Рішення № 83572124, 12.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3394/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

позивач - ОСОБА_1 (особисто),

представник позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представник відповідачів - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а) про визнання протиправним та скасування рішення № 4006/2 від 13.12.2018 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №4006/2 від 13 грудня 2018 року.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19 липня 2018 року та виплатити заборгованість з виплати пенсії з 19 липня 2018 року по 27 березня 2019 року включно.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №4006/2 від 13 грудня 2018 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивачем разом із заявою було надано трудову книжку із зазначенням в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено відповідними записами у трудовій книжці.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що належить до скасування.

08.07.2019 року від Відповідача 1, надійшов відзив на позов та 16.07.2019 року відзив на уточнений адміністративний позов (а.с. 36-38, 58-60), в обґрунтування якого зазначено, що на момент винесення оскаржуваного рішення від 13.12.2018 управління здійснило усі відповідні дії у межах своєї компетенції щодо сприяння витребування документів для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. На момент винесення оскаржуваного рішення до управління не надходила уточнююча довідка, яка необхідна для призначення пенсії на пільгових умовах.

На момент винесення оскаржуваного рішення страховий стаж складав 39 роки 7 місяців 8 днів, з яких пільгового стажу - 1 рік 6 місяців 20 днів, що унеможливлювало призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, а дії ПФУ щодо винесення оскаржуваного рішення №4006/2 від 13 грудня 2018 року законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідачів до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. У відзиві на позов, просив суд, розглядати справу за відсутності представника Відповідача.

Обставини справи.

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою, у якій просив призначити йому пенсію за віком йа пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

24 жовтня 2018 року управлінням було прийнято рішення №4006 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

07 листопада 2018 року управлінням на заміну рішення №4006 було прийнято №4006/1 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

13 грудня 2018 року управлінням на заміну рішення №4006/1 було прийнято рішення №4006/2 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Не погоджуючись із Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №4006/2 від 13 грудня 2018 року, Позивач звернулась із даним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржені дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, зокрема статтею 113 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах на пенсію за віком мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі цього Закону, також, відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено обов`язок надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового сажу лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, така атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Висновки суду.

Судом встановлено, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії стало те, що:

- відсутня уточнююча довідка про особливий характер роботи з 06.08.1985 по 03.11.2008 р. в ПАТ «Одеська ТЕЦ»;

- відсутня атестація робочих місць на підприємстві ГОВ «Теплотраса-Інвест» з 10.11.2017 по 06.04.2018 р.

Суд не погоджується із зазначеним висновком Відповідача, виходячи з наступного.

Щодо періоду роботи у ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Суд зазначає, що використання норм Постанови № 637 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними мовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Судом встановлено та не заперечується Відповідачами, що при зверненні до Відповідача 2 із заявою про призначення пенсії, до якої було додано копію паспорта та РНОКПГІ. копію трудової книжки, копію довідки про пільговий характер роботи від 09.10.2018 №09/787, від 04.09.2018 № 118.

Як вбачається з трудової книжки позивача, у ній зазначені відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно листа ПАТ «Одеська ТЕЦ» №01/06-923 від 30.10.2018, щодо надання підтверджуючих документів для оформлення пільгової пенсії, повідомлено, що у зв`язку із ліквідацією підприємства триває робота з архівної обробки і формування справ.

Згідно листа ПАТ «Одеська ТЕЦ» №01/06-103 від 12.02.2019, повідомлено, що в даний момент немає можливості надати уточнюючу довідку про наявність пільгового стажу.

Отже, позивач вичерпав всі можливості отримання уточнюючої довідки у ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Таким чином, відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки позивачем разом із заявою було надано трудову книжку із зазначенням в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено відповідними записами у трудовій книжці.

Щодо періоду роботи у ТОВ «Теплотраса-Інвест».

Судом встановлено та не заперечується Відповідачами, що у межах тримісячного строку з дати подання первісної заяви про призначення пенсії, Позивачем надавались до управління документи, підтверджуючі атестацію робочих місць на ТОВ «Теплотраса-Інвест», а саме 05.09.2018 року позивачем було надано лист ТОВ «Теплотраса-Інвест» №108-1 від 18.10.2017. лист ГІАТ «Одеська ТЕЦ» №01/06-1074-1 від 30.10.2017, копія наказу «Про закінчення атестації робочих місць ПАТ «Одеська ТЕЦ» №388 від 26.09.2016 р.

Згідно листа ТОВ «Теплотраса-Інвест» №108-1 від 18.10.2017, ТОВ «Теплотраса- Інвест» 28.04.2017 року було укладено з ПАТ «Одеська ТЕЦ» договір № 140, щодо забезпечення захисту майна ПАТ «Одеська ТЕЦ». Згідно додаткової угоди № 1 від 11.10.2017 року було внесено зміни до договору, зобов`язано ТОВ «Теплотраса-Інвест» здійснити роботи з пуску та експлуатації обладнання ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Згідно листа ПАТ «Одеська ТЕЦ» №01/06-1074-1 від 30.10.2017, в 2016 році було проведено атестацію робочих місць ПАТ «Одеська ТЕЦ», термін дії 5 років з 01.01.2017 року по 31.12.2021 рік.

Також інформація про атестацію робочого місця зазначена у трудовій книжці позивача (запис № 31 та 33).

Отже, проведення атестації робочого місця позивача за період роботи з 10.11.2017 по 06.04.2018 р. підтверджується наказом по підприємству та записами у трудовій книжці, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним.

Крім того, суд вважає за можливе зазначити, що незважаючи на відсутність записів у трудовій книжці щодо атестації робочого місця, у період з 10.11.2017 по 06.04.2018 р., зазначений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки право працівника на пільгове пенсійне забезпечення не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць.

Україна є правовою державою і в подібних випадках виступає гарантом у захисті соціальних прав громадянина. За змістом ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 23 Конституції України, кожна особа пенсійного віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, судом встановлено, що 28.03.2019 року позивач повторно звернувся до управління із заявою про призначення пенсії та надав довідку про підтвердження трудового стажу, видану ПАТ «Одеська ТЕЦ» від 27.03.2019 року.

З 28.03.2019 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової' практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, (заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес Позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані в даному випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). ЄСПЛ переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1,3,8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само Конституцією та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Отже, рішення прийняте Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі № 4006/2 від 13.12.2018 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, порушує його право на пенсійне забезпечення та впливає на майновий стан позивача.

Впродовж судового розгляду відповідач не довів суду та не надав доказів щодо правомірності прийнятого рішення, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 4006/2 від 13.12.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 19 липня 2018 року по 27 березня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385), сплачений судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.08.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.