Ухвала суду № 83596566, 10.07.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4561/19

Провадження № 1-кс/202/7326/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря Шишляннікова О.В.,

слідчого Тетеріва Д.С.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тетеріва Д.С., погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Спесивцевим А.В., про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660000957 від 13.06.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло зазначене клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Обори Т.Г. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660000957 від 13.06.2019 року.

Згідно з клопотанням в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12019040660000957 від 13.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи 30.05.2019 року, в період часу з 16:00 год. по 18:00 год., зловживаючи повноваженнями юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно-правової форми, ініціювали вчинення реєстраційних дій щодо анулювання права власності ПП «Січеслав-Торгсервіс» на об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з їх знесенням.

Під час досудового розслідування, потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що зранку 30.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , з`явилися представники КП «Благоустрій міста Дніпро» та почали пред`являти всім орендарям і власникам магазинів (павільйонів) приписи про звільнення даних приміщень для їх демонтування. Надалі, приблизно о 22:00 год., 30.05.2019 року за вищевказаною адресою знову приїхали посадові особи КП «Благоустрій міста Дніпро», проте вже у супроводі працівників муніципальної гвардії та патрульної поліції. Після чого посадова особа КП «Благоустрій міста Дніпро» повідомила всіх про те, що зараз розпочнеться демонтаж будівель та споруд у зв`язку з тим, що на даний торгівельний комплекс відсутні правовстановлюючі документи, спираючись на рішення Дніпровської міської ради.

Крім того, потерпіла додала, що 28.05.2019 року директор ПП «Січеслав-Торгсервіс» - ОСОБА_2 , видав довіреність на ім`я ОСОБА_3 щодо звернення до державного реєстратора для внесення змін про нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ПП «Січеслав-Торгсервіс». Також потерпілій відомо, що державний реєстратор КП «ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради» - ОСОБА_4 , вніс зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами зносу за вищевказаною адресою з урахуванням відомостей технічного паспорту торгівельно-сервісного комплексу, виготовленого 03.04.2007 року (інв. справа № 43467), залишились приміщення адміністративної будівлі літ. А```- 1, А`- 1, А - 1, склад літ. Д, кафе літ. Ю та навіс літ. 1Е.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 (інд. № 10214179) від 30.09.2013 року, державним реєстратором були внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого, власником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ПП «Січеслав-Торгсервіс» (код ЄДРПОУ: 35542902).

Тобто, враховуючи викладене, невідомими особами було порушено майнові права ПП «Січеслав-Торгсервіс» шляхом здійснення незаконного анулювання реєстрації права власності на нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини дають підставу органу досудового розслідування передбачати існування в діях невстановлених осіб ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Так, порушення охоронюваних законом інтересів ПП «Січеслав-Торгсервіс» внаслідок неправомірного анулювання права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , наслідком яких є знищення вказаних об`єктів, є безпосереднім об`єктом злочину.

Тому слідчий просив накласти арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно - об`єкти нерухомості, а також земельна ділянка, загальною площею 6616 кв. м., що складають відповідно до технічного паспорту (інв. справа № 43467) від 03.04.2007 року єдиний торгівельно-сервісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши слідчого, дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12019040660000957 від 13.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що клопотання є необґрунтованим і та не підлягає задоволенню, оскільки слідчий не обґрунтував можливість використання зазначених об`єктів нерухомого майна як доказ у кримінальному провадженні. Письмові матеріали, додані слідчим до клопотання, не містять відомостей щодо пред`явлення будь-якій особі підозри у даному кримінальному провадженні; не містять посилань на пред`явлення цивільного позову і обґрунтованість його розміру, не визначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у зв`язку з чим слідчий суддя позбавлений можливості врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Також з тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В даному випадку слідчим не доведено жодного із цих пунктів та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнятимуться завдяки цьому арешту, в чому полягає неможливість вчинення будь-яких інших дій по відношенню до майна, на яке просить накласти арешт, і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.

За встановлених обставин клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тетеріва Д.С. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660000957 від 13.06.2019 року на об`єкти нерухомості, а також земельної ділянки, загальною площею 6616 кв. м., що складають відповідно до технічного паспорту (інв. справа № 43467) від 03.04.2007 року єдиний торгівельно-сервісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тетеріва Д.С. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660000957 від 13.06.2019 року на об`єкти нерухомості, а також земельну ділянку, загальною площею 6616 кв. м., що складають відповідно до технічного паспорту (інв. справа № 43467) від 03.04.2007 року єдиний торгівельно-сервісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.