Ухвала суду № 83568792, 30.07.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"30" липня 2019 р. Справа №1416/4433/12

Провадження №4-с/489/25/19

УХВАЛА

30 липня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Середою А.В.,

за участю: скаржника - ОСОБА_1 , представника скаржника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича,

В С Т А Н О В И В:

Скаржник просить визнати незаконною та скасувати постанову винесену приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитром Олександровичем про відкриття виконавчого провадження № 56488447 від 28 травня 2018 року; визнати незаконною та скасувати постанову винесену приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитром Олександровичем про опис та накладення арешту на майно боржника від 15 січня 2019 року у виконавчому провадженні № 56488447.

В обґрунтування скарги, зазначає, що зазначені постанови приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитром Олександровичем до відома боржнику не доводилися та поштовою кореспонденцією не направлялися. Дії приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича не відповідають вимогам встановленим законом, так як жодна постанова не доведена до відома ОСОБА_1 у строки передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» та не направлена поштовою кореспонденцією, чим порушено права боржника. Стверджує, що постанова не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не вказано назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); мотивувальна частина повинна бути із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. Окрім того, постанова винесена 28 травня 2018 року на підставі виконавчого документу в якому зазначено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання який становить один рік з дня видачі. Тобто виданий судом виконавчий документ можливо було пред`являти до виконання лише 11 жовтня 2013 року. Але з невідомих причин приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу. В постанові зазначено про необхідність направлення зазначеного документу сторонам виконавчого провадження, але вказана вимога не виконана.

Приватним виконавцем надано заперечення на скаргу ОСОБА_1 , якими вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки приватний виконавець діяв в межах чинного законодавства, доводи про порушення прав скаржника, спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали скарги та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича перебуває виконавче провадження №56488447 з примусового виконання виконавчого документа, а саме: виконавчого листа №2/1416/2390, який виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва 11.10.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в загальному розмірі 106985,38 грн., рішення набрало законної сили 06.10.2012.

Виконавче провадження відкрито 28.05.2018, про що винесена відповідна постанова та направлена рекомендованим листом за адресою боржника зазначеною у виконавчому документі, і отримана адресатом 11.06.2018. (а.с.182, 183)

Виконавцем направлено запити до органів та установ що реєструють майно та володіють іншими відомостями.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями ч. 1 ст. 448 ЦПК України встановлено, що скарга на бездіяльність державного виконавця подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями пункту «а» ч. 1 ст.449 ЦПК України, встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Твердження про не направлення боржнику документів виконавчого провадження не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами виконавчого провадження. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, всі процесуальні документи направлялись за адресою зазначеною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ), а в подальшому і за іншою адресою встановленою під час примусового виконання рішення ( АДРЕСА_2). 30.06.2018 приватним виконавцем Куліченко Д.О. на адресу боржника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 направлено рекомендований лист зі штрих-кодовим ідентифікатором № 5400133272808. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 5400133272808 вручено особі ОСОБА_2 .

Посилання скаржника на невідповідність оскаржуваних постанов вимогам Інструкції не відповідає дійсності та спростовується змістом постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про опис та арешт майна боржника. В постановах зазначено всі вимоги та обов`язкові реквізити передбачені Інструкцією, в тому числі: назва виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивна частина документа, мотивувальна частина із зазначенням мотивів і посилання на норму закону на підставі якої винесено постанову. Тому в цій частині скарга також є необгрунтованою.

Скаржник мотивує свою скаргу тим, що приватним виконавцем прийнято на виконання виконавчий документ з пропуском строку встановленого законом для пред`явлення відповідного виконавчого документа. Однак, така позиція скаржника спростовується матеріалами виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2018 на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження. До заяви про відкриття долучено оригінал виконавчого листа по справі № 2/1416/2390 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 11.10.2012р.. На зворотній стороні наказу містились відповідні відмітки органу державної виконавчої служби про результат виконання зазначеного виконавчого документа. Остання відмітка про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» проставлена Інгульським ВДВС міста Миколаєва 15.12.2017р..

Строк пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання становить три роки. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, ч. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції що набула чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тому, враховуючі переривання строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у зв`язку з його неодноразовим пред`явленням до виконання та поверненням виконавчого листа, 28.05.2018 приватним виконавцем було правомірно та в межах строків встановлених законом прийнято на виконання виконавчий лист по справі № 2/1416/2390 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 11.10.2012р..

Окрім того скаржник вважає, що виконавцем порушено його право на оскарження, що не відповідає дійсності, адже він скористався своїм правом і на теперішній час його скарга розглядається цим судом. Скаржник не обґрунтував в чому саме полягає порушення його права на оскарження.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів).

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Арешт майна (коштів) божника є забезпечувальним заходом, який застосовується для реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження")

Після встановлення відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна, в зв`язку з тим, що рішення боржником не виконано, приватним виконавцем звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , про що винесено відповідну постанову про опис та арешт майна боржника від 15.01.2019.

З наданих виконавцем матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримав від виконавця повідомлення про вартість арештованого майна 23.02.2019, про що свідчить роздруківка з сайту Укрпошта.

Після цього 27.02.2019 він особисто з`явився до приватного виконавця та особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить його заява в матеріалах виконавчого провадження.(а.с.110).

Скаржник повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тобто, скаржник, отримавши 23.02.2019 від виконавця повідомлення про вартість арештованого майна зі змісту якого було зрозуміло що на виконанні перебуває виконавче провадження і майно (земельна ділянка) арештована та особисто ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження 27.02.2019 боржник довідався про обставини виконавчого провадження та мав цілковите уявлення про перебіг подій.

Таким чином, жодних перешкод для отримання скаржником необхідних йому документів для здійснення захисту своїх прав не існувало.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що постанова держаного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 56488447 від 28.05.2018 року та постанова від 15.01.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , який не виконав рішення суду добровільно, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вимогам ЦПК України щодо остаточності і обов`язковості судового рішення та необхідності його виконання. Тому такі дії державного виконавця є законними, правомірними, і розглядаються судом як своєчасні. При цьому суд також враховує, що оскаржуваними постановами не порушено законні інтереси скаржника, які мають бути направлені на своєчасне виконання судового рішення, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 18, 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», 352 - 355, 447 - 451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «12» серпня 2019 року.