Ухвала суду № 83592192, 12.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.08.2019Справа № 910/8598/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши матеріали справи № 910/8598/19

за позовом Державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс»

про стягнення 149 096,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» про стягнення 149 096,44 грн, з яких 114 125,00 грн сума основного боргу, 3 423,75 грн штрафу, 22 800,05 грн пені, 7 097,50 грн інфляційних втрат та 1 650,14 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2009 щодо сплати орендної плати за фактичне користування орендованим майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

29.07.2019 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС» надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС» до Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, Державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» про визнання відсутності права на нарахування та стягнення орендної плати було повернуто заявнику.

26.07.2019 представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані наступні документи: заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження; клопотання про виклик свідка; клопотання про зупинення розгляду справи; клопотання про витребування доказів.

У зв`язку із перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці у період з 29.07.2019 по 11.08.2019, суд розглядає подані відповідачем клопотання та заяву у перший робочий день після виходу з відпустки - 12.08.2019.

Розглянувши заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з частиною третьою статті 12 Господарського процесуального кодексу України позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Спрощене ж позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) справи, на які поширюється дія цієї частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2784/17 від 05.06.2018.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позов у цій справі подано з метою захисту права позивача на отримання належних останньому на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009, орендних платежів на загальну суму 114 125,00 грн. Додатково позивач просить суд стягнути нараховані штрафні санкції, пеню, 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 34 971,44 грн.

Розгляд справи № 910/8598/19 по суті зводиться до необхідності встановлення складових елементів господарського правопорушення і при цьому у даному випадку, на думку суду, встановлення цих елементів не є складною процесуально-правовою дією для суду, виходячи із предмету договору, і як наслідок побудова правильного висновку про наявність чи відсутність в діях відповідача складу господарського правопорушення об`єктивно не може викликати утруднень.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» було повернуто заявнику, що також свідчить про відсутність підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи №910/8598/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача про виклик свідка, суд зазначає наступне.

Свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (ч. 1 ст. 66 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського суду міста Києва свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Обґрунтовуючи своє клопотання про виклик свідка, відповідач зазначає суду про те, що орендні правовідносини сторін були надзвичайно спірними, мали велику кількість нюансів, обставини, що їх стосуються, охоплюють значний проміжок часу - близько 10 років, а тому викласти все в заяві свідка є неможливим, що є підставою для виклику свідка для допиту у судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 9 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про доцільність розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, підстави для задоволення клопотання відповідача про виклик свідка відсутні, а тому таке клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи згадане клопотання відповідач зазначає про те, що у Печерському районному суді міста Києва розглядається два кримінальні провадження за участю сторін дійсної господарської справи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що провадження у справі № 910/8598/19 було відкрито 08.07.2019, станом на поточну дату судом, на підставі поданих сторонами документів, здійснюється розгляд справи по суті із дослідженням доказів, що на даному етапі вже дозволяє зробити висновок про те, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи № 910/8598/19, а відповідно і відсутні підстави для зупинення провадження.

Розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, відзив на позовну заяву було подано відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.07.2019, а клопотання про витребування доказів - 26.07.2019. При цьому, у вказаному клопотанні відповідачем не було зазначено причин пропуску процесуального строку, встановленого чинним процесуальним законодавством України для подання такого клопотання.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За вказаних вище обставин, клопотання відповідача про витребування доказів є таким, що подане з пропущенням процесуального строку, а тому залишається судом без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що за приписами частин 1, 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 73, 81, 89, 163, 227, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» про виклик свідка відмовити.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» про зупинення провадження у справі № 910/8598/19 відмовити.

4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» про витребування доказів залишити без розгляду

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Нечай