Рішення № 83571510, 22.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 160/4460/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1314 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А1314, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 02.06.2018 по 13.06.2018, та зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за вказаний період;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо невиплати ОСОБА_1 посадового окладу за тимчасово виконуваною посадою помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби в періоди протягом 01.04.2015-21.04.2015, 15.09.2015-08.10.2015, 09.02.2017-16.03.2017, 09.04.2018-13.06.2018, та зобов`язати відповідача виплатити позивачу посадовий оклад за посадою помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби, яка ним виконувалась у вказані періоди;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо невиплати ОСОБА_1 премії у період з квітня 2012 року по квітень 2013 року, зобов`язати виплатити премію за вказаний період.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- після звільнення позивача з військової служби у зв`язку із закінченням стоку контракту відповідачем не в повній мірі здійснено розрахунок з позивачем за деякими видами грошового забезпечення та компенсації за недоотримане речове майно;

- всі види грошового забезпечення ОСОБА_1 були виплачені не по 13.06.2018 (дня виключення зі списків особового складу військової частини), а лише по 01.06.2018;

- в періоди протягом 2015-2018 років під час відрядження начальника юридичної служби позивач неодноразово виконував обов`язки за посадою помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби, проте за час тимчасового виконання обов`язків в період протягом 01.04.2015-21.04.2015, 15.09.2015-08.10.2015, 09.02.2017-16.03.2017, 09.04.2018-13.06.2018 грошове забезпечення за виконуваною посадою йому не виплачувалось;

- протягом квітня 2012 року - квітня 2013 року ОСОБА_1 перебував у закордонному відрядженні у миротворчій місії і за цей період йому не нараховувалась та не виплачувалась премія, проте позивач вважає, що під час закордонного відрядження позивачеві повинна була нараховуватись та виплачуватись премія.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому військова частина А1314 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:

- тимчасове виконання обов`язків помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби полковника юстиції ОСОБА_2 майором юстиції ОСОБА_1. було обумовлене відрядженням ОСОБА_2 до зони Операції Об`єднаних Сил на тривалий період і було відображено в наказі командира військової частини А1314 як відрядження, однак в цьому наказі не було зазначено, що полковник ОСОБА_2 був звільнений від виконання своїх службових обов`язків за посадою;

- на думку відповідача, майор юстиції ОСОБА_1 тимчасово виконував обов`язки помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби полковника юстиції ОСОБА_2 без звільнення останнього від виконання обов`язків за його посадою, що створювало для розрахунково-касового відділу фінансово-економічної служби військової частини А1314 передумови до одночасної виплати грошового забезпечення за цими однаковими посадами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 виплачувалось грошове забезпечення за основною посадою;

- відповідач вважає, що військова частина А1314 діяла в межах чинного законодавства України.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

Позивач правом на надання відповіді на відзив, а відповідач - на надання заперечень не скористались.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та наказом тимчасово виконуючого обов`язки Командувача військ оперативного командування «Схід» ОСОБА_3 від 02.05.2018 №77 (по особовому складу) відповідно до пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) майора юстиції ОСОБА_1 старшого юрисконсульта юридичної служби управління (народився 18.02.1986; у ЗС - із 01.08.2007; підлягає направленню на військовий облік до Центрально-Чечелівського ОРВК м.Дніпра; НОМЕР_1 ; строк дії контракту закінчується 13.06.2018) (витяг з наказу міститься у матеріалах справи).

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачем будь-якими доказами під час судового розгляду, наказом командира військової частини А1314 (по стройовій частині) від 13.06.2018 №137 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини, абзацом 4 пункту 5 якого було визначено: «Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 43% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу з 01 червня по 13 червня 2018 року».

З наданої до матеріалів справи довідки військової частини А1314 від 19.06.2019 №1314/8/296 вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.06.2018 по 13.06.2018 не виплачувалось.

Крім цього, наказом командира військової частини А1314 генерала-майора ОСОБА_4. (по стройовій частині) від 01.04.2015 №2 капітана юстиції ОСОБА_1 , юрисконсульта юридичної служби, допущено до тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби і визначено, що з 01.04.2015 позивача вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, а також встановлено оклад за посадою 1460 грн. на місяць (витяг з наказу міститься у матеріалах справи).

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини А1314 полковника ОСОБА_5. (по стройовій частині) від 15.09.2015 №131 капітана юстиції ОСОБА_1 , юрисконсульта юридичної служби, допущено до тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби і визначено, що з 15.09.2015 позивача вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, а також встановлено оклад за посадою 1460 грн. на місяць.

Наказом командира військової частини А1314 генерала-лейтенанта ОСОБА_4. (по стройовій частині) від 09.02.2017 №31 визначено, що вважати таким, що відбув у відрядження полковника юстиції ОСОБА_2 помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби, до оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» н.п. Успенівка Донецької області, з метою виконання службових (бойових) завдань з 09.02.2017. Тимчасове виконання обов`язків помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби покладено на майора юстиції Удода Б.В., старшого юрисконсульта юридичної служби і визначено, що з 09.02.2017 позивача вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, а також встановлено оклад за посадою 1460 грн. на місяць (витяг з наказу міститься у матеріалах справи).

Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з наказу командира військової частини А1314 генерала-майора ОСОБА_5. (по стройовій частині) від 09.04.2018 №85 визначено, що вважати таким, що відбув у відрядження полковника юстиції ОСОБА_2 помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби, до оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» та «Схід» Донецької області, з метою виконання службових (бойових) завдань з 09.04.2018. Тимчасове виконання обов`язків помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби покладено на майора юстиції ОСОБА_1 ., старшого юрисконсульта юридичної служби.

Судом встановлено, що різниця посадових окладів між основною посадою ОСОБА_1 та посадою помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини А1314, що тимчасово виконувалась, а періоди з 01.04.2015 по 21.04.2015, з 15.06.2015 по 08.10.2015, з 09.02.2017 по 16.03.2017, з 09.04.2018 по 13.06.2018 не виплачувалась, про що свідчить довідка військової частини А1314 від 19.06.2019 №1314/8/296.

В адміністративному позову позивачем зазначено, що у період з квітня 2012 року по квітень 2013 року ОСОБА_1 перерубував у закордонному відрядженні у миротворчій місії. Вказана обставина жодним чином не спростована відповідачем в ході судового розгляду.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідка військової частини А1314 від 19.06.2019 №1314/8/296 премія ОСОБА_1 в період з квітня 2012 року по квітень 2013 року виплачувалась у наступних розмірах: квітень 2012 (01.04 - 15.04.2012) - у розмірі 90% - у сумі 483,75 грн.; травень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; червень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; липень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; серпень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; вересень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; жовтень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; листопад 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; грудень 2012 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; січень 2013 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; лютий 2013 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; березень 2013 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.; квітень 2013 - у розмірі 0% - у сумі 0,00 грн.

Не погодившись із невиплатою грошового забезпечення в період з 02.06.2018 по 13.06.2018, посадового окладу за тимчасово виконуваною посадою помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби в періоди протягом 01.04.2015-21.04.2015, 15.09.2015-08.10.2015, 09.02.2017-16.03.2017, 09.04.2018-13.06.2018, та премії у період з квітня 2012 року по квітень 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби встановлені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція №260; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділом XXXVII Інструкції №260 передбачені правила виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Так, згідно з підпунктом 37.1.5 пункту 37.1 Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.

Оскільки ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини А1314 наказом командира військової частини А1314 (по стройовій частині) від 13.06.2018 №137, а строк дії його контракту закінчився 13.06.2018, то грошове забезпечення позивачеві мало бути виплачено до дня виключення наказом зі списків особового складу військової частини А1314, тобто до 13.06.2018 (включно),а не до 01.06.2018, як було виплачено відповідачем.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 7.1 Розділу VII «Правила виплати посадових окладів військовослужбовцям за час тимчасового виконання обов`язків за посадою» Інструкції №260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (крім зазначених у пунктах 7.10 і 7.11 цієї Інструкції), допущеним установленим порядком наказом командира (начальника) до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою строком до шести місяців або до тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою строком до чотирьох місяців у тій самій військовій частині, за час виконання обов`язків за цими посадами виплачуються оклади за посадами, що тимчасово виконуються (з урахуванням пункту 7.3 цієї Інструкції).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Інструкції №260 посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за час тимчасового виконання обов`язків за посадами виплачуються військовослужбовцю, допущеному до тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою, оклад за цією посадою виплачується, якщо військовослужбовець, який постійно займає посаду, а також його заступники-військовослужбовці і помічники-військовослужбовці незалежно від їх функціональних обов`язків тимчасово вибули з військової частини або в установленому порядку звільнені від службових обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що періоди тимчасового виконання ОСОБА_1 обов`язків за невакантною посадою становили до чотирьох місяців, у зв`язку з чим йому мав виплачуватись оклад за посадою, яка тимчасово виконувалась.

Під час судового розгляду судом встановлено, що розмір посадового окладу старшого юрисконсульта юридичної служби військової служби А1314 у період з 01.04.2015 по 21.04.2015 становив 1145,00 грн., з 15.09.2015 по 08.10.2015 - 1145,00 грн., з 09.02.2017 по 16.03.2017 - 1145,00 грн., з 09.04.2018 по 13.06.2018 - 5500,00 грн., тоді як розмір посадового окладу помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини А1314 у період 01.04.2015 по 21.04.2015 становив 1460,00 грн., з 15.09.2015 по 08.10.2015 - 1460,00 грн., з 09.02.2017 по 16.03.2017 - 1460,00 грн., з 09.04.2018 по 13.06.2018 - 7750,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що наказами командира військової частини А1314 від 01.04.2015 №2, від 15.09.2015 №131, від 09.02.2017 №31 позивачеві було встановлено розмір оклад за посадою на рівні 1460 грн. на місяць, тобто посадовий оклад помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини А1314, що додатково свідчить про протиправність дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 окладу за основною посадою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивачеві в періоди 01.04.2015-21.04.2015, 15.09.2015-08.10.2015, 09.02.2017-16.03.2017, 09.04.2018-13.06.2018 було протиправно виплачено позивачем посадовий оклад за основною, а не за тимчасово виконуваною, посадою.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення наведених позовних вимог.

Поряд із цим, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами абзацу 2 частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті за військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, згідно з частиною 4 вказаної статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок преміювання військовослужбовців регламентований розділом ХХХІ Інструкції №260.

Так, пунктом 31.10 Інструкції №260 визначено, що премія не виплачується, зокрема, військовослужбовцям направленим за кордон для виконання обов`язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу, - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України.

На час виникнення спірних правовідносин інший порядок виплати премій не був законодавчо передбачений, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач при ненарахуванні премії ОСОБА_1 у період перебування закордоном у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу діяв на підставі положень чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, відповідно до яких якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач на підстав пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору за подання до суду цього адміністративного позову, враховуючи факт відсутності у матеріалах справи доказів понесення судових витрат іншими особами, судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А1314 (місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Чичеріна, буд.42; код ЄДРПОУ 08314614) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 02.06.2018 по 13.06.2018.

Зобов`язати військову частину А1314 виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 02.06.2018 по 13.06.2018.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо невиплати ОСОБА_1 посадового окладу за тимчасово виконуваною посадою помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби в періоди протягом 01.04.2015-21.04.2015, 15.09.2015-08.10.2015, 09.02.2017-16.03.2017, 09.04.2018-13.06.2018.

Зобов`язати військову частину А1314 виплатити ОСОБА_1 посадовий оклад за тимчасово виконуваною посадою помічника командира військової частини А1314 з правової роботи - начальника юридичної служби в періоди протягом 01.04.2015-21.04.2015, 15.09.2015-08.10.2015, 09.02.2017-16.03.2017, 09.04.2018-13.06.2018 з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно