Рішення № 83598359, 23.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2019 року № 640/3467/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Мельник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська харчова

компанія»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача: Спіцин Р.В.,

від відповідача: Кравченко О.О., Робак М.В., Єфіменко Р.В.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 липня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія» (далі-позивач/ТОВ «Українська харчова компанія» ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві(далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.12.2018 року №00015551402 та №00015541402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даним контрагентом є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Також зазначає, що позивачем не було допущено порушень ведення бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що перевіркою установлено відсутність можливості контрагентів постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів. Також зазначає, що позивачем було порушено вимоги ведення бухгалтерського обліку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Українська харчова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018.

Перевіркою ТОВ «Українська харчова компанія» було встановлено порушення:

1. п.44.1 ст.44, пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп.140.5.7 п.140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі -П (С)БО 15), п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2016 рік у сумі 6597413 грн., за 2017 рік у сумі 14384847 грн., за півріччя 2018 року у сумі 15492002 гривень;

2. п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 718 644 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2016 року на суму 218106 грн., листопад 2016 року на суму 211800 грн., грудень 2016 року на суму 89723 грн., березень 2017 року на суму 60074 грн., вересень 2017 року на суму 16740 грн., листопад 2017 року на суму 122201 гривень.

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, за січень, травень серпень 2017 року.

4. п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено несвоєчасна сплата податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 48 866,71 грн. при виплаті доходу компанії ТОВ «Ям! Ресторантс Интернэшнл Раша Си Ай Эс» (Російська Федерація) за договором комерційної концесії (франчайзинга) від 03.11.2015 б/н.

5. ст.51, п. 70.16 ст.70, пп.176.2 «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, зі змінами і доповненнями, р. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності, щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, за IV квартал 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2018 р. № 773/26-15-14-02/38129143 та винесено податкові повідомлення-рішення від 13.12.2018 року:

- №00015551402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 15492002 грн.;

- 00015541402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 898 305,00 грн., в тому числі за основним платежем 718644 грн. та 179661 грн. за штрафними санкціями;

За результатами оскарження ТОВ «Українська харчова компанія» цих податкових повідомлень-рішень від 13.12.2018 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 14.02.2019 №7383/6/99-99-11-04-01-25 були залишені без змін.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 року №00015551402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 492 002 гривень, суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія» здійснює свою господарську діяльність у сфері ресторанного господарства через мережу ресторанів швидкого обслуговування «KFC» (вид діяльності за КВЕД-2010: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного господарства).

За міжнародним договором комерційної концесії (Франчайзингу), укладеного 03.11.2015 року між позивачем та ТОВ «Ям! Ресторантс Інтернешнл Раша Сі Ай Ес» (далі-правоволоділець), позивач представляє на території України всесвітньо відомий бренд «KFC» від американського холдингу Kentucky Fried Chicken International Holdings, Inc.

Згідно умов Договору франчайзингу позивач зобов`язаний дотримуватися керівництва та стандартів франчайзингової політики, у тому числі, що стосуються проектування, оформлення, оснащення та обслуговування приміщень ресторанів.

Стверджуючи про заниження задекларованих показників у рядку 2240 звіту про фінансові результати «Інші доходи», тобто заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, на загальну суму 3122275,00 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 3122275,00 грн., відповідач виходив з того, що послуги в сумі 3122275,00 грн. отримані позивачем безоплатно, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «С.ГРУП» за договором підряду № 311016 від 31.10.2016 р. та ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» за договорами на розробку проектної документації № 151215 від 15.12.2015 p., № 11 CP 2/16 від 01.08.2016 p., договорами підряду № 200116 від 20.01.2016 p., № 160916 від 16.09.2016 p., на думку відповідача, є нереальними.

31 жовтня 2016 року між ТОВ «Українська харчова компанія» та ТОВ «С.ГРУП» було укладено договір підряду № 311016. Відповідно до умов договору підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати в приміщенні ресторану швидкого обслуговування «KFC» замовника, відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору будівельні роботи та здати замовнику в установлений цим договором строк результат робіт, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника роботи та оплатити їх на умовах викладених у цьому договорі. Об`єктом ремонтних робіт є нежитлове приміщення ресторану швидкого обслуговування «KFC», загальною площею 351,8 кв.м., що розташовується за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1-Б (літера А)(ТРЦ «Дрім Таун», третій поверх (секція R 16). Види, обсяги, склад робіт та матеріали, обладнання, конструкції, що будуть використовуватися при виконанні робіт, визначені у кошторисі, який є невідєсною частиною цього договору. Договірна ціна, тобто вартість робіт за цим договором становить 1 005 976,72 грн., у т. ч. ПДВ.

Роботи, передбачені вищевказаним договором, виконувались на вимогу Правоволодільця, який згідно договору про надання послуг з проведення аудитів ресторанів № УПК-01.02/2016 від 01.02.2016 р. надавав позивачу відповідні послуги, що підтверджується звітом про проведення аудиту ресторану позивача.

На підтвердження факту виконання вказаних робіт позивачем надано до суду акт №1 виконаних робіт в приміщенні ресторану швидкого обслуговування «KFC», адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1-Б (літера А)(ТРЦ «Дрім Таун», третій поверх (секція R 16)), ліцензію ТОВ «С.ГРУП» № 2013026034 від 18.04.2016., виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. В свою чергу позивачем на рахунок ТОВ «С.ГРУП» було здійснено оплату на проведені роботи на загальну суму 1 005 976,72 грн., що підтверджується платіжними доручення №39 від 17.11.2016 р., №89 від 24.11.2016 р. та № 134 від 01.12.2016 р.

Також, 15 грудня 2015 року між ТОВ «Українська харчова компанія» та ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» укладено договір на розробку проектної документації № 151215.

Згідно умов договору підрядник зобов`язується за завданням замовника, на свій ризик власними силами та засобами: розробити та передати замовнику проектну документацію стадії Проект (П) - розділи АР, ЕО, ОіК, ВК - на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення ресторану швидкого обслуговування «KFC», загальною площею 448,25 кв. М., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37 (Торгово-Розважальний центр «ART MALL» («АРТ МОЛЛ»), перший поверх, лот А10); та надати послуги по здійсненню авторського та технічного нагляду під час реконструкції нежитлового приміщення ресторану швидкого обслуговування «KFC», а замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх. Згідно п. 4.1. Загальна вартість робіт по створенню проектної документації та надання послуг із здійснення авторського та технічного нагляду визначена в додатку №1 до цього договору який є його від`ємною частиною, та складає 450 000 грн. у т.ч. ПДВ.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» було надані відповідні послуги, що підтверджується актом виконаних робіт №1 за січень 2016 р., довідкою про вартість виконаних робіт та розробленою проектною документацією ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП». В свою чергу позивачем на рахунок ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» було здійснено оплату на проведені роботи на загальну суму 450 000,00 грн., що підтверджується платіжними доручення №6701 від 22.02.2016 р., №6475 від 13.01.2016 р.

Як зазначає позивач необхідність розроблення проектної документації була зумовлена наступним.

«Згідно договору оренди нежитлового приміщення № 13-06-14/КФС від 13 червня 2014 року позивач користувався нежилими приміщеннями загальною площею 448,25 кв.м., що розташовані в ТРЦ «Арт Молл» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 37 , для розміщення ресторану швидкого обслуговування «KFC». Плата за оренду нежитлового приміщення, розмір компенсації орендодавцю витрат за використані в приміщенні потужності інженерних систем та витрат за послуги постачальників комунальних послуг складають значну суму. З моменту укладення договору оренди сталися істотні зміни обставин, якими позивач керувався при укладенні договору: кількість відвідувачів ресторану виявилася незначною при низькому середньому чеку. Із зазначених вище причин діяльність ресторану позивача є нерентабельною. Ураховуючи зазначені чинники позивач прийняв рішення зменшити площу орендованих приміщень та виконати відповідні роботи з реконструкції орендованих приміщень».

У зв`язку із необхідністю проведення реконструкції вищевказаних приміщень між позивачем та ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» 20 січня 2016 року було укладено договір підряду № 200116 на виконання робіт із реконструкції нежитлових приміщень ресторану швидкого обслуговування «КРС», загальною площею 448,25 кв.м., розташованого в ТРЦ «Art Moll» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37. Виконання вказаних робіт ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» підтверджується актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт. Крім того, виконання робіт за договором підтверджується договором про внесення змін № 2 від 17.02.2016 р. до договору оренди нежитлового приміщення № 13-06-14/КФС від 13.06.2014 p., актом приймання-передачі (повернення) та фото ресторану до реконструкції та після реконструкції ресторану.

Також, 01 серпня 2016 року між позивачем та ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» укладено договір на розробку проектної документації № 11 CP 2/16 на виконання робіт із влаштування сезонного майданчика для харчування біля ресторану швидкого обслуговування «KFC», розташованого в ТРЦ «Океан Плаза» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом виконаних робіт. Крім того, виконання робіт за договором підтверджується розробленою проектною документацією, листом позивача від 01.11.2016 р. № 160 до ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ» з проханням надати згоду на розміщення сезонного майданчика для харчування, листом позивача від 14.11.2016 р. № 174 із яким копія розробленої проектної документації була надана на погодження ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ», листом ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ» від 17.11.2016 р. № 1044, листом ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ» від 13.02.2017 р. № 89.

16 вересня 2016 року між позивачем та ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» укладено договір підряду № 160916 на виконання робіт з ремонту холодильної камери в ресторану швидкого обслуговування «KFC», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт. Крім того, виконання робіт за договором підтверджується фото виконаних робіт.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом зроблено висновок про нереальність вищевказаних господарських операцій з огляду на таке:

- первинні документи по взаємовідносинах позивача із вищевказаними контрагентами є дефектними, що полягає у не відображенні кількості, вартості, калькуляції виконання робіт.

- позивачем не надано первинних документів, передбачених в договорах із вищевказаними контрагентами: дозвільні документи - ліцензії, сертифікати (зокрема, залучених субпідрядників), що виконували роботи.

- у виписаних вищевказаними контрагентами актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутня будь-яка інформація про залучення працівників (їх професійну належність) необхідних для виконання послуг, залучення машин та устаткування.

- у вищевказаних контрагентів відсутні трудові, матеріальні, технічні ресурси для надання послуг.

- на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України відсутня інформація щодо видачі вищевказаним контрагентам ліцензії на виконання будівельно-монтажних робіт.

- відповідно до баз даних ДФС України, інформація щодо наявності у вищевказаних контрагентів ліцензій або інших дозвільних документів відсутня.

- Директор ТОВ «С.ГРУП» був засновником ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП».

- наявні судові ухвали у рамках кримінальних проваджень, які стосуються ТОВ «С.ГРУП». Вищевказані контрагенти за період взаємовідносин з позивачем здійснювали придбання робіт/послуг із суб`єктами господарювання на яких, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є посилання (за ознаками кримінальних правопорушень передбачених КПУ).

- ТОВ «С.ГРУП» за податковою адресою не знаходиться.

Слід зазначити, що досліджені судом під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Матеріалами справи також підтверджується, що всі фінансово - господарські зобов`язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій вказані товариства були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ознайомившись із доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Таку ж правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13.

ТОВ «Українська харчова компанія» на вимогу перевіряючих надало для перевірки всі, передбачені чинним законодавством України первинні документи по його взаємовідносинах з постачальниками.

Документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та ого контрагентами.

Жоден документ ніким, не визнано ні нікчемним, ні таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Тим більше, що з огляду на принцип індивідуальної юридичної відповідальності (ст. 61 Конституції України), ознака фіктивного підприємництва з боку контрагента не має правового значення для платника податків.

Тобто, в разі встановлення у визначеному правовими нормами порядку фіктивного підприємництва з боку контрагента - відсутні підстави для визнання документів, що підтверджують оформлення господарських операцій з цим контрагентом недостовірними.

За змістом норм Податкового кодексу України, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на нормування податкового кредиту наступають лише у разі реального фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування і або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника додатків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксується дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарський діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту , тому платник податків і покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у позивача ліцензій та дозволів контрагентів на виконання будівельних робіт, оскільки дозвільні документи - ліцензії, сертифікати не є первинними документами позивача. Не надання контрагентом документів, передбачених договором, може бути підставою для відповідальності контрагента та не свідчить про нереальність господарських операцій за договорами підряду із вказаними контрагентами. Крім того вказані дозвільні документи були надані позивачем до матеріалів справи.

Також, чинне законодавство України не містить вимоги зазначення в актах виконаних робіт/наданих послуг інформації про залучення працівників (їх професійну належність) необхідних для виконання послуг, залучення машин та устаткування. Як зазначено вище, акти виконаних робіт відповідають вимогам чинного законодавства.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб чи суб`єктів господарювання, які мали відносини з контрагентами позивача, з огляду на наступне.

В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво").

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «С.ГРУП» та «СИНЕРГІЯ ГРУП» були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості.

На підставі помилкового висновку про нереальність господарських операцій з контрагентами контролюючим органом зроблено безпідставний висновок про порушення позивачем п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 p. N 290 (далі - П(С)БУ15), оскільки позивачем не віднесено до інших доходів безоплатно отримані послуги в сумі 3122275,00 грн., що призвело до заниження доходів позивачем, що враховуються при обчисленні фінансового результату за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2018 р. на загальну суму 3122275,00 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 3122275,00 грн.

Згідно частини 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73, доходи - збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно пункту 5 П(С)БУ15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 7 П(С)БУ15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Отже враховуючи вищевикладене, оскільки роботи, виконані контрагентами, були оплачені позивачем в повному обсязі, дохід у позивача у вигляді безоплатно одержаних роботах не виник.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем задекларованих показників у рядку 2240 звіту про фінансові результати «Інші доходи» на загальну суму 3122275,00 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 3122275,00 грн., про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, Податкового кодексу України, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 p. N 290, є безпідставним та необґрунтованим.

Відтак, помилковим є висновок відповідача про вплив господарських операцій з вказаними контрагентами на визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість.

Також, стверджуючи про заниження задекларованих показників у рядку 2120 звіту про фінансові результати «Інші операційні доходи» на загальну суму 10874756,00 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 3288665,00 грн., за 2017 рік у сумі 7586091,00 грн. та завищення показника у рядку 2120 «Інші операційні доходи» на загальну суму 1183252,00 грн., у т.ч. за півріччя 2018 року сумі 1183252,00 грн., відповідач виходив з того, що позивач, у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", не включив до складу інших доходів суму капіталізованих курсових різниць (нарахованих на залишки боргових зобов`язань по отриманій позиці за договором позики № 03-07/14 від 03.07.2014 p., укладеним між позивачем та КІМЕРВІА ХОЛДИНГС ЛТД (KIMERVIA HOLDINGS LTD) (нерезидент/єдиний засновник позивача), відсотки по ній, що не виплачувались (не погашались)).

Розглядаючи вказаний фрагмент правопорушення суд звертає увагу на наступне.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Мінфіну України від 10.08.2000 N 193 (далі - П(С)БО 21).

Відповідно до п. 4 П(С)БО 21:

- курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

- валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни;

- монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів;

- немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу;

- іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності;

- операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Відповідно до абз. 3 п. 8 П (С)БО 21 курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Відповідно до п. 9 П (С)БО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Відповідно до п. 4 П (С)БО 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін" (далі - П(С)БО 23) асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Відтак, для віднесення компанії КІМЕРВІА ХОЛДИНГС ЛТД (KIMERVIA HOLDINGS LTD) до асоційованого підприємства позивача, позивач має бути інвестором та мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

Відповідно до п. З Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Мінфіну України від 26.04.2000 № 91, суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Позивач-позичальник по відношенню до нерезидента-позикодавця не є інвестором, який має суттєвий вплив на нерезидента.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об`єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 N 163, дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства.

Відповідно до п. 3.15 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року N 97, спільне підприємство - підприємство, засноване на базі об`єднання майна різних власників. У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України:

- філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

- представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

- філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

З огляду на вищезазначені визначення термінів, компанія КІМЕРВІА ХОЛДИНГС ЛТД (KIMERVIA HOLDINGS LTD) (юридична особа заснована за законодавством Республіки Кіпр), яка є єдиним засновником позивача, не є дочірнім, асоційованим, спільним підприємством, філією, представництвом або іншим підрозділом позивача, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України, та, відповідно не є господарською ординацією за межами України.

Крім того, відповідно до п. 9 П (С)БО 21 відображенню у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході підлягають курсові різниці погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі.

Сума позики та нараховані проценти за договором позики № 03-07/14 від 03.07.2014 р. підлягають погашенню до 15.07.2019 р.

Отже, твердження відповідача про порушення позивачем п. 9 П (С)БО 21 є безпідставним.

Посилання відповідача на пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та на п. 4 далі - П(С)БО 23 також є помилковим, оскільки визначення терміну «Господарська одиниця за межами України» для цілей бухгалтерського обліку не включає до свого змісту термін «пов`язані особи».

Таким чином, визначення позивачем значення курсових різниць здійснювалося у порядку, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Викладений в акті перевірки висновок про заниження позивачем задекларованих показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» всього у сумі 14384847,00 грн., у т.ч. за 2016 рік у сумі 6597413,00 грн., за 2017 рік у сумі 7787434,00 грн. та завищено показники вказаного рядка на загальну суму 1089743,00 грн., у т.ч. за півріччя 2018 року на суму 1089743,00 грн. (підпункту 3.1.1.1 розділу III, сторінка 21 Акту перевірки), ґрунтується на тому, що позивачем не віднесено до інших доходів безоплатно отримані послуги в сумі 3122275,00 грн., не включено до складу інших доходів суму капіталізованих курсових різниць (нарахованих на залишки боргових зобов`язань по отриманій позиці, відсотки по ній, що не виплачувались (не погашались)), та включено до складу бухгалтерських витрат акцизний податок.

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Слід зазначити, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 ПКУ).

Основним документом, що регулює формування доходів у бухгалтерському обліку, є П(0)БУ15, згідно з пп. 6.1 п. 6 якого не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як суми ПДВ, акцизів, інших податків та обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.

Таким чином, акцизний податок не визнається доходом і підлягає виключенню зі складу чистого доходу.

Отже, правопорушення викладене в акті перевірки щодо завищення позивачем задекларованих показників у рядках 2130 «Адміністративні витрати» на загальну суму 480143, не вплинуло на фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток та на визначення розміру податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог пп. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України та завищення різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, всього в сумі 2196898 грн., у т.ч. за півріччя 2018 р. в сумі 2196898 грн., спростовується наступним.

Відповідно до пп. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема, нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.

03 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ «Ям! Ресторантс Інтернешнл Раша Сі Ай Ес» (далі - Правоволоділець) укладено Міжнародний договір комерційної концесії (Франчайзингу).

На виконання умов договору позивач виплачував Правоволодільцю, що є резидентом Російської Федерації, доходи із джерелом їх походження з України у вигляді періодичних платежів (роялті) в розмірі 6 % від доходів позивача.

Згідно умов Генерального договору комерційної концесії (франчайзингу) від 03.06.2015 p., укладеного між Правоволодільцем та компанією КФС Европа С.а р.л., Правоволоділець зобов`язується сплачувати компанії КФС Европа С .а р.л. відносно вторинних користувачів належну долю періодичних платежів, періодичних платежів, плати за продовження та плати за поступку, зібраних зі всіх вторинних користувачів, в розмірі 50 % від одержаних сум.

Отже, позивач, як вторинний користувач, сплачує Правоволодільцю періодичні платежі (роялті) в розмірі 6 % від доходу позивача. Зі свого боку, Правоволоділець сплачує компанії КФС Европа С.а р.л. частину одержаного від позивача доходу в розмірі 50 % від одержаних сум. Тобто, отримувачами періодичних платежів (роялті), що був сплачений позивачем були:

- 3 % від суми отриманих доходів - Правоволоділець;

- 3 % від суми отриманих доходів - компанія КФС Европа С.а р.л.

Листами від 26.08.2016 р. № 748 та від 26.12.2018 р. Правоволоділець повідомив Позивача, що Правоволоділець перераховує компанії КФС Европа С.а р.л., яка є отримувачем належної долі, частину доходу в розмірі 50 %, одержаного від позивача, а частину від доходу в розмірі 50 % Правоволоділець залишає в своєму розпорядженні.

З огляду на наведене, Правоволоділець є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) частини доходу, одержаного від позивача за Міжнародним договором комерційної концесії (франчайзингу) від 03.11.2015 p., має право право отримувати роялті від інших осіб на користь КФС Европа С.а р.л..

Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем вимог пп. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України є необгрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00015541402 від 13.12.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 718 644,00 грн., та нараховано 179 661,00 штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Щодо висновків податкового органу про правомірність віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 537 119,00 грн. суд зазначає наступне.

Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «С.ГРУП» та ТОВ «СИНЕРГІЯ ГРУП» є нереальними, оскільки не підтверджено придбання вказаними контрагентами послуг з метою їх подальшого продажу позивачу, а також відсутністю необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для надання робіт/послуг.

Як встановлено судом вище, позивачем доведено реальність здійснення вказаних господарських операцій, що підтверджується матеріалами справи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань у сумі 182275 грн., у т.ч. за березень 2017 р. у сумі 60074, за листопад 2017 р. в сумі 122201 грн., суд зазначає наступне.

Вказаний висновок контролюючого органу зроблений на підставі того, що позивач при передачі орендодавцям - ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» - поліпшень об`єктів оренди не нарахував податкові зобов`язання, не склав податкові накладні і не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 189.1. ст. 189 ПКУ у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.5. ст.198 ПКУ перебачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Вказаний висновок контролюючого органу зроблений на підставі того, що позивач при передачі орендодавцям - ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» - поліпшень об`єктів оренди не нарахував податкові зобов`язання, не склав податкові накладні і не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12 лютого 2014 року між ТОВ «Українська харчова компанія»(орендар) та ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» (орендодавець) був укладений договір оренди № 4 зі стоком оренди тридцять п`ять місяців з дня передавання приміщення за актом передання приміщення (Додатки №№ 51, 52).

06 березня 2014 року ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» передало позивачу приміщення за актом передання приміщення.

Додатковою угодою від 03.02.2017 р. строк дії договору був подовжений до 24.02.2017 р. (Додаток № 53).

24 лютого 2017 року позивач повернув орендоване приміщення ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» за актом прийому-передачі (повернення) приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З акту прийому-передачі (повернення) приміщення від 24.02.2017 р. вбачається, що орендоване приміщення було передано ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» у стані в якому воно було одержано за актом передання приміщення від 06.03.2014 p., а поліпшення орендованого приміщення, зроблені позивачем, ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» не передавалися.

16 листопада 2012 року міжТОВ «Українська харчова компанія» (орендар) та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» (орендодавець) був укладений договір оренди № 526 зі строком дії п`ять років із моменту підписання акту прийому-передачі приміщення (19.11.2012 р.) (Додатки №№ 55, 56).

19 листопада 2017 року, у зв`язку із закінченням строку дії договору, позивач повернув орендоване приміщення ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» за актом прийому-передачі (повернення) приміщення (Додаток № 57).

16 листопада 2018 року між позивачем та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» був укладений договір оренди № 1652 зі строком дії п`ять років з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (Додаток № 58).

19 листопада 2017 року ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» передало позивачу приміщення за актом приймання-передачі приміщення в оренду

Таким чином, договір оренди приміщення був переукладений сторонами на новий строк, приміщення фактично не поверталося ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ», а позивач продовжив користуватися орендованим приміщення для здійснення господарської діяльності у сфері ресторанного господарства.

З акту прийому-передачі (повернення) приміщення від 19.11.2017 р. вбачається, що поліпшення орендованого приміщення, зроблені позивачем, ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» не були передані.

Акт приймання-передачі приміщення в оренду від 19.11.2017 р. також не містить інформацію про те, що приміщення передається позивачу разом із поліпшеннями, які були раніше зроблені позивачем.

Таким чином, оскільки операція з передачі (постачання) позивачем поліпшень орендованого приміщення ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» не відбулася, то у такому випадку не виникає підстав для нарахування орендарем податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що позивачем порушено вимоги бухгалтерського обліку, а також те, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України. суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.12.2018 року №00015551402 та №00015541402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №622 від 26.02.2019 р. позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська харчова компанія" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 38129143) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.12.2018 року №00015551402 та №00015541402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська харчова компанія" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 38129143) сплачений ним судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 13.08.2019 р.