Рішення № 83573133, 12.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 р. справа № 520/7468/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича (пров. Подільський, буд. 5, офіс 11,м. Харків,61003) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича від 10.07.2019 року по виконавчому провадженню № 56645869 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 6468,04 доларів США та 365,40 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича від 10.07.2019 року по виконавчому провадженню № 56645869 про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, відповідачем прийняті спірні постанови не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки в межах виконавчого провадження виконавцем не було стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача -ПАТ «Універсал Банк» присуджених сум за виконавчим листом № 613/724/15-ц, виданим Богодухівським районним судом Харківської області. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь приватного виконавця основної винагороди та витрат виконавчого провадження, а відтак, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.07.2019 року підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що ним в межах ВП № 56645869 вчинені дії у відповідності, в межах та в строки визначені Законом України «Про виконавче провадження», наслідком чого є прийняття державним виконавцем 10.07.2019 року постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

У судове засідання 12.08.2019 року, представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув. Через канцелярію суду 12.08.2019 року надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

27.07.2016 року Богодухівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 613/724/15- ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 165- 2008-2720 від 10.09.2008 року на користь ПАТ «Універсал Банк» в сумі 64680,43 грн. доларів США та судового збору в сумі 3654,00 грн.

20.06.2018 року до приватного виконавця від ПАТ «Універсал Банк» надійшла заява про примусове виконання вищезазначеного рішення суду.

22.06.2018 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56645869 з виконання вищевказаного виконавчого документа, яка була направлена сторонам засобами поштового зв`язку та постанова про арешт майна боржника.

22.06.2018 року приватним виконавцем за допомогою засобів автоматичної системи виконавчого провадження направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України.

23.06.2018 року приватним виконавцем складено розрахунок основної винагороди.

З метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення приватним виконавцем направлено вимоги до Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головного управління Держпроспоживслужби в Харківській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Управління комунального майна та приватизації ДЕтКМ Харківської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради. Департамент земельних відносин ХМР КП «ХМБТІ», ДП «ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ», Державна служба України з безпеки на транспорті. Державна авіаційна служба України.

05.09.2018 року приватним виконавцем направлена вимога до КП «ХМБТІ» та КП «Богодухівське БТІ» щодо надання копій технічної документації на об`єкти нерухомого майна, що належать боржнику.

28.12.2018 року до приватного виконавця надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

10.07.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 600,00 грн.

10.07.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 6468,04 доларів США та 365,40 грн.

10.07.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, з огляду на надходження від стягувача заяви про повернення виконавчого документа без виконання.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII).

Так, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За приписами ч. 1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1403-VІІІ завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись вказаними вище нормами, виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнув з боржника у виконавчому провадженні № 56645869 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме 6468,04 доларів США та 365,40 грн.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 вказаного Порядку приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Якщо суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Згідно частини 7 статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, суд зазначає, що оскільки виконавче провадження ВП № 56645869 було відкрито, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович мав право винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2019 року у виконавчому провадженні ВП № 56645869.

Окрім того, чинним законодавством передбачена обов`язкова вимога до постанови про стягнення з боржника основної винагороди, а саме: вказана постанова повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що порядок виконання та розрахунок визначені в оскаржуваній постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2019.

Суд зауважує, що Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Порядком № 643 визначено, що стягнення з боржника основної винагороди відбувається лише одночасно з стягненням основної суми боргу.

Таким чином, оскільки сума основного боргу приватним виконавцем не стягувалась, внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу, отже постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2019 не може бути звернута до виконання та не порушує прав позивача.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, суд приходить до висновку, що приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович виносячи постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2019 у виконавчому провадженні ВП № 56645869, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Стосовно правомірності прийняття державним виконавцем постанови від 10.07.2019 року по виконавчому провадженню № 56645869 про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 600 грн., то суд зазначає.

Згідно ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувана, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Таким чином Законом визначено випадки винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження: 1) на стадії розподілу коштів та 2) у випадку завершення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1 4. 6. 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2. 4, 6. 7, 9. 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Таким чином, вказані норми законодавства чітко встановлюють, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься і у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 37 Закону, а витрати понесені виконавцем під час здійснення виконавчих дій покладаються на боржника.

Відповідно до постанови від 10.07.2019 року по ВП № 56645869 виконавчий лист № 613/724/16-ц від 27.07.2016 року повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

При примусовому виконанні вказаного виконавчого документу відповідачем здійснено витрати на проведення виконавчих дій, у зв`язку з чим прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 10.07.2019 року ВП № 56645869.

При цьому законодавець не покладає на державного або приватного виконавця обов`язку документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.09.2018 у справі №750/7001/17.

Окрім того, відповідач в своїх письмових поясненнях від 12.08.2019 року вказав, що витрати виконавчого провадження використані з авансового внеску на забезпечення роботи реєстрів, направлення листів, друку документів виконавчого провадження та на інші передбачені чинним законодавством засоби здійснення організаційної діяльності виконавця.

З огляду на те, що позивач добровільно не виконав рішення Богодухівського районного суду Харківської області по справі № 613/724/15-ц, на виконання якого 27.07.2016 року видано виконавчий лист, а державним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання зазначеного виконавчого документу, то витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень правомірно покладені на боржника - ОСОБА_1 ..

Виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», тому стягнення з боржника витрат виконавчого провадження відповідає вимогам закону.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що наявність об`єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати витрат виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №820/5807/16, від 19 квітня 2018 року у справі №825/739/17.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач під час розгляду даної справи, в обґрунтування своєї правової позиції, не був обмежений надати до суду інформацію щодо сум коштів, які були перераховані боржником - ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Універсал Банк» в самостійному порядку, враховуючи те, що вказана інформація свідчить про виконання самостійно боржником виконавчого листа № 613/724/15-ц від 27.07.2016 виданого Богодухівським районним судом Харківської області від 27.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 165-2008-2720 від 10.09.2008 року на користь ПАТ «Універсал Банк» в сумі 64680.43 грн. доларів США та судового збору в сумі 3654,00 грн.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 10.07.2019 року ВП № 56645869 відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевказане, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стосовно клопотань відповідача про витребування доказів від 09.08.2019 року (вх. № 01-26/48358/19) та про залишення позовної зави без розгляду від 12.08.2019 року (вх. № 01-26/48690/19), то клопотанням від 12.08.2019 року (вх. № 01-26/48787/19) відповідач відкликав вищезазначені заяви, а відтак у суду відсутні підстави для їх розгляду та надання правової оцінки.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.