банку, який отримав право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, оскільки, жодна з обставин, з якими Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема: на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; у позивача були відсутні на зазначеному банківському вкладі кошти разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко