Рішення № 83597516, 13.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2019 р. Справа № 120/1804/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області вимоги про сплату боргу №Ф-8086-17 від 14 травня 2019 року, оскільки досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримує відповідно до закону пенсію, що відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є підставою для звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

Ухвалою від 10 червня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, що містила позовна заява, а саме: позивачу слід надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску та інформацію, яка б містила відомості про ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача.

На виконання вимог вказаної ухвали від позивача на адресу суду 24 червня 2019 року надійшла позовна заява, у якій зазначено інформацію щодо ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача; також подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19 липня 2019 року на адресу суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Однак, зазначені платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Разом із тим, право на пенсію за віком передбачене частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пов`язується з досягненням 60 років. Однак, оскільки позивач у 2017 році не досягла пенсійного віку, а тому їй обгрнутовано нараховано єдиний внесок у розмірі 8563,06 гривень. Також у відзиві вказано, що єдиний внесок позивачу нараховано 09 лютого 2018 року в сумі 7744,00 гривень та 19 квітня 2018 року в сумі 819,06 гривень.

19 липня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, за результатами розгляду якого ухвалою від 22 липня 2019 року у його задоволенні відмовлено.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою суду від 01 липня 2019 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто, в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у Могилів-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області як платник єдиного податку 2 групи.

Як свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років ще з 2004 року.

14 травня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-8086-17 у розмірі 8563,06 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено випадки звільнення від сплати єдиного внеску. Так, цією нормою визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено умови призначення пенсії за віком для різних категорій осіб. За загальним правилом, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за певних умов, що визначені згаданою нормою.

Відтак, аналіз положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, в тому числі, якщо вони досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; разом із тим, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №814/779/17, і у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №809/127/18.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на момент нарахування єдиного внеску (09 лютого 2018 року в сумі 7744,00 гривень та 19 квітня 2018 року в сумі 819,06 гривень), а також на момент формування вимоги про сплату боргу (тобто, станом на 14 травня 2019 року) досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (адже 28 листопада 2017 року їй виповнилося 60 років), та отримувала відповідно до закону пенсію за вислугу років. Окрім того, позивач не бере добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, наведені обставини підтверджують доводи позивача про те, що на підставі частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вона вважається такою, що звільнена від сплати за себе єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8086-17 від 14 травня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 768,40 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, тому на користь позивача слід стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 768,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8086-17, що сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 14 травня 2019 року .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, сплачені нею при зверненні до суду як судовий збір.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39402165)

Повний текст рішення складено 13.08.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович