Рішення № 83591970, 12.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/55/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2019 Справа № 908/770/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», (03680, м. Київ, пр-т Палладіна, буд. 44, корпус 8)

(юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207, адреса для листування: 49022, м. Дніпро, вул. Малиновського, буд. 114)

про стягнення суми

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Махно О.О.

За участю представників сторін:

від позивача Демченко В.М., довіреність № б/н від 20.05.2019 (адвокат);

від відповідача не з`явився;

01.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжя про стягнення 293996,52 грн. штрафних санкцій за договором поставки № 12 від 02.02.2017, а саме: 234425,14 грн. пені, 44701,11 грн. 3 % річних та 14870,27 грн. інфляційних втрат.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 справу № 908/770/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2019 у справі № 908/770/19 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк терміном не пізніше 20.04.2019 для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2019 у зв`язку із усуненням недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/770/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/55/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.05.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2019 строк підготовчого провадження у справі № 908/770/19 продовжений до 22.07.2019, підготовче судове засідання відкладалося до 01.07.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/770/19, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 18.07.2019.

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання 18.07.2019 розгляд справи відкладався до 12.08.2019, про що постановлено відповідну ухвалу суду від 18.07.2019.

В судовому засіданні 12.08.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки уповноваженого представника суд жодного разу не повідомляв, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся відповідними ухвалами суду по справі, які направлялися на адресу ТОВ «Український Рітейл», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і яка співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві, а також на відому суду адресу для листування відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі, які направлялися на адресу ТОВ «Український Рітейл», від 22.04.2019, від 01.07.2019 і від 18.07.2019 отримані уповноваженими особами відповідача, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, наявних в матеріалах справи.

Крім того, всі ухвали суду по даній справі надіслані судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднені на офіційному веб-порталі Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Таким чином, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатися з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті всі можливі і достатні заходи, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/770/19.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Суд заслухав думку представника позивача щодо можливості розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача вважає за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе вирішити справу по суті за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 229, 230, 232 ГК України та умови договору поставки № 12 від 02.02.2017. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки № 12 від 02.02.2017, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов`язався приймати цей товар та оплачувати його. Відповідач в порушення умов договору поставки та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару та заборгував позивачу 2974053,57 грн. за отриманий товар. У зв`язку із порушенням відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки, керуючись умовами договору, відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 234425,14 грн. пені, 44701,11 грн. 3 % річних та 14870,27 грн. інфляційних втрат. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 234425,14 грн. пені, 44701,11 грн. 3 % річних та 14870,27 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 4409,95 грн., витрати на послуги поштового зв`язку в сумі 100,00 грн. та витрати на проїзд автобусним та залізничним транспортом в розмірі 2689,97 грн.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, суд

УСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Покупець, відповідач у справі) 02.02.2017 укладено Договір поставки № 12 (надалі Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.

Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 «Специфікація», що є невід`ємною частиною Договору. (п. 1.2 Договору)

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок.

Як зазначено в п. 6.5 Договору вимоги по оплаті товару зазначаються в додатку № 6 до даного Договору.

Згідно з п. 3 додатку № 6 до Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 65 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 19.10.2018 по 20.03.2019 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 15905649,12 грн.

Вартість отриманого в цей період товару сплачена відповідачем частково в сумі 12931595,55 грн. При цьому, відповідно до пояснень позивача, оскільки за отриманий товар оплата здійснювалась відповідачем періодичними платежами не за конкретними поставками, а в межах Договору, тому зараховувались платежі за поставками в хронологічному порядку за давністю виконання.

Відповідач зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений Договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий в період з 19.10.2018 по 20.03.2019 товар на загальну суму 2974053,57 грн.

При вирішення спору у даній справи судом встановлено, що господарським судом Запорізької області розглядалася справа № 908/615/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжя про стягнення 2974053,57 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 12 від 02.02.2017.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 у справі № 908/615/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» стягнуто 2974053,57 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 12 від 02.02.2017.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2019 рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 у справі № 908/615/19 залишено без змін.

Частиною 4 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вище зазначене, факт наявності простроченої заборгованості ТОВ «Український Рітейл» перед ТОВ «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР» за Договором поставки № 12 від 02.02.2017 в сумі 2974053,57 грн. встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 у справі № 908/615/19, що набрало законної сили.

Як зазначено в рішенні господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 у справі № 908/615/19 заборгованість відповідача за товар, поставлений позивачем в рамках договору поставки № 12 від 02.02.2017, виникла, в тому числі, за видатковими накладними № 2790 від 19.10.2018, № 3016 від 05.11.2018, № 3015 від 05.11.2018, № 3136 від 15.11.2018, № 3335 від 30.11.2018, № 3333 від 30.11.2018, № 3332 від 30.11.2018, № 3331 від 30.11.2018, № 3533 від 17.12.2018, № 3687 від 27.12.2018, № 17 від 10.01.2019, № 13 від 10.01.2019, № 138 від 24.01.2019.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 8.12 Договору поставки № 12 від 02.02.2017 в редакції Протоколу розбіжностей від 02.02.2017, яким сторони визначили, що у випадку прострочення платежу Покупцем згідно умов Договору нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № 12 від 02.02.2017, становить 234425,14 грн. При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за загальний період з 16.09.2018 по 02.03.2019, за кожною окремою поставкою товару з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 234425,14 грн. пені заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню судом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 12 від 02.02.2017, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 14870,27 грн. втрат від інфляції, які розраховані за січень і лютий 2019 року.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 14870,27 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та задовольняється судом повністю.

Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за несплату відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № 12 від 02.02.2017, становить 44701,11 грн. Як вбачається з надано позивачем розрахунку, 3 % річних нараховані за період з 10.05.2017 по 06.09.2018 в сумі 25038,59 грн. і за період з 16.09.2018 по 002.03.2019 в сумі 19662,52 грн.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем також виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 15594,77 грн. 3 % річних заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на проїзд автобусним транспортом в загальній сумі 845,00 грн., витрат на проїзд залізничним транспортом у загальній сумі 1844,97 грн. та поштових витрат у загальній сумі 100,00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з проїздом представника автобусним, залізничним транспортом та направленням поштової кореспонденції іншій стороні у справі, не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 ГПК України, разом з тим, аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пункті 4 частини 3 цієї ж статті Закону, суд дійшов висновку, що диспозиція цього пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії «витрат, пов`язаних з розглядом справи», а відтак і до категорії «судових витрат» - їх пов`язаність з вчиненням інших «процесуальних дій».

З системного аналізу чинних норм Господарського процесуального кодексу України слідує, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, в т.ч. оплата квитків на проїзд представника відповідним видом транспорту, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, а, відтак, і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на проїзд представника позивача автобусним та залізничним транспортом, а також витрати на відправку кореспонденції є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення позивачем витрат у розмірі 845,00 грн., як вартості квитків на проїзд автобусним транспортом, у розмірі 1844,97 грн., як вартості квитків на проїзд залізничним транспортом, та витрат у розмірі 100,00 грн. на оплату послуг поштового зв`язку (за надсилання копії позовної зави та доданих до неї документів відповідачу та суду) суду надано копії: посадочних білетів автобусним транспортом 30.06.2019 та 01.07.2019 за маршрутом Київ-Запоріжжя-Київ, посадочних документів на проїзд залізничним транспортом 11.08.2019 та 12.08.2019 по маршруту Київ-Запоріжжя-Київ, копію фіскального чеку № ПН 215600426655 від 26.03.2019 та поштової накладної «Укрпошта експрес» № 0820502449432 від 26.03.2019, а також копії фіскальних чеків №, № ПН 215600426655, ПН 215600426655 від 27.03.2019.

Приймаючи до уваги, що присутність представника позивача в судових засіданнях 01.07.20219 і 12.08.2019 підтверджується матеріалами справи, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про покладення на відповідача 2689,97 грн. витрат на проїзд автобусним і залізничним транспортом та 100,00 грн. витрат на оплату послуг поштового зв`язку.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 цього ж Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921,00 грн.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (960500,00 грн.).

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 293996,52 грн. штрафних санкцій за договором поставки № 12 від 02.02.2017. Отже, виходячи з вищенаведених норм Закону заявлені позивачем повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 4409,95 грн.

Позивачем згідно з платіжним дорученням № 2638 від 12.04.2019 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 4709,95 грн. Таким чином, переплата за судовим збором становить 300,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотання про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 300,02 грн. в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст., ст. 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжя про стягнення 293996,52 грн. штрафних санкцій за договором поставки № 12 від 02.02.2017, а саме: 234425,14 грн. пені, 44701,11 грн. 3 % річних та 14870,27 грн. інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР», (03680, м. Київ, пр-т Палладіна, буд. 44, корпус 8, ідентифікаційний код юридичної особи 36263797) 234425 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста двадцять п`ять) грн. 14 коп. пені, 14870 (чотиринадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 27 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 44701 (сорок чотири тисячі сімсот одну) грн. 11 коп. 3 % річних, 4409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) грн. 95 коп. судового збору, 100 (сто) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг поштового зв`язку та 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 97 коп. витрат на проїзд автобусним та залізничним транспортом. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 13» серпня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.