Постанова № 8356714, 15.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.11.2007 р.                                                                                                     № 3/107

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є. при секретарі Мельнику С. С.

за участю представників сторін:

від позивача: Родіонова Т. С. (довіреність б/н від 8 жовтня 2007 року)

від відповідача 1: Хоменко А. В. (довіреність № 0138 від 31 серпня 2007 року)

від відповідача 2: Прокоп’єва В. П. (довіреність № 20Д від 22 жовтня 2007 року); Орел Л. В. (довіреність № 9Д від 4 січня 2007 року);

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Флоат-Центр»

до          1.          Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

2.          Дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Про          скасування рішення

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 листопада 2007 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Флоат-Центр»(надалі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі –Відповідач-1) про скасування рішення № 162 від 19 червня 2007 року в частині сплати пені –39,00 грн., та штрафу –1644,67 грн.

Ухвалою від 09 жовтня 2007 року до справи в якості Відповідача 2 було залучено Дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що при винесенні спірного рішення № 162 від 19 червня 2007 року про нарахування фінансових санкцій в розмірі 1862,64 грн., прийнятого на основі Акту ревізії № 362 від 31 травня 2007 року, яким зафіксовано наявність простроченої заборгованості станом на 01 квітня 2007 року у сумі 1368,00 грн. Відповідачами не було враховано того, що вказана заборгованість була виявлена Позивачем самостійно. Позивач зазначає, що згідно п. 5.4 Інструкції «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»№ 16 від 26 червня 2001 року, ним 18 травня 2007 року було здійснено платіж на користь Відповідача 2 в сумі 1368,00 грн. (сума заборгованості) та нарахована та перерахована пеня на всю суму недоїмки за весь період прострочення платежу в сумі 29,70 грн. Позивач стверджує також, що про здійснення вказаних платежів був повідомлений Відповідач 2 листом № 436 від 22 травня 2007 року. Позивач погоджується з тим, що повідомлення не відповідає визначній чинним законодавством формі, проте є обґрунтованим підтвердженням добросовісності його намірів. Таким чином, Позивач вважає, що всі вимоги п. 5.4 Інструкції № 16 щодо самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків були виконані Позивачем належним чином. Тому Позивач вважає безпідставним нарахування штрафів і пені за заборгованість перед Відповідачами, якої не існувало на момент ревізії.

Відповідач 1 проти позову заперечував, та зазначив, що пунктом 5.4 Інструкції № 16 визначено, що у разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків страхувальники самі зобов’язані донарахувати страхові внески, нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки платежу, протягом п’яти робочих днів з дня виявлення прострочки повідомити орган Фонду у письмовій формі особисто або поштовим відправленням згідно з вимогами п. 7.5.1 цієї Інструкції та відобразити донараховані страхові внески та нараховану пеню в звіті по коштах Фонду Ф4 –ФСС з ТВП.

Відповідач 1 зазначає, що по-перше, відповідач направив лист від 22 травня 2007 року № 436 до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду вже після поданого звіту по формі Ф4 –ФСС з ТВП за перший квартал 2007 року в якому було відображено прострочену заборгованість в розмірі 1368,00 грн.; а по-друге, в цьому листі підтверджується лише надходження коштів в сумі 1368,00 грн. на рахунок Фонду і не було жодного запису щодо факту самостійного виявлення порушення (період виявлення помилки, зміст помилки з посиланням на законодавчий (нормативний) акт, згідно з яким робиться виправлення та сума донарахованої пені), що суперечить п. 4 Порядку № 123.

Відповідач 2 проти позову заперечував з тих же підстав, що й Відповідачі 1.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві проведено ревізію по коштах фонду, про що складено акт ревізії від 31 травня 2007 року № 362 (надалі –Акт ревізії). Перевіркою виявлена прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на 01 травня 2007 року в сумі 1368,00 грн.

На підставі вказаного Акту Відповідачем 2 прийняте рішення № 162 від 19 червня 2007 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, згідно з яким Позивачу нараховано штраф за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків у сумі 1644,67 грн., та пеня у сумі 39,00 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також символіку, що затверджується правлінням Фонду. Фонд набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Згідно положень статті 22 вказаного Закону платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи.

У відповідності до статті 23 Закону страхувальники - роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

У відповідності до частини 2 статті 27 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

Згідно абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону, якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Частиною 3 статті 23 Закону встановлено, що днем сплати страхових внесків вважається:

у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду;

у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.

Статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»встановлена відповідальність страхувальника за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Так у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно п. 5.4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 16 у разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків страхувальники самі зобов'язані донарахувати страхові внески, нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки платежу, протягом п'яти робочих днів з дня виявлення прострочки повідомити орган реєстрації Фонду у письмовій формі особисто або поштовим відправленням згідно з вимогами п. 7.5.1 цієї Інструкції та відобразити донараховані страхові внески та нараховану пеню в звіті по коштах Фонду Ф4-ФСС з ТВП. Нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки).

Якщо пеня не була нарахована страхувальником, то її нараховує орган реєстрації при перевірці звітів по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП, про що письмово повідомляє страхувальника.

У відповідності до п. 5.5 вказаної Інструкції закінчення строків нарахування пені настає в день прийняття банком, який обслуговує страхувальника, платіжного доручення на сплату платежу до Фонду. У разі часткової сплати суми платежу до Фонду нарахування пені припиняється на сплачену частку платежу з дня прийняття банком відповідного платіжного доручення

Згідно п. 3 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників, затвердженого Постановою правління Фонду від 25 грудня 2003 року № 123, у разі, якщо страхувальник самостійно, до початку перевірки органом Фонду, виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним звітності, і які стосуються правильності нарахування суми страхових внесків до Фонду та витрат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, то такий страхувальник, повинен вжити невідкладних заходів щодо їх виправлення шляхом письмового повідомлення про факт та зміст помилок робочому органу Фонду за місцем реєстрації, у якому мають бути відображені причини виникнення помилок надано розрахунок сум донарахованих (зменшених) внесків.

Згідно п. 5 Порядку страхувальник при виявленні помилки, що спричинила появу заборгованості страхувальника перед Фондом, повинен донарахувати та сплати суми пені, розраховану на суму недоплати. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Таким чином, виходячи із аналізу діючого законодавства в сфері державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що зазначене вище, можна зробити висновок, що притягнення до відповідальності Фондом за несвоєчасну сплату страхових внесків можливе при настанні наступних умов: наявності факту несвоєчасної сплати страхувальником страхових внесків, відсутності факту самостійної оплати страхувальником прострочених страхових внесків та нарахування ним пені за таке прострочення.

Як підтверджується матеріалами справи, 18 травня 2007 року (тобто ще до проведення ревізії Позивача Відповідачем 2 - 30 травня 2007 року) Позивач сплатив на користь Фонду суму прострочених страхових внесків за квітень 2007 року в сумі 1368,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 241 від 18 травня 2007 року, а Відповідачем були отримані вказані кошти, що підтверджується карткою обліку Позивача за період з 1 січня 2007 року по 1 жовтня 2007 року. Крім того, Позивач нарахував та сплатив пеню за прострочення платежу зі страхових внесків згідно платіжного доручення № 246 від 23 травня 2007 року в сумі 29,70 грн., отримання якої також підтверджується карткою обліку Позивача.

Таким чином, на момент проведення ревізії Відповідачем 2 Позивач вже виконав свої зобов’язання по сплаті простроченої суми страхових внесків та поніс відповідальність за таке прострочення шляхом сплати суми пені. При цьому суд зазначає, що Відповідачем 2 було виявлено факт прострочення сплати Позивачем страхових внесків саме 30 травня 2007 року під час проведення ревізії, оскільки фіксування фактів правопорушень може бути здійснено лише певними засобами доказування, а саме Актами перевірок, ревізії, які є носіями доказової інформації.

При цьому, як свідчать матеріали справи, на момент виявлення Відповідачем 2 факту прострочення Позивачем сплати страхових внесків за квітень 2007 року в сумі 1368,00 грн. (проведення ревізії), Позивач вже оплатив вказану заборгованість платіжним дорученням № 241 від 18 травня 2007 року, нарахував та сплатив пеню за таке прострочення в сумі 29,70 грн. згідно платіжного доручення № 246 від 23 травня 2007 року. Про те, що згідно платіжного доручення № 241 від 18 травня 2007 року Позивачем було сплачено саме прострочену заборгованість по страховим внескам за квітень свідчать дані облікової картки Позивача за період з 1 січня 2007 року по 1 жовтня 2007 року, з якої випливає, що платіжними дорученнями № 236 та № 235 від 15 травня 2007 року Позивачем вже були сплачені страхові внески за квітень 2007 року в сумах 461,31 грн., в тому числі за 0,5 % -4,60 грн. і за 2% - 456,71 грн., та 698,85 грн. за 1,5%.

Вказані факти свідчать про самостійне виявлення Позивачем помилки в частині правильності сплати страхових внесків за квітень 2007 року в сумі 1368,00 грн. та виконання обов’язку щодо сплати вказаної суми на користь Фонду з нарахуванням пені за прострочення сплати страхових внесків.

Враховуючи вказані вище факти та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що сума простроченої Позивачем заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1368,00 грн. не може вважатися такою, що виявлена Відповідачем 2, оскільки ще до проведення ревізії Позивачем було самостійно виявлено, сплачено вказану заборгованість та нарахована і сплачена неустойка за таке порушення у формі пені.

Позивачем було повідомлено Відповідача 2 про перерахування суми простроченої заборгованості в розмірі 1368,00 грн. листом № 436 від 22 травня 2007 року та вказану заборгованість відображено у звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП за 1 квартал 2007 року від 20 квітня 2007 року.

Відповідно до п. 4 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників, письмове повідомлення про факт виявлення помилки складається у двох примірниках і повинно містити наступну інформацію:

- найменування страхувальника,

- реєстраційний код страхувальника та код ЄДРПОУ,

- період виявлення помилки,

- зміст помилки з посиланням на законодавчий (нормативний) акт, згідно з яки робляться виправлення,

- сума відкоригованих внесків,

- сума донарахованої пені,

- дата складання повідомлення.

Письмове повідомлення надсилається за підписом керівника та головного бухгалтера або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності і зберігається у страхувальника (копія) та робочому органі Фонду разом із звітом страхувальника за той квартал, в якому це повідомлення отримане.

При дослідженні листа Позивача № 236 від 22 травня 2007 року суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам п. 4 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників, оскільки в ньому не міститься інформації щодо періоду виявлення помилки, змісту помилки з посиланням на законодавчий акт, суми донарахованої пені. Крім того, Позивачем не дотримано строків повідомлення Фонду про виявлену помилку протягом п'яти робочих днів з дня виявлення прострочки, оскільки сума простроченого платежу була зазначена ще в Звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП за 1 квартал 2007 року від 20 квітня 2007 року.

Однак суд зазначає про те, що вказані порушення Позивачем порядку оформлення самостійно виявлених помилок в поданій звітності, а саме порядку направлення Фонду повідомлень про виявлені помилки, не можуть слугувати підставою для покладення на нього відповідальності згідно з ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»у вигляді нарахування штрафу та пені, оскільки матеріали справи свідчать про те, що фактично прострочення сплати страхових внесків було виявлено та усунено Позивачем самостійно, а також самостійно понесена відповідальність за таке прострочення у вигляді сплати пені за весь строк прострочення. Позивач в даному випадку можу нести відповідальність лише за порушення п. 3 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників, та п. 5.4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З урахуванням вищезазначеного, рішення Відповідача 2 № 162 від 19 червня 2007 року в частині сплати пені –39,00 грн., та штрафу –1644,67 грн. є неправомірним, а позовні вимоги в частині скасування вказаного рішення обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суд відмовляє, оскільки спірне рішення № 162 від 19 червня 2007 року ним не приймалося.

Зважаючи на те, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, враховуючи те, що порушення прав Позивача сталося саме через неправомірне рішення Відповідача 2 суд присуджує всі здійснені Позивачем судові витрати з Відповідача 2.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 162 від 19 червня 2007 року в частині нарахування до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Флоат-Центр» пені в сумі 39,00 грн., та штрафу в сумі 1644,67 грн.

3. Стягнути з Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( код ЄДРПОУ 26079358) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий дім «Флоат-Центр»(р/р 2600300019198 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 33151069) судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Блажівська Н. Є.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 20 листопада 2007 року