Рішення № 83572817, 12.08.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 р. № 400/1702/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р.; зобов`язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 08.01.2018 р. з урахуванням страхового стажу за періоди роботи в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що причиною незарахування до страхового стажу періодів роботи у вказаних підприємствах стала відсутність записів у трудовій книжці про номери та дати наказів. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії. Право позивача на встановлені законом гарантії пенсійного забезпечення не може бути поставлено в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

05.07.2019 р. відповідачем подано відзив на позов, де вказано, що страховий стаж позивача у вказаних ним підприємствах не враховано через відсутність у трудовій книжці записів про номери та дати деяких наказів про зарахування/звільнення з роботи. Документи з особового складу вказаних юридичних осіб на зберігання до архівної установи не надходили. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача становить 23 роки 7 місяців 3 дні, що є меншим за необхідний страховий стаж для призначення пенсії.

За клопотанням представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області допущено заміну відповідача його правонаступником.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

09.01.2018 р. позивачу виповнилось 60 років (а. с. 7).

18.01.2018 р. позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області з заявою про призначення пенсії, додавши до заяви копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, атестата про навчання, військового квитка та довідку трудового архіву.

Рішенням від 13.04.2018 р. № 24/2 відповідач відмовив у призначенні пенсії (а. с. 11-13).

У рішенні відповідач зазначив, що згідно з наданими документами позивача його страховий стаж складає 23 роки 7 місяців 3 дні. З тексту рішення вбачається, що до стажу не зараховані періоди роботи позивача в П.О. фірма "Саманта" (відсутні дата та номер наказу про звільнення), в кооперативі "Мрія-1" (відсутні дата та номер наказу про зарахування), в кооперативі "Миколаївець" (відсутній номер наказу про зарахування). Відповідно до довідки відділу інформації та використання документів ліквідованих установ Миколаївської міської ради від 24.01.2018 р., документи з особового складу по вказаним підприємствам на зберігання до відділу не надходили.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи в П.О. фірма "Саманта", кооперативі "Мрія-1" та кооперативі "Миколаївець" через недоліки в заповненні трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), відповідно до ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На момент внесення до трудової книжко позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 р. № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З копії трудової книжки позивача (а. с. 14-18) вбачається, що в ній наявні такі записи про спірні періоди роботи:

- П.О. фірма "Саманта": 24.04.1990 р. прийнятий водієм (наказ від 24.04.1990 р. № 569), 02.11.1990 р. звільнений по переведенню до кооперативу "Мрія-1" (дата і номер наказу відсутні);

- кооператив "Мрія-1": 02.11.1990 р. прийнятий водієм по переведенню з П.О. фірма "Саманта" (дата і номер наказу відсутні), 01.04.1991 р. звільнений за власним бажанням (наказ від 01.04.1991 р. № 569);

- кооператив "Миколаївець": 16.04.1991 р. зарахований водієм І класу (наказ від 16.04.1991 р., номер відсутній), 14.05.1991 р. переведений майстром дільниці (наказ від 13.05.1991 р. № 42).

Всі записи в трудовій книжці скріплені підписом уповноваженої особи та відтиском печатки.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо відсутності номерів та дат наказів про прийняття/звільнення у трудовій книжці позивача, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача в неналежному заповненні його трудової книжки немає, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

При цьому, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. по справі № 754/14898/15-а.

За таких обставин, трудовою книжкою підтверджується, що позивач має право на включення періодів роботи в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р. до страхового стажу, а рішення відповідача від 13.04.2019 р. № 24/2 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Позивач не просить визнати вказане рішення відповідача протиправним та скасувати його, а просить визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи в П.О. фірма "Саманта", кооперативі "Мрія-1" та кооперативі "Миколаївець". Однак у даному випадку права позивача порушені саме рішенням про відмову в призначенні пенсії, яке, у свою чергу, прийняте з підстав незарахування до страхового стажу періодів роботи в П.О. фірма "Саманта", кооперативі "Мрія-1" та кооперативі "Миколаївець".

Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 13.04.2018 р. № 24/2 про відмову в призначенні пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн (а. с. 4), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р.; зобов`язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 08.01.2018 р. з урахуванням страхового стажу за періоди роботи в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р. - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 13.04.2018 р. № 24/2 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 18.01.2018 р. з урахуванням до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 в П.О. фірма "Саманта" з 24.04.1990 р. по 02.11.1990 р., в кооперативі "Мрія-1" з 02.11.1990 р. по 01.04.1991 р., в кооперативі "Миколаївець" з 16.04.1991 р. по 14.05.1991 р.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.08.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська