Рішення № 83597522, 12.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2019 р. Справа № 120/2145/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Бурки М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05.06.2019 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0088154-5106-0218, яким йому визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 12183,01 грн. Разом із тим, дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, адже належна йому будівля складу площею 650,8 кв.м. не є об`єктом оподаткування в силу п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки є будівлею сільськогосподарського призначення.

Наведені вище обставини, слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 05.07.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 01.08.2019.

Судове засідання 01.08.2019 відкладено до 12.08.2019 з метою витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 12.08.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належний позивачу об`єкт нерухомості обліковується саме як комплекс будівель та споруд, а тому не може бути віднесений до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_2 є власником будівлі матеріального складу загальною площею 650,8 кв. м., що складає 55/1000 частин комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

24.01.2017 року Соболівською сільською радою Теплицького району Вінницької області прийнято рішення №413 "Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння".

Підпунктом 1.1.1 п.п. 1.1 п. 1 рішення №413 від 24.01.2017 встановлено на території Соболівської сільської ради місцеві податки і збори та затверджено Порядки їх справляння, зокрема, податку на майно, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Встановлено, що 05.06.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0088154-5106-0218, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 12183,01 грн.

Не погоджуючись із прийняти податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стали об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.

В даному ж випадку обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належна йому будівля матеріального складу загальною площею 650,8 кв. м. не є об`єктом оподаткування відповідно до п. "ж" п. п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, адже використовується для зберігання сільськогосподарської продукції, вирощеної ним на земельних ділянках.

На підтвердження даних обставин позивач надав довідку Соболівської сільської ради №883 від 25.06.2019, із змісту якої слідує, що будівля матеріального складу загальною площею 650,8 кв.м. є будівлею сільськогосподарського призначення: обладнана та використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для зберігання зерна та іншої сільськогосподарської продукції, яка вирощується ними на їхніх землях.

Надаючи оцінку даним посиланням позивача, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, з огляду на наступне.

Так, пункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширюваному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема, те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є".

Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 по справі №806/2676/17 (адміністративне провадження №К/9901/28719/18), від 15.05.2018 по справі №806/2461/17 (адміністративне провадження №К/9901/27759/18), від 02.10.2018 по справі №823/1702/16 (адміністративне провадження №К/9901/40145/18).

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) віднесення будівлі до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

У ПК України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, а саме, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у вказаній нормі визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

З системного аналізу правових норм слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

В даному ж випадку, факт використання позивачем будівлі матеріального складу загальною площею 650,8 кв.м. саме у своїй господарській діяльності підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Соболівської сільської ради №883 від 25.06.2019, із змісту якої слідує, що будівля матеріального складу загальною площею 650,8 кв.м. є будівлею сільськогосподарського призначення: обладнана та використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для зберігання зерна та іншої сільськогосподарської продукції, яка вирощується ними на їхніх землях.

Крім того, дані обставини також підтверджуються наданими позивачем фотоматеріалами згаданого вище приміщення, з яких вбачається, що позивач використовує це приміщення, зокрема, для зберігання зерна та іншої сільськогосподарської продукції.

До того ж, заперечуючи проти задоволення даного адміністративного позову, представник відповідача не заперечує факт використання позивачем будівлі матеріального складу загальною площею 650,8 кв.м. саме у своїй господарській діяльності, однак, зазначає, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належний позивачу об`єкт нерухомості обліковується саме як комплекс будівель та споруд, а тому не може бути віднесений до будівель сільськогосподарського призначення.

Разом із тим, суд критично оцінює дані твердження представника відповідача, адже як уже зазначалось судом вище, згідно положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що належна позивачу будівля матеріального складу загальною площею 650,8 кв. м., що складає 55/1000 частин комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 05.06.2019 №0088154-5106-0218.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення складено 13.08.2019.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна