Рішення № 83588073, 29.07.2019, Оболонський районний суд міста Києва

29.07.2019 Справа № 756/16680/18

Номер справи 756/16680/18

Номер провадження 2/756/2788/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Хоменко І.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору №б/н від 15.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

Позивач зазначає, що відносно питання про встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 18.11.2018 року має заборгованість в розмірі 64147 грн. 98 коп., яка складається з наступного: 9207,94 грн. - тіло кредиту; 31102,18 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 20307,00 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3030,86 грн - штраф (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в розмірі 64147 грн. 98 коп. та судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2019 року відкрито спрощене провадження по справі.

Представник позивача в судове засідання 16.07.2019 р. не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений судом належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, свою позицію обґрунтовує тим, що банком не доведено існування договірних правовідносин між сторонами, шляхом підписання договору приєднання до Умов та Правил надання банком послуг. Відповідач вказує, що не підписував ніяких документів, що мають відношення до картки за № НОМЕР_1 . Анкета, що ним була підписана 15.04.2013 року мала відношення до зарплатного проекту під час його роботи у «1+1 медіа» та до номеру картки НОМЕР_1 не має жодного відношення. Підписуючи вказану анкету ОСОБА_1 не виявляв бажання отримувати будь-які інші продукти в АТ КБ «Приватбанк». Відповідач зазначає, що в нього є кредитна картка, видана у 2015 році, по якій в нього заборгованості не має. Кредитний договір між ним і банком є неукладеним, оскільки банк не пропонував йому, а відповідач не отримував пропозиції щодо надання 15.04.2013 року кредитної картки за № НОМЕР_1 із кредитним лімітом 15 000 грн. Вказана картка, за цим номером, ним була отримана в жовтні 2015 року з кредитним лімітом 300 грн., який згодом був підвищений до 8400 грн. Користуватись цією карткою він почав 27 жовтня 2015 року. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає позовні вимоги банку безпідставними.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

15.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № б/н за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно розрахунку наданого позивачем (а.с.7-8) заборгованість відповідача станом на 18.11.2018 року складає 64147 грн. 98 коп., яка складається з наступного: 9207,94 грн. - тіло кредиту; 31102,18 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 20307,00 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3030,86 грн - штраф (процентна складова).

14 червня 2018 року у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено назву позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Згідно Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.9), вона заповнена відповідачем ОСОБА_1 15.04.2013 року, він зазначив особистим підписом про те, що згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, які викладені на сайті позивача складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, дана анкета-заява не містить відображення волевиявлення відповідача ОСОБА_1 щодо оформлення певної картки Банку на відповідних умовах, а також суми кредитного ліміту, строку дії картки.

До позовної заяви додано витяг з Тарифів по картам «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» і «Універсальна Голд» (а.с.10), які не підписані відповідачем, та взагалі не містять умов щодо наявності тарифу, яким обумовлено сплату відсотків за користування ним у розмірі нарахованому позивачем.

Витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с.11-25) також не містить підпису відповідача щодо ознайомлення з ними, а також конкретних умов надання послуг щодо користування карткою ПриватБанку відповідачу (відсотки, строк, сума кредитного ліміту).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Оцінивши всі зібрані у справі докази, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо суми кредиту, розміру та порядку сплати процентів за користування ним, строку дії договору. Підписання однієї анкети-заявки з відміткою про ознайомлення з Умовами та Правилами кредитування не може свідчити про зворотнє, оскільки вказані Умови та Правила не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.04.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року (14-131цс19) обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-2320цс16 кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Якщо сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитний договір, то зазначені Умови і тарифи повинні містити підпис позичальника, про ознайомлення з ними.

Аналогічна позиція висловлена в правовому висновку, що викладений в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів щодо досягнення сторонами кредитного договору згоди щодо всіх істотних умов на момент його укладання (15.04.2013 року), суд вважає, що кредитний договір між сторонами є неукладеним, що унеможливлює вирішення питання про належність виконання відповідачем своїх зобов`язань за таким договором, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору. З цих підстав суд приймає рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 626, 628, 1054 -1055 ЦК України, ст.ст.12, 19, 76-79, 81, 141, 223, 229, 258, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 липня 2019 року.

Суддя Н.О. Яценко