Рішення № 83567695, 06.08.2019, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2428/18

Провадження № 2/505/645/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2019 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

г о л о в у ю ч о г о - судді Івінського О.О.

при с е к р е т а р і - Бондаренко Н.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної державної адміністрації та Куяльницької сільської ради про визнання про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Кресюн В.А., звернувся до суду з позовом до Подільської районної державної адміністрації та Куяльницької сільської ради та зменчивщи позовні вимоги просив винести рішення суду яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясиня, Рахівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 16 липня 1997 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області, який з 1990 р. по 1999 рік працював робочим в КСП «Косівське», с. Коси, Подільського (Котовського) району Одеської області, право на земельну частку (пай) площею 3,64 га ріллі, яка перебувала у колективній власності КСП «Косівське» на території Косівської сільської ради та Подільської (Котовської) РДА Подільського (Котовського) району Одеської області.

Вказував, що 10 червня 1990 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП «Косівське», що підтверджується трудовою книжкою колгоспника, з якої видно, що згідно протоколу зборів членів колгоспу №12 від 10 червня 1990 року позивач був прийнятий в члени колгоспу, а згідно рішення загальних зборів протокол № 3 від 02.03.2000 року ОСОБА_1 переведений КСП «Косівське» в СВК «Косівське» у зв`язку з реорганізацією згідно п. 1 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, позивач працював в колгоспі «Косівське», пізніше СВК «Косівське», Котовського району Одеської області з 10.06.1990 року та був членом вказаного КСП до 02.03.2000 року.

Однак, з невідомих причин його не включили до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додається до Державного акту на право колективної власності на землю та не видали Сертифікат про право на земельну частку (пай).

Добровільно визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) розміром 3,64 умовних кадастрових гектари із земель колишнього колгоспу «Жовтень» в подальшому КСП «Косівське» Подільського /до перейменування Котовського/ району Одеської області, включити до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додається до Державного акту на право колективної власності на землю та видати сертифікат про право на земельну частку (пай) відповідачі відмовляються.

Тому позивач вимушений звернутись з вказаним позовом до суду.

Представник позивача адвокат Кресюн В.А. у підготовче засідання не з`явився. Надав заяву в якій позов підтримав і просив його задовольнити. Справу просив розглянути у його та позивача відсутність.

Представник Куяльницької сільської ради в підготовче засідання не з`явився, надав заяву,

згідно якої проти заявлених вимог не заперечував. Позов вважав обґрунтованим та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник Подільської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду надав заяву в якій проти заявлених вимог не заперечував. Вважав поданий позов ОСОБА_1 обґрунтованим, а надані матеріали достатніми для визнання за позивачем права на пай.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх учасників справи) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України, у випадку визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно по п.24 Постанови пленуму ВСУ від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку(пай)мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз.7 ст.1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Зазначені правовідносини врегульовані Указом Президента України від 10.11.1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" із п.2 якого слідує, що місцеві Ради передають у колективну власність землі сільськогосподарським підприємствам, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Відповідно до зазначеного Указу кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Із зазначеного нормативного акта слідує, що право на земельну частку виникає у члена сільськогосподарського підприємства (в тому числі акціонерного товариства) з моменту одержання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю.

Із ч.1 ст. 25 ЗК України слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до ч.5 ст.25 ЗК України особи, зазначені у ч. 1 ст. 25 ЗК України, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) є, в тому числі, рішення суду про визнання права на земельну частку.

Відповідно до положень ст.5 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ч.9, 10 ст.25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначення.

Доказом належності позивачу права на земельну частку (пай) є архівний довідка №346/03-09 від 08 грудня 2017 року, згідно якої у документах архівного фонду №36 «Колгосп «Радянської Армії», КСП «Косівське» Котовського району Одеської області в книзі протоколів засідань правлінь членів колгоспу значиться щодо прийому у члени колгоспу ОСОБА_1 , а також дані трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , які доводять, що на час розпаювання земель КСП «Косівське» ОСОБА_2 ОСОБА_3 був членом КСП «Косівське».

Таким чином суд вважає вимогу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає захисту у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 80, 95, 141, 200, 206, 258 - 259, 263 - 265 ЦПК України, ст.25 ЗК України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України від 10.11.1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", Указом Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясиня, Рахівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 16 липня 1997 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області, право на земельну частку (пай) площею 3,64 га ріллі, яка перебувала у колективній власності КСП «Косівське» на території Куяльницької (на той час Косівської сільської ради) Подільського району Одеської області, як члену колишнього КСП «Косівське».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя О.О.Івінський