Рішення № 83592150, 31.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2019Справа № 910/6206/19

За позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво"простягнення 639640,00 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаШолом С.В., довіреність №761 від 27.05.2019;від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" 639640,00 грн, з яких: 370371,00 грн пені та 269269,00 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018 в частині своєчасного надання цих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6206/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.06.2019; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 19.06.2019 було оголошено перерву до 11.07.2019. Сторонам направлено повідомлення про судове засідання 11.07.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

09.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній навів свої заперечення щодо періоду нарахування неустойки та просив суд зменшити її розмір з огляду на те, що останній фінансовий звіт підприємства - відповідача демонструє збитковість господарюючого суб`єкта, позивач не оплатив за надані відповідачем послуги, що призвело до порушення виробничого циклу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво", в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про завдання позивачу збитків пов`язаних з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2019.

26.07.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача, в яких останній надав додаткові письмові обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечив проти можливості зменшення розміру неустойки внаслідок відсутності на те обґрунтованих підстав.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2019 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 31.07.2019 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

29.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №910/6206/19, у зв`язку з неможливістю прибуття його представника у судове засідання 31.07.2019.

Судом відмовлено в задоволенні означеного клопотання відповідача з огляду на те, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

В судовому засіданні 31.07.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" (виконавець, відповідач) було укладено договір про закупівлю послуг №1-2018 (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги замовникові зазначені в технічних вимогах (додаток 1 до даного договору), а замовник - прийняти і оплатити виконані належним чином послуги (п.1.1), найменування послуги: 45440000-3 (енергоблок №3-4 ВП РАЕС. Поточний ремонт фасадів, огороджуючих конструкцій загальностанційних об`єктів з заміною віконних блоків). Склад та обсяги послуг, що доручаються до виконання виконавцю, визначені в технічних вимогах (додаток 1 до даного договору), які є невід`ємною частиною договору. Послуга не належить до СВБ. У відповідності до НП 306.2.141-2008 клас безпеки - 3Н (п.1.2).

Ціна послуг по даному договору згідно договірної ціни (додаток 3 даного договору) становить 3249950,00 грн, крім того ПДВ 649990,00 грн. Загальна сума договору становить 3899940,00 грн з ПДВ. Договірна ціна послуг, передбачених цим договором є динамічною, розрахована згідно з ДСТУ Б Д.1.1 - 1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (п.п.3.1, 3.2 договору).

Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом безготівкової оплати замовником вартості послуг на підставі підписаних сторонами актів приймання наданих послуг форми КБ-2в протягом 45 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту приймання наданих послуг за умови реєстрації виконавцем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п.4.1 договору).

Строк (термін) надання послуг визначається календарним планом (додаток 2 до даного договору. Місце надання послуг: 34400, Україна Рівненська обл., м.Вараш, ВП "Рівненська АЕС", промислова площадка в межах та поза межами охоронного периметру (об`єкти згідно п.1.4 технічних вимог) (п.п.5.1, 5.2 договору).

Замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати належним чином та якісно надані послуги згідно з актом приймання наданих послуг, протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання акту приймання наданих послуг надіслати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання послуг. У випадку мотивованої відмови від приймання послуг, замовник направляє виконавцю лист про недоліки в наданих послугах та встановленим строком для усунення таких недоліків (п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 договору).

Виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором, забезпечити ведення та передачу замовнику в установленому порядку документів про надання послуг по договору у складі згідно ГКД 34.20.661-2003 п.11.8 "Правила організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель та споруд електростанцій та мереж" та здати надані послуги згідно цього ГКД (п.п.6.3, 6.3.1, 6.3.15 договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при наданні послуг за договором виконавець сплачує замовнику: за порушення умов зобов`язання щодо якості наданих послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісно наданих послуг; за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.2 договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.01.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань виконавця, що передбачені цим договором, до сплину гарантійного терміну (п.11.1 договору).

Крім того між сторонами були підписані додатки до даного договору, зокрема, додаток 2 - календарний план на надання послуг.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 14.05.2018 до договору, сторонами було викладено календарний план на надання послуг в наступній редакції: 1 етап - початок з дати укладення договору по 31.05.2018 на суму 0,00 грн, 2 етап - початок з червня 2018 року по 31.10.2018 на суму 1220000,00 грн, 3 етап - початок з липня 2018 року по 15.11.2018 на суму 526100,00 грн, 4 етап - початок з серпня 2018 року по вересень 2018 року на суму 238000,00 грн, 5 етап - початок з липня 2018 року по вересень 2018 року на суму 430300,00 грн, 6 етап - початок з липня 2018 року по вересень 2018 року на суму 630000,00 грн, 7 етап - початок з серпня 2018 року по 15.11.2018 на суму 802300,00 грн, 8 етап - початок з червня 2018 року по липень 2018 року на суму 53240,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту №1 від 10.08.2018 приймання наданих послуг за липень 2018 року відповідачем було передано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 53407,20 грн.

Відповідно до листа відповідача №383 від 10.08.2018, останній повідомив позивача про терміни виробництва віконних конструкцій, а також стверджував, що строк виконання робіт за календарним планом порушено не буде.

09.10.2018, 09.11.2018, 22.11.2018, 11.02.2019 позивач звертався до відповідача із претензіями про оплату неустойки за несвоєчасне надання послуг за договором про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018.

Листом за вих.№448 від 09.10.2018 відповідач зобов`язався закінчити роботи в строк до 15.11.2018.

Листом за вих.№470 від 27.11.2018 відповідач пропонував укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018.

Відповідно до листа за вих.№013/11836 від 07.12.2018 позивачем було повернуто відповідачу додаткову угоду до договору про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018 без підписання з боку Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

07.12.2018 комісією позивача було складено акт №143-19/18 комісійного огляду металопластикових вікон, що змонтовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" та визначено, що для приймання та оплати послуг останнього необхідно виконання всього об`єму робіт за дефектною відомістю №259/17.

04.01.2019 від відповідача надійшов супровідний лист за вих.№478 від 26.12.2018 з доданими до нього, зокрема, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року.

Листом за вих.№806/013 від 17.01.2019 позивачем був повернутий відповідачу без підписання акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року з огляду на порушення останнім п.6.1.1 ДСТУ Н Б В.2.6-146:2010 та не наданням послуг в обсязі згідно дефектної відомості №259-17.

Згідно платіжного доручення №1202 від 22.01.2019 позивачем були оплачені надані відповідачем за актом №1 від 10.08.2018 приймання наданих послуг за липень 2018 року послуги на загальну суму 53407,20 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем, в порушення умов укладеного між сторонами договору не було своєчасно надано послуги, обумовлені означеним правочином, у зв`язку із чим Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заявлено вимоги про стягнення з відповідача 370371,00 грн пені та 269269,00 грн штрафу.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач бере на себе зобов`язання виконати роботи, які зазначені в технічних вимогах, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити виконані належним чином роботи (найменування робіт: поточний ремонт фасадів, огороджуючих конструкцій загальностанційних об`єктів із заміною віконних блоків).

За змістом протоколу розбіжностей від 14.05.2018 до договору про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018, сторонами було погоджено календарний план на виконання робіт в наступній редакції: 1 етап - початок з дати укладення договору по 31.05.2018 на суму 0,00 грн, 2 етап - початок з червня 2018 року по 31.10.2018 на суму 1220000,00 грн, 3 етап - початок з липня 2018 року по 15.11.2018 на суму 526100,00 грн, 4 етап - початок з серпня 2018 року по вересень 2018 року на суму 238000,00 грн, 5 етап - початок з липня 2018 року по вересень 2018 року на суму 430300,00 грн, 6 етап - початок з липня 2018 року по вересень 2018 року на суму 630000,00 грн, 7 етап - початок з серпня 2018 року по 15.11.2018 на суму 802300,00 грн, 8 етап - початок з червня 2018 року по липень 2018 року на суму 53240,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснив позивач у судовому засіданні, відповідно до акту №1 від 10.08.2018 приймання наданих послуг за липень 2018 року відповідачем було передано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 53407,20 грн за етапом №8.

В той же час, за твердженнями позивача, роботи за етапами 2-7 не були виконані відповідачем належним чином та у строк, який погоджений сторонами у договорі.

Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 319226,40 грн, який надійшов на адресу позивача 03.01.2019 було повернуто відповідачу з мотивованою відмовою від його підписання 17.01.2019, тобто у строк, який визначений у п.6.1.3 означеного правочину, а отже роботи є не прийнятими замовником і, як наслідок, підстави для оплати робіт, які перелічені в даному акті відсутні.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Наразі, як встановлено судом, відповідач, у строк передбачений укладеним між сторонами правочином з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.05.2018 до договору про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018, роботи не виконав. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

При цьому суд зазначає, що строк дії договору про закупівлю послуг №1-2018 від 26.04.2018, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, закінчився 31.01.2019.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

За змістом п.7.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на порушення відповідачем строків виконання робіт за договором, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню на суму 370371,00 грн за загальний період прострочки з 01.10.2018 по 30.01.2019 з урахуванням календарного графіку виконання робіт та штраф в розмірі 269269,00 грн.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем робіт у строк, погоджений контрагентами в договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 01.10.2018 по 30.01.2019 з урахуванням календарного графіку виконання робіт в сумі 370371,00 грн за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Щодо суми заявленого позивачем до стягнення штрафу, то суд погоджується із розрахунком останнього, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає штраф на суму 269269,00 грн. При цьому суд зазначає, що нарахування штрафу здійснювалось виходячи з того, що відбулось прострочення строку виконання робіт понад 30 днів.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" про стягнення 639640,00 грн, з яких: 370371,00 грн пені та 269269,00 грн штрафу.

В письмових поясненнях по суті спору відповідач просив суд зменшити належний до сплати розмір неустойки, зокрема, з огляду на те, що останній фінансовий звіт підприємства - відповідача демонструє збитковість господарюючого суб`єкта, позивач не оплатив за надані відповідачем послуги, що призвело до порушення виробничого циклу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво", в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про завдання позивачу збитків пов`язаних з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Частинами 1 та 2 ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 в справі №923/1100/17, від 13.06.2018 в справі №904/9781/17.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Як вже вказувалось судом, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Встановивши причини невиконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт (надання послуг) та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов`язання та розмір нарахованих пені та штрафу, майновий стан сторін, суд не знаходить підстав для зменшення суми штрафних санкцій.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо можливості зменшення нарахованої позивачем неустойки.

Крім того твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" про не оплату позивачем виконаних відповідачем робіт спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме платіжним дорученням №1202 від 22.01.2019, яким Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" оплачені виконані відповідачем та прийняті позивачем за актом №1 від 10.08.2018 приймання наданих послуг за липень 2018 року роботи на загальну суму 53407,20 грн.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, будинок 77, офіс 214, ідентифікаційний код 38220158) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, ідентифікаційний код 05425046) пеню у розмірі 370371 (триста сімдесят тисяч триста сімдесят одна) грн 00 коп, штраф на суму 269269 (двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) 00 коп та 9594 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн 60 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.08.2019

Суддя Ю.М. Смирнова