Ухвала суду № 83571848, 07.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 серпня 2019 р. Справа № 120/1789/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Гапченка Сергія Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військова частина А1231 (вул. Степова, б . 4, Масив Баглаї, Гавришівська сільська рада, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23202)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А1231 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язанння вчинити певні дії.

11.07.2019 року за вх. № 35963 відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що позивач був звільнений з військової служби 31.07.2017 року, але звернувся до суду лише 03.06.2019 року, тобто після спливу 2-х років. Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Додатково, відповідач повідомив, що компенсація за невикористану відпустку не належить до грошового забезпечення (заробітної плати), тому згідно ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлений тримісячний строк звернення до суду. Таким чином, позивач пропустив строки звернення до суду, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

З метою з`ясування думки позивача щодо вказаного вище клопотання, суд ухвалою від 15.07.2019 року вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадженням з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 01.08.2019 року.

01.08.2019 року за вх. № 39668 відповідачем через канцелярію суду надано повторне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому підтримав позицію, викладену у попередньо поданому клопотанні. Додатково до вказаного клопотання відповідач додав копію листа Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України № 774/13/84-13 від 24.07.2013 року, копію запиту до командира військової часину А0905 та копію відповіді за результатами його розгляду.

У судове засідання 01.08.2019 року позивач не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у зв`язку з неявкою позивача у судове засідання, вважав за необхідне відкласти розгляд справи на іншу дату. У звязку із викладеним розгляд клопотання про залишення позвоної заяви без розгляду та відповідно судове засідання відкладено на 07.08.2019 року.

У судовому засіданні 07.08.2019 року представник відповідача вказане вище клопотання підтримав та просив задовольнити.

Позивач проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечував та зазначив, що не знав про порушення своїх прав на момент звільнення.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, як визначено ч.2 ст. 122 КАС України, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх справ, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У ст. 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Системний аналіз норм доводить, що для звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, зокрема, й військової частини, встановлюється шестимісячний строк. При цьому, суд наголошує, що законодавцем визначено, що моментом початку перебігу такого строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх справ, свобод чи інтересів. У випадку якщо законодавством передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28.02.2019 року звернувся до відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки. За наслідками розгляду вказаного звернення відповідач у відповіді на звернення за вих. № 350/119/1/342/пс від 18.03.2019 року повідомив, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, не виплачується. Саме з моменту отримання відповіді на своє звернення позивач дізнався, що його права порушені.

В контексті цього, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачеві стало відомо про невиплату компенсації за невикористану відпустку 31.07.2017 року, адже позивач мав правомірні очікування здійснення виплати такої компенсації.

Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалось розумне сподівання, що стосовно неї орган публічної влади діятиме саме так, а не інакше.

Більш того, для того аби вимога могла вважатись «активом», що підпадає під дію ст. 1 протоколу № 1, Європейський суд з прав людини у справі «Дроан проти Франції» зазначив, що позивач повинен довести, що вона має достатні підстави в національному праві, приміром, що існує усталена судова практика національних судів на її підтвердження. Якщо це вдасться зробити - до гри вступає концепція «правомірних очікувань».

З приводу цього суд зазначає, що гарантія грошової компенсації передбачена у чинному законодавстві. А з приводу вирішення спірних правовідносин існує правова позиція Верховного Суду у справі № 620/4218/18, яка згідно вимог положень КАС України обов`язково має бути врахована при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

Варто також зазначити, що головне призначення категорії «правомірного очікування» у тому, аби надати індивідові можливість юрисдикційного захисту, навіть у тих пограничних ситуаціях, коли останній не здатен достеменно вказати на конкретну норму позитивного права, яка в тій чи іншій ситуації була порушена.

Таким чином, враховуючи все вище викладене, а також зважаючи на обставини справи, суд вбачає, що у даному випадку, у позивача були правомірні очікування отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку. Тому саме з моменту відмови відповідача у виплаті такої компенсації, позивач дізнався, що його права порушені.

Окремо суд акцентує увагу на неуніфікованості підходів відповідача до обрахунку строку звернення до суду відповідачем. Так, у клопотанні за вх. № 35963 від 11.07.2019 року відповідач вказує на те, що при обрахунку строку звернення до суду слід керуватись положенням КЗпП України, зокрема, ч. 1 ст. 233, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду. Проте, у клопотанні за вх. № 39668 від 01.08.2019 року відповідач зазначає, що даний спір пов`язаний з проходженням публічної служби, а тому згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд не приймає до уваги посилання відповдача на застосування положень КЗпП України до обрахунку строків звернення до суду, з огляду на правовий статус військовослужбовця, який є особливим та відмінним. Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права.

Як вже зазначалось, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. В свою чергу, можливість досудового врегулювання спору встановлено у ст. 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чим позивач і скористався.

Позивачем не додано до позовної заяви конверт, який засвідчував би час та дату отримання ним відповіді на звернення, то ж суд при визначенні строку звернення до суду виходив із дати, яка вказана відповідачем у відповіді на звернення - це « 18.03.2019 року». Таким чином, останнім днем для подачі позову є 18.06.2019 року. Проте позов позивачем було подано до суду 03.06.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду. Від так, строк звернення до суду позивачем дотриманий та не пропущений.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись Кодексом законів про працю України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 122, 123, 233 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Військової частини А1231 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1231 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язанння вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Маслоід Олена Степанівна