Рішення № 83571504, 21.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Справа № 804/3717/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Дніпровської міської ради та відповідача-2 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради щодо забезпечення впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам та зобов`язати Дніпровську міську раду прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо забезпечення впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам та зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Позивач зазначає, що ст. 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон) встановлює право на забезпечення житлом такої категорії дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи - є гарантованим та охороняється державою. Відтак, позивач вважає, що приміщення, що було виділене йому на підставі ордеру, не відповідає жодним санітарним та технічним нормам, а проживання у ньому є неможливим. У приміщенні протікає стеля, відсутній ремонт, стіни коридору та самої кімнати уражені грибком (цвіллю), що викликають алергії, захворювання шкіри, дихальних шляхів, захворювання опорно-рухового апарата, приміщення не опалюється.

25.05.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі, яке ухвалою суду від 25.05.2018 року задоволено.

Ухвалою суду від 17.07.2018р. справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

20.09.2018 року позивачем подано клопотання про перехід справи в загальне позовне провадження, в задоволенні якого ухвалою суду від 21.09.2018 року відмовлено.

Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та своїм правом на подання відзиву не скористались, жодних пояснень, заяв або клопотань не подано.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 року Державним департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на ім`я ОСОБА_1 був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія НА № 13.

Позивач вважає, що надана житлова площа не відповідає санітарним та технічним нормам, передбачених для соціального житла, та такою, що є непридатною для проживання, звернувся із даною позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно статті 33 Закону діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Відповідно п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року - у разі коли у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або якщо повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку, служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини з рахуванням її бажання подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органові міської, районної у місті, сільської, селищної ради документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Статтею 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» визначено, що соціальне житло - житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.

Частина 3 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» встановлює, що соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідачем-1 - Дніпровською міською радою допущено бездіяльність, яка полягає у ненаданні позивачу, як особі позбавленої батьківського піклування, впорядкованого соціального житла, згідно з вимогами чинного законодавства.

Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що бездіяльність Дніпровської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що надає соціальне житло, також полягає у тому, що таке житло не було надано позивачу у місячний строк, в той час, як відповідно до вимог ст. 33 Закону після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Зазначені висновки суду підтверджується наявними матеріалами справи, в яких відсутнє підтвердження надання ОСОБА_1 впорядкованого соціального житла у місячний строк.

Відповідачем наведене не спростоване, відтак, суд вважає доводи позивача підтвердженими.

При цьому суд зазначає, що позивачу був виданий ордер від 15.01.2018 року на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія НА № 13.

Відтак, оскільки позивачу, відповідно до зазначеного вище ордеру було надано житлове приміщення для постійного проживання, то вимога щодо зобов`язання відповідачів прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам є такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на той факт, що право на отримання впорядкованого соціального житла припинило свою дію в момент видачі позивачу ордеру на житлове приміщення для постійного проживання.

Стосовно вимоги позивача до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Належним органом місцевого самоврядування є саме Дніпровська міська рада, а не її виконавчі органи, тому вимоги позивача до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, надання оцінки санітарним та технічним нормам наданого житлового приміщення для постійного проживання позивачу або встановлення відповідності наданого житлового приміщення для постійного проживання позивачу санітарним та технічним нормам не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки регулювання житлових правовідносин належить до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1 Дніпровської міської ради та відповідача-2 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, пр-т Д. Явовницького, буд. 75) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова