Рішення № 83578868, 09.08.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.08.2019 Провадження 2/337/1231/2019

ЄУН №337/1000/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

при секретарі - Шаповалової О.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Растворової Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01333, м. Київ, вул. Є Коновальця, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим;

В С Т А Н О В И В:

20.03.2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариств «Дельта Банк», про захист прав споживача, та визнання кредитного договору від 19.02.2007 р. припиненим в зв`язку з достроковим стягненням заборгованості внаслідок ухвалення рішення суду від 04.12.2012 року та визнання договору іпотеки від 19.02.2007 року припиненим в зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено судове засідання.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу визначений 15- денний строк з дня отримання ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на позов у відповідності до ст. 178 п. 8 ЦПК України було надано, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки банк має право нараховувати відсотки по кредиту до моменту його фактичного погашення. Крім того, в зв`язку з коливанням курсу долару США, станом на день виконання рішення суду, позичальник повинен був погасити суму заборгованості за курсом долару США, який діяв на момент фактичного виконання рішення суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталися.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вважає їх законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ті обставини,що кредитні зобов`язання позивачем не виконанні у повному обсязі.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №057-99/К-07 про надання кредиту.

В той же день, 19.02.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №057-99/Z-07.

Пунктом 2.6 Кредитного договору, сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня його надання до дня його повернення.

Згідно п. 4.2.5 Кредитного договору, сторони встановили можливість встановлення дострокового дня повернення кредиту, а саме: позичальник був зобов`язаний достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом у разі настання випадків, передбачених п. 6.2 цього договору. Зобов`язання, передбачене цим пунктом повинне бути виконане позичальником протягом 15 робочих днів з дати надіслання Банком Позичальнику відповідної письмової вимоги.

Пунктом 6.2 Кредитного договору, було передбачено право кредитора зменшити строк користування кредитом, а саме: кредитор має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або його поручителями (гарантами, іпотекодавцями, майновими поручителями) умов цього Договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, уразі настання будь-якого із перелічених в договорі випадків.

В 2012 р. ПАТ "Дельта-Банк" звернулося до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, впорядку п. 6.2 Кредитного договору, ст. 1049-1050 ЦК України.

04.12.2012 р. рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя було задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з позичальника всю суму заборгованості на користь ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 326975,21 грн.,

Рішення суду набрало чинності 14.12.2012 р., сторонами не оскаржувалось.

В період з 14.12.2012 р. по день звернення ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом, ПАТ "Дельта Банк" до суду з позовами щодо стягнення іншої суми заборгованості, в тому числі додаткової, не зверталося.

05.07.2018 р. позичальником ОСОБА_2 було виконано рішення суду від 04.12.2012 р., сума заборгованості за кредитним договором, встановлення рішенням суду, була сплачена в повному обсязі на користь Банку, шляхом сплати грошових коштів через виконавчу службу, щопідтверджуєтьсяплатіжнимдорученням №4769 від 05.07.2018 р.

27.07.2018 р. ВПВР ДВС ГУЮ у Запорізькій області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з повним виконанням рішення суду від 14.12.2012 р., в порядку п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 129 Конституції України закріплено засади обов`язковості рішень суду.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України зазначається, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 25, статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачене добровільне виконання рішення суду боржником.

Пунктом 7 ч. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки позивач в добровільному порядку виконав рішення суду, за яким банк стягнув з нього заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 10.01.2012 р., то зобов`язання за кредитним договором були виконані позичальником в повному обсязі, згідно ст. 598-599 ЦК України.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином

Частиною другою статті 25, статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачене добровільне виконання рішення суду боржником.

Пунктом 7 ч. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі N444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) дійшла висновку, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Постановою КСЦ Верховного суду від 17.10.2018 р. по справі №308/10886/15 зазначається, що особи -зокре6ма позивальник та поручитель належним чином виконали свої зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з позичальника та поручителя всієї суми заборгованості за цим договором, у зв`язку із чим таке зобов`язання припинилось на підставі статті 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Постановою КЦС Верховного суду від 20.02.2019 №758/13462/15-ц зазначається, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Проте такі вимоги банком до позивачів не заявлялись. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом

Припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до ст. 17 Закону, Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Доводи представника відповідача щодо невиконання позичальник5ом судового рішення в частині сплати суми стягненого судового збору не спростовує доводів щодо виконання узятих зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючифакт виконання ОСОБА_2 рішення суду про дострокове стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що зобов`язання за кредитним договором є припиненими в зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання, що відповідно, свідчить про припинення зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4,. 89, 141, 229, 247, 263, 264, , 354 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 16, 526, 530-531, 598-599, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 4,11,22,18 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 8 постанови Пленуму ВСС України від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п. 17 постанови пленуму ВСС України №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Визнати кредитний договір від 19.02.2007 року №057-99/К-07 укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») - припиненим;

Визнати договір іпотеки від 19.02.2007 р. №057-99/Z-07 укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білою Т.С., за №380 - припиненим.

Рішенняможе бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізькогоапеляційного суду через Хортицькийрайонний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошеннярішенняапеляційноїскарги

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 12.08.2019 року. Копію повного тексту рішення направити сторонам

Суддя: Л.Г. Салтан