Вирок № 83570168, 12.08.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4660/18

Провадження № 1-кп/175/289/18

Вирок

Іменем України

12 серпня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Кашигіна М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також представника потерпілої Батуєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040030002344 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Сокулук Сокулуцького району Киргизстану, громадянина України, с базовою загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

09 жовтня 2018 року приблизно о 13.05 годині ОСОБА_1 , керуючи власним технічно справним скутером «Хьюніо» без реєстраційного номеру, рухався по Полтавському шосе у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області зі сторони м. Дніпра у напрямку с. Партизанське Дніпровського району Дніпропетровської області.

Під час руху він, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого в районі будинку № 543 по вул. Солідарності у смт. Обухівка Дніпровського району скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася попереду у попутному напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, субдуральної гематоми правої скроневої долі, перелому правої скроневої кістки з переходом на праву тім`яну кістку, пневмоцефалії, субарахноїдального крововиливу з розвитком лівостороннього геміпарезу, гематоми у скроневій області праворуч волосистої частини голови з переходом на проекцію правої вушної раковини на всьому протязі у передвушну та завушну області праворуч, синця на тильній поверхні правої кисті на всьому протязі та 6-ти саден на тильній поверхні правої кисті (на тлі синця) в проекції 2-ї та 3-ї п`ясних кісток, міжфалангових суглобів 3-5-го пальців і по передній поверхні правої гомілки у нижній третині, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_1 , який грубо порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, який встановлює: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди».

Невиконання водієм ОСОБА_1 цих вимог Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні інкримінованого злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю. Цивільний позов ОСОБА_3 визнав у частині відшкодування витрат на правову допомогу та матеріальних збитків у розмірі 25000 грн., оскільки на лікування потерпілої надав 10000 грн. Моральну шкоду не визнав, оскільки не має грошей на її відшкодування.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується доказами, дослідженими за згодою сторін і представника потерпілої у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 27 листопада 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_1 : раніше не притягався до кримінальної відповідальності, 08.11.2017 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, має сім`ю, позитивно характеризується за місцем проживання, являється інвалідом 2 групи, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину і часткове добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_1 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив з необережності злочин, віднесений ч.4 ст.12 КК України до категорії тяжких, а також враховуючи позицію прокурора та представника потерпілої щодо виду і міри покарання, при наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити основне покарання з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із тяжких наслідків і обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання у межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Під час підготовчого судового засідання представник потерпілої Батуєв О.В. заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_3 37309 грн. матеріальної шкоди, 100000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні адвокат Батуєв О.В. уточнив позов і з урахуванням добровільної сплати ОСОБА_1 10000 грн. матеріальної шкоди, на цю суму зменшив вимоги потерпілої матеріального характеру.

Дослідивши надані докази на обґрунтування позову, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні захисник долучив оригінали двох розписок про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 10000 грн., а тому з урахуванням цієї суми не заперечував про стягнення на користь ОСОБА_3 матеріальних збитків у розмірі 25000 грн.

Суд вважає, що цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 27309 грн., оскільки ці витрати повністю підтверджується наданими копіями чеків і рекомендаціями лікарів.

Твердження захисника про невідповідність деяких призначень вимогам щодо оформлення документів (відсутність прізвища потерпілої, печаток і іншого), суд залишає поза увагою та вважає, що надані представником потерпілої докази на підтвердження позову є достатніми для висновку, що саме ОСОБА_3 призначалися медикаменти, які були придбані для її лікування.

Доказів зворотного стороною захисту суду не надано.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, фізичних, емоційних та моральних страждань, які перенесла потерпіла у зв`язку неправомірними діями обвинуваченого, суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_3 на протязі тривалого періоду часу фізичних страждань і моральних переживань, які негативно відобразилися на її моральному стані з вини ОСОБА_1 , а тому сума у розмірі 30000 грн., на думку суду, компенсує завдану моральну шкоду.

За приписом ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого (ч.2 ст.120 КПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування витрат на правову допомогу підлягаючим повному задоволенню, оскільки встановлено, що необережними діями обвинуваченого потерпілій завдана матеріальна шкода у зв`язку з вимушеними затратами на оплату послуг адвоката для здійснення представництва у суді та ця сума повинна бути стягнута з ОСОБА_1

Частиною 2 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на ці положення процесуального закону, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи № 5/10.1/929 від 21.11.2018 року, які складають 1144 грн., що підтверджується довідкою експертної установи МВС України.

Під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речового доказу суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання за умови, що на протязі двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) на користь потерпілої ОСОБА_3 (ІПН невідомий) 27309 грн. (двадцять сім тисяч триста дев`ять гривень) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн. (тридцять тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих злочином, а також 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 1144 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку - 31111115004004, МФО - 899998, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - за експертизу № 5/10.1/929 від 21 листопада 2018 року).

Скутер «Хьюніо» без реєстраційного номеру, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 по розписці від 21 листопада 2018 року, - після набрання вироком законної сили залишити у його розпорядженні.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко