Ухвала суду № 83580187, 12.08.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2951/19

Провадження № 1-кп/456/406/2019

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

12 серпня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.

прокурора Поповича Р.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кунціва Н.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140130001668 від 04.12.2018 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Попович Р.М. просить суд продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки вважає, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показів та вчинити інші кримінальні правопорушення. Є достатні підстави вважати, що у разі, якщо обвинувачуваний ОСОБА_1 залишиться на волі, останній зможе покинути м. Стрий та Львівську область в цілому, переховуватися у своїх знайомих та друзів, а також покинути територію України з метою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Крім цього, ОСОБА_1 характеризує себе як особа, що не має достатніх моральних цінностей, схильного для досягнення своїх злочинних цілей, залишаючись на волі, може продовжувати займатися злочинною діяльністю, вчиняючи кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом психотропних речовин, оскільки ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, на шлях виправлення не став та під час іспитового строку вчинив нові злочини, хоча є працездатною особою, непохилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали роботі, не хворіє. За таких обставин продовження строку застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме: запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, уточнив розмір застави, вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 як альтернативу розмір застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, що становить 124865 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів не в змозі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого Кунців Н.Р. просить суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2019 підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах продовження строку досудового розслідування до 13.08.2019.

Суд вважає за недоцільне досліджувати докази вини обвинуваченого при продовженні строків запобіжного заходу, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якими рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи. Суд вважає, що під час розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою суд не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_1 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочинів у конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.

Крім цього, ч. 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених Кодексом.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначитися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , вважаю за необхідне визначити заставу 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124865 грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи до обвинуваченого поряд з запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою спливає 13.08.2019, суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 жовтня 2019 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні захисника обвинуваченого Кунціва Р.Р. про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст.263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів - з 12 серпня 2019 року до 10 жовтня 2019 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124865 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок Стрийського міськрайонного суду Львівської області: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030200, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030200.

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_1 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_1 покладаються такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожним викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) застосувати електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити прокурору Поповичу Р.М., обвинуваченому ОСОБА_1 та скерувати директору ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Л.В.Гула