Рішення № 83571892, 09.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2165/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Доброреза В.В . (ордер серії ЛГ № 012172 від 15.05.2019),

відповідача - Шиліна С.І. ,

представника відповідача - Бондарєвої В.В. (ордер серії ЛГ № 020857 від 07.05.2019),

представника третьої особи - Бондарєвої В.В. (ордер серії ЛГ № 020856 від 03.05.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лисичанська міська рада Луганської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича, в якому позивач з урахуванням уточнень просив суд: визнати протиправними дії Лисичанського міського голови Шиліна С.І. відносно позивача щодо необґрунтованого зменшення надбавки за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за розробку проектів нормативно-правових актів, за проведення експертизи проектів таких актів у квітні 2019 року зі 100% до 40% посадового окладу; зобов`язати Лисичанського міського голову Шиліна С.І. збільшити розмір встановленої надбавки за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за розробку проектів нормативно-правових актів, за проведення експертизи проектів таких актів позивачеві з 40% до 100% до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років за квітень 2019 року та виплатити перераховану суму. В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

Відповідно до рішення Лисичанської міської ради № 1/4 від 17.11.2015 позивача було затверджено на посаду першого заступника міського голови, на якій він працює по цей час.

За виконувану роботу позивач отримував заробітну плату, яка включає в себе: посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за ранг, надбавку за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за розробку проектів нормативно-правових актів, за проведення експертизи проектів таких актів, премію.

На підставі розпорядження міського голови № 204 від 22.04.2019 «Про встановлення надбавки на квітень 2019 року» заступникам міського голови з питань діяльності виконавчих органів, керуючому справами (секретарю) виконавчого комітету Лисичанської міської ради у квітні 2019 року було встановлено надбавку за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за розробку проектів нормативно-правових актів, за проведення експертизи проектів таких актів у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років та ранг. Позивачеві вищезазначену надбавку було зменшено до 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років.

Позивач посилається, що жодного обґрунтування саме такого визначення розміру надбавки у розпорядженні не зазначено.

Таким чином, позивач вважає необґрунтованим зменшення йому надбавки, зазначеної у розпорядженні № 204 від 22.04.2019.

Позивач зазначає, що він працює чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконує покладені на нього обов`язку та доручення, додержується трудової дисципліни, порушень з його боку вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших нормативно-правових актів не було.

Таким чином, вважає, що спірне розпорядження про встановлення йому зменшеної надбавки винесено саме з порушенням принципів, визначених у КЗпП України, є протиправним і таким, що направлено на явну та пряму дискримінацію його трудових прав.

Міським головою протягом 2018 року, а також у січні та лютому 2019 року позивачеві встановлювалася надбавка в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. Обсяг посадових обов`язків у нього не зменшився, навпаки, протягом квітня 2019 року на нього додатково покладалось виконання обов`язків заступника міського голови ОСОБА_4 .

У квітні 2019 року позивач брав участь в експертизі актів, які, на його погляд, є нормативно-правовими.

Не погоджуючись із розпорядженням Лисичанського міського голови від 22.04.2019 № 204, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим пункту 1 Постанови КМ України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова № 268) умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 1 пункту 2 Постанови № 268 керівникам органів надано право, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), саме: за розроблення проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи проектів таких актів - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років.

Позивачем додано до позову копію рішення міської ради від 17.11.2015 № 1/4 «Про затвердження на посаду першого заступника міського голови», згідно з п. 1 якого позивача затверджено на посаду першого заступника Лисичанського міського голови.

Тобто, позивач не є керівним працівником чи спеціалістом департаменту, управління, відділу, іншого структурного підрозділу, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів.

Водночас, згідно з п. 6 розділу III додатку до розпорядження міського голови від 30.11.2015 № 384 «Про затвердження розподілу обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником, заступниками міського голови та керуючим справами (секретарем) виконкому» до обов`язків позивача віднесено підготовку проектів рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови.

Згідно з п. 1 розпорядження міського голови від 22.04.2019 № 204 «Про встановлення надбавки за квітень 2019 року» позивачу за квітень 2019 року встановлено надбавку у розмірі 40%.

Відповідач звертає увагу, що позовна заява не містить належного обґрунтування, які саме високі досягнення у праці, за виконання якої конкретно особливо важливої роботи слід встановити надбавку і чому саме у максимальному розмірі 100% посадового окладу, також не вказано, які саме проекти нормативно-правових актів були розроблені позивачем, експертиза яких саме проектів таких актів у квітні 2019 року була проведена.

Крім того, за своєю правовою природою відповідно до Постанови № 268 повноваження щодо установлення цієї надбавки є виключною компетенцією керівника органу місцевого самоврядування. Установлення розміру вказаної надбавки керівникам і спеціалістам структурних підрозділів Лисичанської міської ради є дискреційними повноваженнями міського голови м. Лисичанська, і, визначаючи її конкретний розмір для службовців ради, міський голова має право діяти на власний розсуд.

Також відповідач зазначає, що позивачем жодного нормативно-правового акта в квітні 2019 року розроблено не було та не проведено жодної експертизи нормативно-правового акта.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (арк. спр. 77-80).

23.07.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позову (арк. спр. 103-108).

Ухвалою суду від 24.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Лисичанську міську раду Луганської області.

02.08.2019 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення на позову заяву за підписом представника ОСОБА_5 , в яких третя особа просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі (арк. спр. 133-135).

05.08.2019 від третьої особи до суду також надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, а 06.08.2019 - лист від 06.08.2019, в якому повідомляється, що довіреність від 26.12.2018 № 7393/01-16 на ім`я представника ОСОБА_5 вважається такою, що втратила чинність з 06.08.2019, також Лисичанська міська рада просить не враховувати позицію ОСОБА_5 , яка була нею висловлена в поясненнях від 02.08.2019 (арк. спр. 140-141, 143, 144).

05.08.2019 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, де останній наполягав, що встановлення відповідної надбавки є правом, а не обов`язком міського голови, зазначив, що у квітні 2019 року в позивача не було високих досягнень у праці, йому не доручалося виконання особливо важливої роботи, він особисто не розробляв проекти нормативно-правових актів, не проводив експертизи таких актів. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 137-138).

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові. Позивач вважає, що відповідач вчинив щодо нього дискримінацію, наполягав, що у квітні 2019 року він здійснював експертизу нормативно-правових актів Лисичанської міської ради Луганської області, проте відповідач протиправно зменшив розмір надбавки зі 100% до 40%.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначила, що встановлення надбавки є дискреційними повноваженнями міського голови, а позивачеві було не зменшено, а встановлено надбавку в розмірі 40% від посадового окладу в квітні 2019 року на підставі виконаної роботи.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, вважає позов безпідставним, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що встановлення надбавки є дискреційними повноваженнями міського голови, надбавка не зменшувалася, а встановлювалася щомісяця. Вважає позов таким, що не належить до задоволення.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , заступник Лисичанського міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, пояснив, що, на його думку, мала місце дискримінація позивача з боку відповідача з трьох підстав: спілкування позивача з народним депутатом України ОСОБА_6 , невиконання прохання міського голови щодо підбурення керівників виконавчих органів міської ради та заступників міського голови щодо виступу на сесії міської ради з питанням підтримання проекту рішення про умови оплати праці міського голови, виконання вимог постанови КМУ від 12.12.2018 № 1062, а також доручень Міністерства фінансів України та Департаменту фінансів Луганської ОДА, про що позивачем було складено службову записку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , керуючий справами (секретар) виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області, пояснив, що він присутній на всіх апаратних нарадах, при цьому жодних проявів дискримінації відносно позивача з боку міського голови він не спостерігав.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працює в Лисичанській міській раді першим заступником Лисичанського міського голови, що підтверджується рішенням Лисичанської міської ради від 17.11.2015 № 1/4 «Про затвердження на посаду першого заступника міського голови» (арк. спр. 17).

Згідно з розпорядженням Лисичанського міського голови від 22.04.2019 № 204 позивачу за квітень 2019 року встановлено надбавку за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за розробку проектів нормативно-правових актів, за проведення експертизи у розмірі 40% (арк. спр. 11-12).

Не погодившись із розміром надбавки, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР передбачено, що структура заробітної плати включає:

- основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Пунктом 13 частини четвертої статті 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова № 268) передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 1 пункту 2 та підпункту 2 пункту 2 Постанови № 268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати: надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Згідно з абзацом 3 пункту 6 Постанови № 268 преміювання секретарів сільських, селищних, міських рад, заступників сільських, селищних, міських голів, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, старост, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці за рішенням сільського, селищного, міського голови.

З вищевикладеного слідує, що надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та премія не є обов`язковими платежами, хоча і входять до структури заробітної плати.

При цьому встановлення вказаної надбавки є правом, а не обов`язком міського голови, і її розмір залежить від наявності високих досягнень працівника у конкретному періоді, виконання ним особливо важливої роботи, безпосереднє розроблення проектів нормативно-правових актів та проведення експертиз проектів таких актів та виплачується у межах фонду оплати праці.

Суд зауважує, що при вирішенні даного спору про виплату надбавки позивачу, насамперед, слід виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Однак, Постанова № 268 не містить конкретних умов та критеріїв, з яких слід виходити міському голові під час визначення розміру надбавки посадовим особам місцевого самоврядування.

Таким чином, Лисичанський міський голова, приймаючи рішення про виплату надбавки та визначаючи її розмір, діє з певною свободою розсуду, може приймати таке рішення, яке він вважає найкращим за даних обставин, тобто діяти на вільний розсуд.

З огляду на викладене суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що повноваження Лисичанського міського голови в контексті спірних правовідносин є дискреційними, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе повноваження відповідача щодо визначення конкретного розміру надбавки позивача.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2018 по справі № 807/2352/15, де суд зазначив, що встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи керівникам органів виконавчої влади відбувається на підставі рішення органів вищого рівня, а відтак, належить до їх дискреційних повноважень.

У постанові від 07.05.2019 по справі № 389/1134/16-а Верховний Суд зазначив, що надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та премія за своїм змістом є засобом заохочення працівника та не є обов`язковими платежами, хоча і входять до структури заробітної плати.

Посилання позивача на ту обставину, що іншим заступникам міського голови було встановлено в квітні 2019 року таку надбавку в розмірі 100%, не відповідає дійсності, оскільки, як слідує з оскарженого розпорядження, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 було встановлено таку надбавку в квітні 2019 року в розмірі 10%. Крім того, на думку суду, порівняння з іншими працівниками з метою довільного визначення в бік збільшення в межах максимально допустимого розміру надбавки на користь позивача є неприпустимим.

Щодо доводів позивача про те, що ним проводилася експертиза нормативно-правових актів Лисичанської міської ради, суд зазначає таке.

Розпорядженням міського голови від 30.11.2015 № 384 «Про затвердження розподілу обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником, заступниками міського голови та керуючим справами (секретарем) виконкому» затверджено розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником, заступниками міського голови та керуючим справами (секретарем) виконкому (арк. спр. 30).

Розподілом обов`язків першого заступника міського голови ОСОБА_1 не передбачено проведення такою особою експертизи нормативно-правових актів (арк. спр. 31).

На підтвердження своїх доводів про те, що він брав участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, позивачем надано до суду проект рішення Лисичанської міської ради «Про внесення змін до міського бюджету на 2019 рік», рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 16.04.2019 № 197 «Про організацію виїзної торгівлі пасхальними кулічами на території міста Лисичанська», від 16.04.2019 № 198 «Про встановлення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування у м. Лисичанську» (арк. спр. 52, 53-54, 55). Проте, як слідує зі змісту вказаних документів, їх підготовлено та розроблено не позивачем, а іншими особами, про що зазначено в самих рішеннях, а саме - начальником фінансового управління ОСОБА_8 та відділом споживчого ринку відповідно. Позивачем здійснено погодження вказаних документів.

Щодо посилання позивача на вчинення дискримінації відносно нього з боку відповідача суд зазначає таке.

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до статті 24 Конституції України, статей 2, 7 Загальної декларації прав людини, статей 2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14, стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.

У рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах «Карсон та інші проти Сполученого Королівства», «Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії»). Суд деталізує вимоги до природи ознак, за якими забороняється дискримінація, та встановлює, що категорія «інші ознаки» поширюється винятково на такі ознаки, які за своєї природою є достатньо подібними до ознак, які вже перелічені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто відносяться до визначального для ідентичності особи вибору або є невід`ємними, вродженими та незмінними характеристиками (рішення у справі «Петерка проти Чеської Республіки»).

Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

Проте, позивачем не наведено доводів, які б дозволили обґрунтовано припустити, що має місце різниця у ставленні Лисичанського міського голови до заступників міського голови через будь-яку наявну в них персональну ознаку.

Пояснення позивача та його представника, що має місце дискримінація на підставі різних політичних поглядів позивача та відповідача, не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

Суд критично оцінює показання свідків щодо наявності/відсутності в діях відповідача дискримінації по відношенню до позивача, оскільки такі пояснення носять характер оціночних суджень та є суб`єктивною думкою свідків.

На підставі викладеного доводи позивача про наявність дискримінаційного ставлення до нього є необґрунтованими.

При цьому суд також наголошує, що встановлення відповідних надбавок належить до дискреційних повноважень міського голови, а не є дискримінацією, як вважає позивач.

Щодо доводів позивача на ту обставину, що відповідачем не було надано відповідь на службову записку позивача від 27.03.2019 (арк. спр. 19), суд зазначає, що вказану службову записку складено позивачем щодо визначення йому надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 10% у березні 2019 року, та вона не стосується предмету спору та спірного періоду, в якому визначено надбавку за квітень 2019 року в розмірі 40%. Також суд звертає увагу, що предметом даного спору не є питання щодо ненадання відповідачем відповіді на вказану службову записку.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність своїх дій і рішень, натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лисичанська міська рада Луганської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року.

Суддя І.О. Свергун