Вирок № 83582081, 12.08.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/698/19

Провадження № 1-кп/553/154/2019

В И Р О К

Іменем України

12.08.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Новака Ю.Д.,

при секретарі: Каленіченко В.О.,

за участю прокурора: Вільховик Ю.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

22 червня 1998 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

25 січня 2000 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. ч. 2, 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, 42, 43 КК України на 4 роки позбавлення волі. Звільнено 9 липня 2002 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 7 днів;

25 лютого 2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

26 жовтня 2005 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст.71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнено 28 грудня 2006 р. умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 18 днів;

02 квітня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

22 січня 2010 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі; Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26.03.2010 року вирок змінено, остаточне покарання 3 роки позбавлення волі;

22 червня 2010 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі;

2 серпня 2010 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 70 ч.1, ст. 70 ч.4 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

26 серпня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнено 7 лютого 2014 р. по відбуттю покарання;

16 липня 2014 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки;

12 серпня 2014 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року вирок суду змінено шляхом пом`якшення покарання до 3 років позбавлення волі;

13 листопада 2014 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.190, ч.1 ст.70, ч.4 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнено 07 квітня 2017 року по відбуттю покарання;

11 січня 2018 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

31 січня 2018 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту. Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 січня 2018 року виконувати самостійно,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

28 грудня 2018 року о 19 год. 29 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , правомірно перебуваючи в приміщенні магазину «Брусничка», який розташований за адресою: м. Полтава, вул. А.Кукоби, 22, діючи таємно, з прямим умислом, з корисливих спонукань, повторно, в період іспитового строку, з метою заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що його дій ніхто не помічає, взяв із полиці торгового відділу алкогольних напоїв пляшку віскі «Дшимшер Бренді» об`ємом 0,7 л., вартістю 349,99 грн. (згідно висновку експерта № 461 від 13.03.2019 р.) та пляшку віскі «Джимшер Цинандалі» об`ємом 0,7 л., вартістю 369,50 грн. (згідно висновку експерта № 461 від 13.03.2019 p.), що належить ТОВ «Український Рітейл», та поклав собі до кишень куртки.

Після цього, обвинувачений ОСОБА_1 пройшов через вхідні турнікети та не розрахувавшись за вказаний товар, вийшов з приміщення магазину.

Викраденим у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Український Рітейл» матеріального збитку на загальну суму 719 грн. 49 коп. (без ПДВ).

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02 січня 2019 року, о 17 год. 14 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , правомірно перебуваючи в приміщенні магазину «Брусничка», який розташований за адресою: м. Полтава, вул. А.Кукоби, 22, діючи таємно, з прямим умислом, з корисливих спонукань, повторно, в період іспитового строку, з метою заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що його ніхто не помічає, взяв із полиці торгового відділу алкогольних напоїв пляшку віскі «Johnnie Walker RedLabel» об`ємом 0,7 л., вартістю 491,67 грн. (згідно висновку експерта № 462 від 14.03.2019 р.) та пляшку лікеру «Бейліс», об`ємом 0,5 л., вартістю 424,3 грн. (згідно висновку експерта № 462 від 14.03.2019 p.), що належить ТОВ «Український Рітейл», та поклав собі до кишень куртки. Після цього, обвинувачений ОСОБА_1 пройшов через вхідні турнікети та не розрахувавшись за вказаний товар, вийшов з приміщення магазину.

Викраденим у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Український Рітейл» матеріального збитку на загальну суму 915,97 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтвердивши факт їх скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України вважає повністю доведеною.

Надані стороною обвинувачення докази в сукупності з показаннями обвинуваченого, не довіряти яким у суду немає жодних підстав, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ст. 185 ч.2 КК України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів передбачених ст. 185 ч.2 КК України сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , який повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини.

Відповідно до ч.1, 6 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів передбачених ст. 185 ч.2 КК України належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності - достатніми доказами по справі «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Проаналізувавши всі докази, досліджені в судовому засіданні, суд, з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, вважає доказаною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2 КК України.

Відповідно до ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Суд, при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує положення п. 1 ППВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст. ст. 50 та 65 КК України, та виходить з того, що особі, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Зважаючи на такі висновки Європейського суду з прав людини, виходячи з положень ст. 65 КК України, приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні злочинів і щиро розкаявся у цьому, його характеристику, вік, проте, обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив корисливі злочини в період іспитового строку за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 11 січня 2018 року, не займається суспільно-корисною працею, а також з урахуванням висновку уповноваженого органу з питань пробації відповідно до якого орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високий рівень ризику небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб, суд вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі передбаченого в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України та без застосування положень ст. ст. 75,76 КК України, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів із застосуванням положень ст. 71 КК України, оскільки злочин вчинений ОСОБА_1 в період іспитового строку.

По справі цивільні позови не заявлялись.

Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 11.01.2018 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід по даному кримінальному провадженню у виді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 12.08.2019 року тобто з моменту обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою по даній справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати пов`язані з проведенням експертиз у сумі 2002,00 грн.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Ю. Д. Новак