Ухвала суду № 83572927, 09.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

09 серпня 2019 рокум. ПолтаваСправа №440/2903/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2019 року Комунальне підприємство "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області".

Підставою для звернення до суду позивач вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне скасування акредитації.

07.08.2019 позивачем було подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області" до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Надаючи оцінку правомірності заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених вище положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, при розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заяву про забезпечення адміністративного позову позивач мотивує тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам її, а також третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також тим, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Істотну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам позивач вбачає у тому, що оскаржуваний наказ фактично зупинив роботу Комунального підприємства. Позивач позбавлений можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності, виплачувати заробітну плату працівникам. Також, спірним наказом завдається шкода діловій репутації позивача. Інші негативні наслідки у випадку незабезпечення адміністративного позову позивач вважає можливими для третіх осіб - своїх клієнтів, оскільки підприємство не має змоги закінчити роботу з уже прийнятими заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, крім того не має змоги завершити реєстраційні дії у значній кількості реєстраційних справ.

Приймаючи рішення за заявою про забезпечення позову, суд погоджується зі позивачем в частині його тверджень про наявність істотної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Щодо мотивів висновку про існування загрози порушення прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вказати, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову можливе настання негативних наслідків, що полягають у спричиненні шкоди діловій та професійній репутації позивача, для виправлення яких йому буде необхідно докласти значних зусиль. Також суд бере до уваги настання негативних наслідків спірного рішення для осіб, які звернулись до позивача як до реєстратора і за заявами яких позивачем наразі відкриті відповідні справи. Отже, заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд також погоджується з доводами позивача щодо ускладненості відновлення його прав та інтересів у випадку можливого задоволення позову. Очевидним вбачається обмеження позивача у можливостях повноцінного здійснення реєстраційної діяльності, внаслідок блокування доступу реєстраторів до Реєстру, що відповідно потягне за собою зниження доходів підприємства та, відповідно, репутаційні втрати на ринку відповідних послуг. Внаслідок цього у разі можливого задоволення позову позивач матиме право використовувати механізми відшкодування шкоди, спричиненої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, що, у свою чергу, може потягнути за собою грошові стягнення з Державного бюджету.

У той же час суд зазначає, якщо дія наказу буде зупинена, а у подальшому в разі вирішення справи на користь відповідача - поновлена, то повернення юридичної сили наказу потягне за собою той же захід - скасування акредитації.

Приймаючи рішення про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За викладених обставин суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного акту.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову.

Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області".

Допустити ухвалу до негайного виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К.І. Клочко