Рішення № 83574509, 08.08.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/4769/19

Провадження № 2/243/1737/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 05.02.2016 року відповідач отримала кредит у розмірі 27 599,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку - починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Свої зобов`язання за договором та угодою позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору.

Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконала і станом на 16.04.2019 року сума заборгованості за кредитним договором становить 33 808,47 гривень, яка складається з наступного:

- 15 641,45 гривень - заборгованість за кредитом;

- 4 480,64 гривень - заборгованість по процентам за користуванням кредитом;

- 11 711,56 гривень - заборгованість за пенею та комісією;

- 1 974,82 гривень - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 15 641,45 гривень, заборгованість по процентам за користуванням кредитом у розмірі 4 480,64 гривень, заборгованість за пенею та комісією у розмірі 11 711,56 гривень, штраф 1 974,82 гривень, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до судового засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача до судового засідання позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності його представника та винесення заочного рішення (а.с.3).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до судового засідання не з`явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне. Відповідач не заперечує, що 05.02.2016 року вона із позивачем уклала генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Відповідно до умов даного договору, заборгованість відповідача станом на дату укладення угоди складає 29 159,01 гривень, а дата кінцевого погашення боргу - 28.02.2019 року. Сума щомісячної оплати повинна складати 1 001,29 гривень, яку відповідач повинна сплачувати з 01 по 25 число кожного місяця, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам та іншим

платежам. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за своїми вимогами, оскільки позивач звернувся до суду 28.05.2019 року, таким чином прострочив строк на звернення до суду із питанням про сплату заборгованості по кредиту та відсоткам за березень, квітень та травень 2016 року в розмірі 3 003,87 гривень (1 001,29 гривень х 3 місяці). Просить застосувати позовну давність стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період березень-травень 2016 року в розмірі 3 003,87 гривень. Щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 11 711,56 гривень та штрафу у розмірі 1 974,82 гривень посилається на ч. 2 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, та вважає, що нарахування позивачем пені та штрафних санкцій є протиправним. Крім того, визначення комісійних платежів, їх розмір та порядок сплати не визначений між сторонами, тому застосування позивачем даної вимоги є протиправним. Відповідно до розрахунку заборгованості розмір пені та комісії визначений в одній колонці у зв`язку із чим неможливо окремо визначити розмір пені та комісії (а.с.52-53).

Представником позивача було надано відповідь на відзив, згідно якої 05.02.2016 року відповідачем підписана генеральна угода по кредитному договору, згідно якої відповідач ознайомлена та згодна з наявністю кредитної заборгованості, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України є перериванням строків позовної давності, адже перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Згідно тексту генеральної угоди строк виконання зобов`язання встановлено до 28.02.2019 року. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 30.04.2019 року, що підтверджується звітом про відправлення, тобто до спливу строку позовної давності. Щодо нарахування комісії зазначив, що відповідачу за порушення зобов`язання було нараховано лише пеню, що зазначено в колонці розрахунку заборгованості «Сума комісії та пені». Щодо проживання відповідача на території зони АТО вказав, що в розрахунку заборгованості вказана заборгованість за договором, яка нарахована правомірно після введення в дію Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року та підлягає сплаті. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.63-64).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 21.10.2010 року між позивачем і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.7).

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Однак, в порушення умов договору

відповідач несвоєчасно сплачувала суми кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитом.

Внаслідок заборгованості, що утворилася за кредитом від 21.10.2010 року, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 05.02.2016 року було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримала кредит у розмірі 27 599,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Датою останнього погашення заборгованості за договором є 28.02.2019 року (а.с.8).

Відповідач вказує про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із питанням про сплату заборгованості по кредиту та відсотками за березень, квітень та травень 2016 року у розмірі 3 003,87 гривень, оскільки звернувся до суду лише 28.05.2019 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як встановлено ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що 05.02.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, що є перериванням строків позовної давності згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, та строк виконання зобов`язання за Генеральною угодою про реструктуризацію встановлено до 28.02.2019 року, перебіг позовної давності розпочався з 28.02.2019 року, а позивач звернувся до суду із даним позовом 30.04.2019 року, що підтверджується реєстром відправлення (а.с.68), то трирічний термін, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права та інтересу не сплив, тому суд не погоджується із відповідачем стосовно того, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за Генеральною угодою № б/н від 05.02.2016 року, укладеної між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 встановив, що станом на 16.04.2019 року відповідач має заборгованість в розмірі 33 808,47 гривень, яка складається з наступного: 15 641,45 гривень - заборгованість за кредитом; 4 480,64 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 11 711,56 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 1 974,82 гривень - штраф.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 15 641,45 гривень знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 05.02.2016 року по 16.04.2019 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Як слідує з Генеральної угоди, яка підписана 05.02.2016 року разом з «Умовами та правилами надання продукту кредитних карт», складає між позивачем та відповідачем Договір.

Частиною 2 статті 631 ЦК України встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, позивач має право вимагати стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з моменту укладання такого договору, а саме з 05.02.2016 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення Генеральної угоди діяла процента ставка по кредиту в розмірі 18,00%, з 25.02.2019 року Банк зменшив ставку до 10,00%. В матеріалах справи немає належних доказів про повідомлення відповідача про зменшення процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Договору, за користування кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Для з`ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд, заборгованість за кредитом, що становить 15 641,45 гривень, перемножує на 18,00% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених Угодою, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов`язання з 25.02.2019 року по 16.04.2019 року, що становить 51 день.

Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 39 885,70 гривень.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 25.02.2019 року по 16.04.2019 року у розмірі 39 885,70 гривень.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5 ч.2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору.

Що стосується вимог позивача про сплату відповідачем заборгованості за пенею та комісією в розмірі 11 711,56 гривень, штрафу в розмірі 1 974,82 гривень, то суд в цій частині керується наступним.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної

загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . В той же час м. Слов`янськ та Слов`янський район Донецької області входять до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.

З розрахунку заборгованості за договором від 05.02.2016 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , слідує, що станом на 16.04.2019 року заборгованість за пенею та комісією відповідача становить 11 711,56 гривень, а отже стягненню не підлягає. Відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» штрафи не підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням переліченого, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість частини позовних вимог відносно заборгованості за кредитом 15 641,45 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 05.02.2016 року по 16.04.2019 року у розмірі 39 885,70 гривень, всього на загальну суму 55 527,15 гривень. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 315,50 гривень, що є пропорційним до задоволеної частини вимог, оскільки позов судом задоволено частково.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 15 641,45 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 39 885,70 гривень, а також судовий збір в розмірі 315,50 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-264, 280-281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рах. НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2016 року у розмірі 15 641

гривень 45 копійок, суму процентів за користування кредитом за період з 05 лютого 2016 року по 16 квітня 2019 року у розмірі 39 885 гривень 70 копійок, а всього 55 527 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 15 копійок, а також судовий збір у розмірі 315 гривень 50 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І.Старовецький