Рішення № 83581283, 08.08.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/21677/18

РІШЕННЯ

іменем України

08 серпня 2019 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Бабічевої Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Діброви А.О., Вітер І.П.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Осьмак Я.В.,

представників відповідача - військової частини А3913

(польова пошта В5082) Міністерства оборони України: Страхоцької А.Р.,

Попович Р.В., Ковальчука С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду у м.Сватове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3913 (польова пошта В5082) Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що внаслідок ДТП, яка трапилась 7 вересня 2014 року загинув її чоловік - ОСОБА_2 .

Через цю подію позивач залишилась одна з малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4.

Постановою військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України від 27 березня 2015 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130550000801 від 8.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України в зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_4 .

Відповідно до цієї постанови досудовим розслідуванням встановлено, що рядовий ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді водія-заправника у військовій частині А3913, а в подальшому, 31.08.2014 був відряджений до військової частини А1461, яка дислокувалася у місті Сватове Луганської області. 7 вересня 2014 року близько 21 годин 30 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «КАМАЗ» військовий номер НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, порушуючи вимоги ст. ст. 14,16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.3, 2.3, 2.4, 2.9а, 8.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, на блокпосту №1 перед в`їздом в м. Сватове, проігнорував вимоги працівника ДАІ щодо зупинки транспортного засобу та на великій швидкості допустив наїзд на бетонну перешкоду зі світло-відбиваючим знаком, далі допустив наїзд на задню частину автомобіля «ВАЗ 2110», в якому знаходилася ОСОБА_5 , далі скоїв наїзд на водія автомобіля «ВАЗ 2121», який перебував поруч з автомобілем.

Внаслідок порушення ОСОБА_4 , як особою, що керує транспортним засобом, наведених вище Правил безпеки дорожнього руху, водію ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок який він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22 годині. Від заподіяних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 загинув на місці події. Відповідно до висновку експерта №115 від 6.02.2015 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №299/6 від 14.10.2014 року вбачається, що з технічної точки зору дії водія «КАМАЗ», військовий номер НОМЕР_1, не відповідають технічним вимогам п.п. 2.4, 8.9, 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходилися в причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Проведеним досудовим розслідуванням отримано достатньо фактичних даних, які вказують на вчинення рядовим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України. 27 березня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України.

Дана постанова органу досудового розслідування не оскаржувалася та є чинною.

Рядовий ОСОБА_4 був військовослужбовцем військової частини А3913, який отримував у цій частині всі види грошового забезпечення. Військова частина А3913 є самостійною юридичною особою, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, має свою печатку із зображенням державного Гербу України, свої штати, рахунки в установах банку та інші обов`язкові ознаки, визначені чинним законодавством і відповідно до ст. 80 ЦК України, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Таким чином, рядовий ОСОБА_4 перебував у службових відносинах з військовою частиною А3913, яка є юридичною особою - роботодавцем, мав постійний характер відносин. Шкода була завдана ОСОБА_4 під час виконання ним службових обов`язків, зумовлених посадовими інструкціями.

В даному випадку джерелом підвищеної небезпеки є транспортний засіб «Камаз», військовий номер НОМЕР_1.

Суб`єктом відповідальності за спричинену шкоду є військова частина А3913, яка є власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля «Камаз», військовий номер НОМЕР_1, і з якою знаходився в службових відносинах рядовий ОСОБА_4 .

Позивачу внаслідок кримінального правопорушення була спричинена матеріальна шкода в розмірі 15327,07 грн., яка складається з таких сум:

-11476, 57 грн. - вартість матеріальних збитків спричинених володільцю автомобіля Peugeot 307 XS 1,6E, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується висновком №142 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку збитків, спричинених власнику транспортного засобу;

-600,00 грн. - вартість робіт з незалежної оцінки;

-3250,50 грн - витрати на поховання.

Також діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що вона втратила чоловіка, а її малолітній син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 - втратив батька, навіть не встиг піти до школи. Через втрату чоловіка позивач зазнала глибоких страждань, її малолітній син також, оскільки в нього ніколи вже не буде батька. Ця втрата не може бути відновлена. Позивач зараз сама виховує сина, перебиваючись випадковими заробітками, оскільки її чоловік повністю утримував родину до моменту своєї передчасної смерті. Неможливо описати словами, яка травма залишилась у дитини, після втрати батька.

З урахуванням характеру і обсягу, заподіяних моральних страждань позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду в сумі 1200000,00 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь заподіяну матеріальну шкоду у сумі 15327,07 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 200 000 грн.

Як на правову підставу позову позивач посилається на ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 11 липня 2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3913 (польової пошта В082) Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 15327,07 грн. - закрито ( Т.2 а.с.2).

У судовому засіданні позивач позов підтримала з вищевикладених підстав, просить позовні вимоги задовольнити, також пояснила, що внаслідок скоєного злочину їй та її малолітньому сину завдано моральну шкоду, оскільки вона залишилась без чоловіка, а син без батька і таку втрату неможливо відновити. У дитини були нервові зриви, син дуже переживає з приводу загибелі батька. Оцінює моральну шкоду на суму 1200000 грн., яку просить стягнути з відповідача. В подальшому подала до суду заяву про розгляд справи без її участі за участю її представника - адвоката Осьмак Я.В. (Т.1 а.с. 227).

Представник позивача - адвокат Осьмак Я.В., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, у судовому засіданні позов підтримала з вищевикладених підстав, також пояснила, що позивач з чоловіком понад 15 років перебували у шлюбі, позивач втратила чоловіка, а син втратив батька, така втрата не підлягає відновленню, позивачу ніхто не зможе замінити чоловіка, а сину - батька. Чоловік позивача загинув у молодому віці. Вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди повністю обґрунтованими, просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Страхоцька А.Р. у судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити у задоволенні позову, та пояснила, що з відповідача на користь потерпілого ОСОБА_7 вже було стягнуто рішенням суду моральну шкоду у розмірі 800000 грн. Подвійне відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди суперечить діючому законодавству, також позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували заподіяння конкретно їй моральної шкоди. Грошова сума, розміром якої позивач оцінює свої власні моральні страждання, є надзвичайно великою, і задоволення позовних вимог може призвести до безпідставної розтрати державних коштів. Просить суд застосувати Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру спричинених страждань, для визначення грошового еквіваленту заподіяної позивачеві моральної шкоди. Крім того, зазначила, що позивач пропустила строк позовної давності та просить застосувати позовну давність.

Представник відповідача - Попович Р.В. у судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити у задоволенні позову, також пояснила, що позивач не обґрунтувала належним чином розмір моральної шкоди, у даному випадку підлягає застосуванню ст. 1200 ЦК України, згідно якої шкода відшкодовується одному з батьків або другому з подружжя.

Також відповідач подав суду письмову заяву про застосування строку позовної давності (Т.1 а.с.72-73).

Вислухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 426/5409/15-ц, матеріали кримінального провадження № 42014130550000801, оцінивши докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом досліджено всі докази, надані сторонами та витребувані судом за клопотанням сторін.

Судом встановлено, що з 05 лютого 2000 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі ( Т.1 а.с.8), від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с.9).

07 вересня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Камаз», військовий номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 , який скоїв наїзд на водія автомобіля «ВАЗ 2121» - чоловіка позивача ОСОБА_2 ( а.с. 211-214 матеріалів кримінального провадження № 42014130550000801).

Внаслідок ДТП чоловік позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 від 11.09.2014 року (Т. 1 а.с.11).

Постановою військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України від 27 березня 2015 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130550000801 від 08 вересня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого часиною першою статті 415 КК України в зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_4 .

Зі змісту цієї постанови вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено те, що рядовий ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді водія-заправника у в/ч А3913; а в подальшому 31 серпня 2014 року був відряджений до в/ч А1461, яка дислокувалася у м.Сватове Луганської області.

07 вересня 2014 року близько 21 годин 30 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем КАМАЗ, військовий номер НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, порушуючи вимоги статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3, 2.3, 2.4, 2.9а, 8.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, на блокпосту № 1 перед в`їздом у м. Сватове, проігнорував вимоги працівника ДАІ щодо зупинки транспортного засобу та на великій швидкості допустив наїзд на бетонну перешкоду зі світло-відбиваючим знаком, потім допустив наїзд на задню частину автомобіля ВАЗ-2110, у якому знаходилася ОСОБА_5 , а потім скоїв наїзд на водія автомобіля ВАЗ-2121 - ОСОБА_2 , який перебував поруч з автомобілем. Внаслідок порушення ОСОБА_4 , як особою, що керує транспортним засобом, наведених вище Правил безпеки дорожнього руху України, водію ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22 годині. Від заподіяних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 загинув на місці події.

Відповідно до висновку експерта від 06 лютого 2015 року №115 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень та в крові трупу виявлено 2,31% алкоголю, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи від 14 жовтня 2014 року № 299/6 вбачається, що з технічної точки зору дії водія КАМАЗ, військовий номер 8937 И2, не відповідають технічним вимогам пунктів 2.4, 8.9, 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходилися в причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

Проведеним досудовим розслідуванням отримано достатньо фактичних даних, які вказують на вчинення рядовим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 415 КК України.

27 березня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 415 КК України ( а.с. 211-214 матеріалів кримінального провадження № 42014130550000801).

У вищевказаній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що ОСОБА_1 залучена до провадження у якості потерпілої.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року по цивільній справі №426/5409/15-ц за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_5 до військової частини А3913 (польова пошта В5082) Міністерства оборони України про стягнення майнової та моральної шкоди, встановлено, що військова частина А3913 знаходиться в складі Збройних Сил України і є юридичною особою.

Транспортний засіб КАМАЗ 5320, військовий номер НОМЕР_1, на якому військовослужбовець ОСОБА_4 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, перебуває на обліку цієї військової частини.

Відповідальність за шкоду, спричинену рядовим ОСОБА_4 повинна нести військова частина, на обліку та у оперативному управління якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - КАМАЗ 5320, військовий номер НОМЕР_1 (Т.1 с.а.30-36, а.с.248-254 цивільної справи №426/5409/15-ц ).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні норми матеріального права, зокрема ст.ст.23, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку суд вважає встановленою наявність моральної шкоди позивачу, яка виразилася в тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини військовослужбовця ОСОБА_4 , загинув чоловік позивача, і позивач зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю чоловіка.

Суд доходить висновку, що втрата позивачем близької людини, а саме, чоловіка та батька дитини позивача, є травмою на все життя та обставиною, яка не підлягає доказуванню. Наслідки ДТП є безперечно психотравмуючими для людини, яка втратила чоловіка та батька дитини.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і глибину душевних страждань позивача у зв`язку зі смертю чоловіка, життя якого вже не повернеш і характер такої втрати не підлягає відновленню, також враховує необережну форму вини військовослужбовця ОСОБА_4 щодо ДТП, і з урахуванням цих обставин та вимог розумності і справедливості, закріплених у ст. 23 ЦК України, суд вважає обґрунтованою моральну шкоду в сумі 800 000 грн., яку вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Щодо доводів відповідача про застосування Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру спричинених страждань, то нормами діючого законодавства не передбачено визначення розміру відшкодування моральної шкоди по тій чи іншій Методиці.

Як вже зазначав суд, відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Такий висновок суду щодо визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року по справі №718/447/16-ц.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявив відповідач по справі, то суд приходить до наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Таким чином, згідно діючого законодавства України на вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, позовна давність не поширюється, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є такою, що не ґрунтується на законі.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо подвійного відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування моральної шкоди до відповідача раніше не зверталась, а стягнення на підставі рішення суду з відповідача на користь іншої особи, а саме батька потерпілого - ОСОБА_7 моральної шкоди, завданої смертю сина, не являється подвійним відшкодуванням завданої шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, мають як батьки так і дружина особи, яка померла.

Тому суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про подвійне відшкодування шкоди.

Щодо пояснень представника відповідача ОСОБА_8 про необхідність застосування положень ст.1200 ЦК України, то в даному випадку положення ст.1200 ЦК України не стосуються спірних правовідносин та регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, непрацездатним особам, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитині потерпілого, народженої після його смерті.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 800 000 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку позивач звільнена від сплати судового збору.

У п.36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями зазначено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а саме на 66,67 %, виходячи із розміру заявлених позовних вимог - 1 200 000 грн. (800 000 грн. х 100% : 1 200 000 грн. = 66,67%), то за таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1174 грн. 73 коп.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

ст.ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини А3913 (польова пошта В5082) Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А3913 Міністерства оборони України ( код ЄДРПОУ 07699476, місцезнаходження: 81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл.Авіації, 29), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заподіяну моральну шкоду в розмірі 800 000 грн. (вісімсот тисяч грн.).

Стягнути з Військової частини А3913 Міністерства оборони України ( код ЄДРПОУ 07699476, місцезнаходження: 81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл.Авіації, 29), на користь держави судовий збір у розмірі 1174 грн. 73 коп. (одна тисяча сто сімдесят чотири грн. 73 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року.

Суддя Бабічева Л.П.