Рішення № 83569492, 08.08.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/892/19

2/154/421/19

Копія.

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

08 серпня 2019 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Баранюк О.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Кульчицького С.Ф.

представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бачинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1008, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський, про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії та зобов`язання поновлення на квартирному обліку, -

встановив:

21 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А1008 про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії та зобов`язання поновлення на квартирному обліку.

У позовній заяві покликається на ту обставину, що він є підполковником у відставці, проходив військову службу в Збройних силах колишнього СРСР, а згодом у Збройних силах України, починаючи з 29 липня 1974 року. Згідно наказу заступника Міністра Оборони Командувача ВПС України від 10 червня 2000 року № 0199 його звільнено у запас на підставі п.п. «в» п. 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини. Загальна вислуга років на військовій службі складає більше 25 років, позивач є ветераном військової служби ЗС України.

Для реалізації своїх прав, як військовослужбовець, з 26 вересня 1992 року позивач був зарахований на квартирний облік для отримання житла у Луцькому гарнізоні Волинської області, де постійно проходив службу. Відповідно до чинного законодавства, після звільнення в запас за станом здоров`я, з 20 червня 2000 року був взятий у Луцькому гарнізоні на облік у позачергову чергу.

У червні 2011 року, у зв`язку з переїздом у м. Володимир-Волинський Волинської області, його знято з квартирного обліку у Луцькому гарнізоні і він звернувся до командира військової частини А 2331, яка дислокується у м. Володимирі-Волинському, з проханням постановки на квартирний облік, де йому відмовили у постановці на квартирний облік, посилаючись на порушення вимог п. 3.10 Наказу Міністра Оборони №577 від 06.10.2006 року.

Відповідно до п. 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом МОУ №577 від 06.10.2006р., чинної на момент вирішення спірного питання, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Враховуючи, що вказаний вище пункт Наказу врегульовував питання перебування на квартирному обліку військовослужбовців на момент їх звільнення з військової служби, тому вважав відмову у постановці його на квартирний облік незаконною і звернувся зі скаргою до військової прокуратури. На виконання припису Військової прокуратури Луцького гарнізону №2851 від 20.10.2011 року, яким встановлені порушення вимог Житлового кодексу України, позивача, згідно рішення житлової комісії військової частини А 2331 від 28.10.2011 року, було поставлено на загальний квартирний облік з 26.09.1992 року та на позачергове отримання житла з 20.06.2000 року.

У послідуючому, у зв`язку з розформуванням військової частини А 2331, правонаступником якої стала військова частина А1008, його було взято на квартирний облік в загальну та позачергову чергу при військовій частині А 1008 відповідно до рішення житлової комісії від 30.06.2015 року.

Згідно гарнізонної черги у 2018 році він перебував на квартирному обліку під №3. Він, як бувший військовослужбовець, який вимушений до цього часу проживати на орендованій квартирі, так як житлом ніколи не був забезпечений, дав згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення на склад сім`ї одна особа.

З цього питання 07 вересня 2018 року на засіданні гарнізонних зборів делегатів для участі у роботі житлової комісії Володимир-Волинського гарнізону одноголосно прийняте позитивне рішення про передачу документів для отримання грошової компенсації до житлової комісії військової частини та Володимир-Волинського КЕВ району.

Проте, 14 вересня 2018 року, згідно рішення житлової комісії військової частини А1008, його знято з загальної та позачергової черг у зв`язку із порушенням вимог діючого на той час наказу МО України № 577 від 06.10.2006 року, а саме пункту 3.10, та всупереч вимог наказу МО України №737 від 30.11.2011 року, а саме пункту 2.16.

Позивач не згідний з таким рішення комісії, вважає його незаконним та таким, що порушує його конституційне право у встановлений законодавством спосіб отримати квартиру або грошову компенсацію для її придбання з метою вирішення житлового питання, яке гарантоване йому державою, як бувшому військовослужбовцю.

Зазначає, що Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністра Оборони України №737 від 30.11.2011 року, на порушення п. 2.16 якої посилаються при прийнятті оскаржуваного рішення, втратила чинність на підставі Наказу МОУ №380 від 31.07.2018р.

Окрім цього зазначає, що у 2011 році при зміні місця проживання з м. Луцька на м. Володимир-Волинський Волинської області та прийняттям його на військовий облік у Володимир-Волинському ОРВК питання щодо правильності взяття його на квартирний облік вирішувалось за участю Військової прокуратури Луцького гарнізону, яким було встановлено порушення житлового законодавства і на виконання припису прокуратури його взято на квартирний облік для отримання житла. Припис прокурора не оскаржувався.

У даний час житлова комісія посилається на порушення тих же відомчих нормативно-правових актів, на підставі яких відмовляла у постановці на квартирний облік у 2011 році, що приписом прокурора було визнано незаконним.

Зазначає, що Луцький і Володимир-Волинський гарнізони знаходяться в зоні відповідальності одного Володимир-Волинського квартино-експлуатаційного відділу (КЕВ), тобто жодних порушень законодавства, на які посилається житлова комісія, немає.

Таке рішення комісії і таке відношення до нього, як ветерана військової служби ЗС України, який чекає на отримання власного житла більше 26 років, вважає неприпустимим. Він впродовж усіх цих років чесно і добросовісно виконував усі передбачені законодавством вимоги щодо підтвердження законності перебування на квартирному обліку і мав сподівання на виконання гарантії держави по забезпеченню його житлом.

Просить визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А1008 від 14 вересня 2018 року № 11 в частині зняття підполковника у відставці ОСОБА_1 , з квартирного обліку з загальної та позачергової черг. Зобов`язати військову частину А1008 в особі житлової комісії поновити підполковника у відставці ОСОБА_1 на квартирному обліку у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового отримання житла з часу прийняття житловою комісією протиправного рішення про виключення його з квартирного обліку, тобто з 14 вересня 2018 року, із залишенням ОСОБА_1 на квартирному обліку в загальній черзі з 26 вересня 1992 року та в черзі на позачергове отримання житла з 20 червня 2000 року.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 березня 2019 року позовну заяву було прийнято та відкрито провадження у справі.

09 квітня 2019 року відповідач в/ч А1008 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року підготовче провадження закрито і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду по справі від 03 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача, постановлено судовий розгляд справи за його участю проводити в режимі відеоконференцзв`язку з приміщення Сєверодонецького міського суду Луганської області.

Ухвалою суду від 17 липня 2019 року за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено КЕВ м.Володимир-Волинський в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просять його задовольнити з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Представник відповідача Кульчицький С.Ф. позов не визнав, заперечив проти його задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи на стороні відповідача КЕВ м.Володимир-Волинський - Бачинська О.В. заперечила проти позову, покликаючись на заперечення відповідача про законність дій житлової комісії. Ствердила, що Луцький і Володимир-Волинський гарнізони знаходяться в зоні відповідальності одного КЕВ м. Володимир-Волинський.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є підполковником у відставці, проходив військову службу в Збройних силах колишнього СРСР, а згодом у Збройних силах України, починаючи з 29 липня 1974 року. Згідно наказу заступника Міністра Оборони Командувача ВПС України від 10 червня 2000 року № 0199 його звільнено у запас на підставі пп. «в» п. 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини. Загальна вислуга років на військовій службі складає більше 25 років, позивач є ветераном військової служби ЗС України. Дана обставина відповідачем не заперечується та стверджується копіями його послужного списку та наказу про звільнення в запас.

Для реалізації своїх прав, як військовослужбовець, з 26 вересня 1992 року позивач був зарахований на квартирний облік для отримання житла у Луцькому гарнізоні Волинської області, де постійно проходив службу. Відповідно до чинного законодавства, після звільнення в запас за станом здоров`я, з 20 червня 2000 року був взятий у Луцькому гарнізоні на облік у позачергову чергу. Дані обставини стверджуються копіями протоколів засідань житлових комісій в/ч А3904 №10 від 26.09.1992 року та Волинського ОВК №11 від 22 .05.2008 року.

У червні 2011 року у зв`язку з переїздом у м. Володимир-Волинський Волинської області його знято з квартирного обліку у Луцькому гарнізоні, що стверджується копією протоколу засідання житлової комісії Волинського ОВК №10 від 23 .06.2011 року, а тому позивач звернувся до командира військової частини А 2331, яка дислокується у м. Володимирі-Волинському з проханням постановки на квартирний облік, де йому відмовили у постановці на квартирний облік, посилаючись на порушення вимог п. 3.10 Наказу Міністра Оборони №577 від 06.10.2006 року, що стверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії в/ч А2331 від 25.08.2011 року.

Відповідно до п. 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом МОУ №577 від 06.10.2006р., чинної на момент вирішення спірного питання, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Враховуючи, що вказаний вище пункт Наказу врегульовував питання перебування на квартирному обліку військовослужбовців на момент їх звільнення з військової служби, тому вважав відмову у постановці його на квартирний облік незаконною і звернувся зі скаргою до військової прокуратури. На виконання припису Військової прокуратури Луцького гарнізону №2851 від 20.10.2011 року, яким встановлені порушення вимог Житлового кодексу України, позивача, згідно рішення житлової комісії військової частини А 2331 від 28.10.2011 року, було поставлено на загальний квартирний облік з 26.09.1992 року та на позачергове отримання житла з 20.06.2000 року, що стверджується копією припису військової прокуратури Луцького гарнізону та витягом з протоколу засідання житлової комісії в/ч А2331 від 28.10.2011 року.

У послідуючому, у зв`язку з розформуванням військової частини А 2331, правонаступником якої стала військова частина А1008, позивача було взято на квартирний облік в загальну та позачергову чергу при військовій частині А 1008, що стверджується копією витягу з протоколу засідання житлової комісії в/ч А1008 від 30.06.2015 року.

Згідно гарнізонної черги у 2018 році позивач перебував на квартирному обліку під №3. Він, як бувший військовослужбовець, який вимушений до цього часу проживати на орендованій квартирі, так як житлом ніколи не був забезпечений, дав згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення на склад сім`ї одна особа, що стверджується його заявою від 07.09.2018 року.

З цього питання 07 вересня 2018 року на засіданні гарнізонних зборів делегатів для участі у роботі житлової комісії Володимир-Волинського гарнізону одноголосно прийняте позитивне рішення про передачу документів для отримання грошової компенсації до житлової комісії військової частини та Володимир-Волинського КЕВ району.

Проте, 14 вересня 2018 року згідно рішення житлової комісії військової частини А1008 його було знято з загальної та позачергової черг у зв`язку із порушенням вимог діючого на той час «наказу МО України № 577 від 06.10.2006 року, а саме пункту 3.10, та всупереч вимог наказу МО України №737 від 30.11.2011 року, а саме пункту 2.16».

Приймаючи рішення про задоволення позову за встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За змістом статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Суд бере до уваги, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 22, 24 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно із статтею 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно із статтею 26 Закону звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.

На дату звільнення позивача зі служби у червні 2000 року було чинним Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, відповідно до пункту 37 якого військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і квартирно-експлуатаційної частини районів та користуються правом на позачергове одержання житла. Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційної частини району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби від виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що позивач є ветераном ЗС України, 10 червня 2000 року № 0199 його звільнено у запас на підставі пп. «в» п. 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини, загальна вислуга років на військовій службі складає більше 25 років, з 26 вересня 1992 року він був зарахований на квартирний облік для отримання житла у Луцькому гарнізоні Волинської області, де постійно проходив службу, а після звільнення в запас за станом здоров`я, з 20 червня 2000 року, був взятий у Луцькому гарнізоні на облік у позачергову чергу, згодом був переведений на квартирний облік до в/ч А2331, правонаступником якої являється в/ч А1008, протягом тривалого часу перебування у черзі жодних недоліків у документах позивача виявлено не було, доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на квартирний облік позивача ні під час постановки його на квартирний облік за місцем його служби, ні під час такої постановки на квартирний облік у Волинському ОВК чи в/ч А2331 та А1008 відповідачем суду не надано.

Суд також зауважує, що відповідач мав щорічно звіряти та уточнювати дані облікової справи позивача, протягом тривалого часу перебування позивача на квартирному обліку у відповідача не виникало питань щодо правомірності перебування його на квартирному обліку та щодо дотримання процедури зарахування його на квартирний облік.

Суд виходить з того, що зняття позивача з квартирного обліку у вересні 2018 року, тобто через 27 років перебування на квартирному обліку, через майже 8 років перебування на квартирному обліку у в/ч А2331 (А1008), враховуючи, що позивач як військовослужбовець має понад 25 років календарної вислуги, а також право як військовослужбовець відповідно до Закону, на забезпечення жилим приміщенням, буде становити для позивача надмірний тягар, про що зазначав Верховний Суд у своїй Постанові від 05 грудня 2018 року (справа №642/6960/16-ц).

Суд бере до уваги також ту обставину, зняття позивача з квартирного обліку за встановлених обставин, у зв`язку із порушенням вимог діючого на той час «наказу МО України № 577 від 06.10.2006 року, а саме пункту 3.10, та всупереч вимог наказу МО України №737 від 30.11.2011 року, а саме пункту 2.16» ( які були прийняті після виникнення права позивача на постановку на на квартирний облік, з урахуванням що Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністра Оборони України №737 від 30.11.2011 року, на порушення п. 2.16 якої посилаються при прийнятті оскаржуваного рішення, втратила чинність на підставі Наказу МОУ №380 від 31.07.2018р.), не переслідує законної мети, відповідачем не доведено необхідність вказаних заходів щодо позивача відповідно до чинного законодавства України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд також враховує баланс між інтересами позивача (приватними інтересами) та відповідача в/ч А1008 (публічними інтересами) та вирішує спір з урахуванням принципу верховенства права.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, суд покладає на відповідача.

На підстав ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 19, 22, 24 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст. 43 ЖК Української РСР, ст.ст. 12,26 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А1008 від 14 вересня 2018 року № 11 в частині зняття підполковника у відставці ОСОБА_1 , з квартирного обліку з загальної та позачергової черг.

Зобов`язати військову частину А1008 в особі житлової комісії поновити підполковника у відставці ОСОБА_1 на квартирному обліку у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового отримання житла з часу прийняття житловою комісією протиправного рішення про виключення його з квартирного обліку, тобто з 14 вересня 2018 року, із залишенням ОСОБА_1 на квартирному обліку в загальній черзі з 26 вересня 1992 року та в черзі на позачергове отримання житла з 20 червня 2000 року.

Стягнути з військової частини А1008 в користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536 грн. 80 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина А1008, код ЄДРПОУ 26614751, 44700, м. Володимир-Волинський, вул.Ковельська, 265 Волинської області.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року.

Головуючий: /-/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду О.В. Лященко