Рішення № 83591904, 06.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/110/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 Справа № 908/1411/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка Профі (49040 м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 39726411)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український рітейл (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 171 568 грн. 87 коп.

за участю

представника позивача: Іванова О.М., договір б/н від 31.05.2019

представника відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Профі» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» 159 417 грн. 10 коп. заборгованості за поставлений товар, 10 644 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 1 506 грн. 82 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 позовні матеріали № 908/1411/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1411/19, присвоєно справі номер провадження 27/110/19.

Справа № 908/1411/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 01.07.2019.

Ухвалою суду від 01.07.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, судове засідання відкладено на 15.07.2019.

02.07.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 08-08/13389/19), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та вказав на те, що позивач не надав належних доказів поставки товару, а саме, довіреності на осіб, які б підтверджували поставку товару позивачем відповідачу, у наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посаду та дані особи, крім того, надав контрозрахунок суми втрат від інфляції та вказав, що інфляційне збільшення боргу має становить 5161 грн. 75 коп.

15.07.2019 у засіданні суду представник позивача звернувся до суду з заявою б/н від 15.07.2019 щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 грн. 00 коп.

Представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення судового засідання, у зв`язку з тим що на теперішній час заяви позивача з додатками про стягнення на його користь витрат професійну правничу допомогу не отримував, тому йому необхідно додатковий час для ознайомлення з зазначеною заявою та підготовки обґрунтованих пояснень або заперечень.

Ухвалою суду від 15.07.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, судове засідання відкладено на 06.08.2019.

29.07.2019 до господарського суду надійшли заперечення (вх. № 08-08/15408/19 від 29.07.2019), відповідно до яких зазначено, що акт розбіжностей в порядку п. 3.6 Договору не складався, відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо кількості або якості товару, відповідач прийняв товар без зауважень, в зв`язку з чим повинен оплатити його, просив суд збільшити період заборгованості.

У судовому засіданні 06.08.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 06.08.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

В засіданні суду 06.08.2019 від позивача прийнято заяву (вх. № 08-08/16144/19) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 159417 грн. 10 коп., в частині стягнення суми 3 % річних та втрат від інфляції в загальному розмірі 12151 грн. 77 коп. не наполягав.

Судом прийнята дана заява, розглядаються позовні вимоги в частині стягнення 159417 грн. 10 коп. основного боргу.

06.08.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 159417 грн. 10 коп., просить суд задовольнити позовні вимоги в цій частині.

06.08.2019 представник відповідача в засідання суду не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1411/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Профі» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Покупець), був укладений Договір поставки № 10/05 від 10.05.2018 р. (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язувався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.

Найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 «Специфікація», яке є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до приписів п. 2.1 Договору, товар постачається Постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару й здійснювати поставку товару за адресами, в кількості й на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами й за свій рахунок. У випадку підписання Сторонами Додатку 5 «График поставок» графік поставок визначається Додатком 5.

Згідно п. 2.2 Договору, замовлення передаються Покупцем по електронному зв`язку. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDІ-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують Додаток №2. Замовлення має містити інформацію, зазначену в Додатку №3.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов`язання з постачання вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцеві, відповідно умовам цього договору і чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а Постачальник вважається таким, що виконав своїм зобов`язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

в узгоджений з покупцем день і час;

в асортименті і кількості, відповідно до замовлення;

за цінами, затвердженим сторонами в специфікації;

з повним пакетом вірно заповненої супровідної документації;

у повній відповідності з чинним законодавством України та умовами даного договору.

Відповідно до п. 6.6 Договору, вимоги щодо оплати товару вказуються в Додатку № 6 до цього договору.

Приписами п. 6.7 Договору сторони передбачили, що вимоги Постачальника по оплаті поставленого товару можуть бути припинені зарахуванням вимог Покупця по оплаті послуг, зазначених в Додатку №6 до цього Договору, вимог Покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог Покупця по цьому Договору та інших договорах, які укладені між сторонами.

Відповідно до п. 11.1 Договору вбачається, що він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2019 в разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Заяви про розірвання Договору поставки в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 13.1 Договору встановлено, що всі підписані додатки є невід`ємною частиною даного Договору.

Позивачем подано суду роздруківку з електронної пошти щодо направлення відповідачу листів з вимогою погасити заборгованість, а саме: від від 17.10.2018, від 08.11.2018, від 26.11.2018, від 04.12.2018 від 10.12.2018.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки останній здійснював систематичні поставки продукції ТОВ «Український Рітейл», проте відповідач проводив оплату її вартості з порушенням встановлених Договором термінів та не у повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 159417 грн. 10 коп. основної заборгованості.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

У період з липня 2018 року по грудень 2018 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 629 976 грн. 72 коп. Зазначений товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи на видаткових накладних № РН-000083 від 23.07.2018, №РН-000087 від 06.08.2018, № РН-000098 від 03.09.2018, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до умов Договору відповідач надавав замовлення на поставку товару. Відповідно до замовлення постачальника № 0001362889 від 19.07.2018 відбулась поставка товару 23.07.2018 на суму 196 687 грн. 56 коп. Відповідно до замовлення Постачальника № 0001392244 від 06.08.2018 відбулась поставка Товару 06.08.2018 на суму 165 996 грн. 72коп. Відповідно до замовлення постачальника № 0001041877 від 29.08.2018 відбулась поставка товару 03.09.2018 на суму 267 301 грн. 44 коп. у кількості та асортименті узгодженими сторонами Договору.

Як зазначено в п.2.1 Договору Товар постачається окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. У випадку підписання Сторонами Додатку 5 «График поставок» графік поставок визначається Додатком 5.

Додаток 5 «График поставок» сторонами не узгоджувався, а поставки відбувалися на підставі замовлень на поставку направлених Постачальнику.

Відповідачем за видатковими накладними №РН-000083 від 23.07.2018, №РН-000087 від 06.08.2018, №РН-000098 від 03.09.2018 в рамках Договору поставки №10/05 від 10.05.2018 отримано товару на загальну суму 629 976 грн. 72 коп.

Позивач передав, а відповідач прийняв товар без зауважень, про те, що свідчить підписані сторонами товарно-транспортні накладні, видаткові накладні.

Відповідно до умов Договору Постачальник одночасно з передачею товару передав Покупцю висновки державної санітарно епідеміологічної експертизи, підтверджуючі якість товару.

Відповідачем, на підставі возвратних накладних №0001004584 та № 0001004585 від 13.12.2018, № 001004596 та № 001004597 від 14.12.2018, позивачу було повернуто товар на загальну суму 370 246 грн. 62 коп.

На виконання умов Договору, за період з 23.07.2018 по 09.04.2019 відповідачем перераховано позивачу оплату за поставлений товар на загальну суму 95000 грн., що підтверджується виписками банку №1000017886 від 20.08.2018, №1000018636 від 03.09.2018, №1000019025 від 10.09.2018, №1000019980 від 24.09.2018, №1000020481 від 01.10.2018, №1000020999 від 11.10.2018, №1000021671 від 22.10.2018, №1000022735 від 12.11.2018.

Відповідно до приписів п. 6.7 Договору, вимоги Постачальника по сплаті за поставлений товар припиняються заліком вимог Покупця, зокрема по сплаті послуг, зазначених в Додатку №6 до Договору. Залік здійснюється за письмовою заявою Покупця, направленою на адресу Постачальника.

Згідно з умовами Договору Покупець направив Постачальнику: 15.11.2018 заяву-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3300 грн., 19.12.2018 заяву-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1830 грн., 28.01.2019 заяву-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 183 грн. Загальний розмір зарахованих зустрічних однорідних вимог становить 5313 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 159 417 грн. 10 коп.

Слід зазначити, що сума заборгованості узгоджувалася 31.12.2018 сторонами за Договором шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків, згідно з яким станом на 31.12.2018 сума заборгованості Покупця перед Постачальником склала 159417 грн. 10 коп.

За таких обставин, загальна сума боргу ТОВ «Український Рітейл» по оплаті за поставлений позивачем по Договору поставки становить 159417 грн. 10 коп.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більш того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 159417 грн. 10 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Приписами п. 3.3 Договору закріплено, якщо при передачі товару покупцеві буде виявлено невідповідність товару вимогам цього договору, покупець має право відмовитися від отримання даного товару, оформивши акт розбіжностей (в порядку п. 3.6. цього договору) та зробивши відповідну відмітку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов`язань з поставки товару у встановлений термін.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадках, передбачених п. 3.3 та п. 3.5 цього договору, складається акт розбіжностей за участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені під час прийняття невідповідності.

Особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) має право відобразити свої заперечення при складанні акту розбіжностей.

Акт розбіжностей підписується представником покупця та особою, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), з зазначенням посади та розшифрування підпису. На видатковій накладній ставиться відмітка про складання акту розбіжностей.

Акти розбіжностей, які були складені до деяких видаткових накладних, враховані позивачем при подальших розрахунках сум поставленого товару.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять акту розбіжностей чи будь-яких інших документів, що свідчили б про невідповідність товару вимогам цього договору, або документів про непогодження відповідача з прийняттям такого товару.

Отже, факти не заперечувалися та не оспорювались відповідачем, жодних наслідків невиконання або неналежного виконання позивачем обов`язків з поставки товару відповідачем не застосовувалися, претензії не заявлялися, доказів невиконання або неналежного виконання не було надано, відповідач не відмовлявся від приймання товару за такими накладними та не заявляв про відсутність супровідних документів, або про їх невідповідність, або про їх неналежне оформлення.

Згідно п. 3.7 Договору встановлено, що разом з товаром постачальник зобов`язаний пред`явити наступні супровідні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Судом встановлено, що видаткові накладні свідчать про приймання-передачу визначеного товару, що містить найменування, кількість ціну, підписані сторонами без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неналежного оформлення.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8500 грн.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 грн., з яких: 500 грн. консультування щодо судового врегулювання спору, 2500 грн. складання позовної заяви до суду, 1500 грн. підготовка відповіді на відзив, 1000 грн. пояснення по справі, 2000 грн. представництво інтересів позивача в 1 засіданні, участь у двох засіданнях 4000 грн.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем було додано копію Договору про надання правової допомоги від 31.05.2019. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього Договору сторонами позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.07.2019 та платіжне доручення № 368 від 11.07.2019 про сплату за послуги правової допомоги на загальну суму 8500 грн.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 встановлено, що компенсація за витрат, які пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8500 грн. є завищеними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнути з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка Профі підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2391 грн. 26 коп.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка Профі, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка Профі (49040, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 39726411) 159417 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 10 коп. основного боргу, 2391 (дві тисячі триста дев`яносто одну) грн. 26 коп. судового збору, 7000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 12.08.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова