Рішення № 83566852, 12.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2019Справа № 910/6933/19За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виселення

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Богданевич Ю.В.;

від відповідача - Плющ Я.В.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про виселення Відповідача з займаного ним раніше за договором №1135 від 25.04.2013 приміщення площею 316,71 кв.м., у м . Києві , по вул. Сальського, 33а, літера А. Вимоги позову мотивовані тим, що всупереч умов вказаного договору Відповідач не виконав свій обов`язок звільнити приміщення після закінчення строку дії договору.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки орендодавцем за договором є інша ніж Позивач особа, а Позивач є балансоутримувачем, проте ніяких вимог до Відповідача не заявляв, тому його права Відповідачем відповідно не порушені. Відповідач вважає Позивача неналежним позивачем, оскільки на його думку з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги. Також Відповідач зазначає, що для обслуговування осіб, які до нього звертаються, йому необхідне приміщення, але іншого, ніж раніше орендоване за договором, йому приміщення не виділяють. Щодо судового збору Відповідач також вказав, що у нього відсутні цільові кошти для його відшкодування у випадку задоволення позову, та що на його думку відшкодування суми судового збору з Відповідача відсуватися не повинно, оскільки останній є пенсійним фондом.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що оскільки орендоване майно закріплено за ним на праві господарського відання (є балансоутримувачем) та з огляду на п. 4.15 договору оренди №1135 від 25.04.2013, він вважає себе належним позивачем за вимогами даного позову. І також Позивач зазначив, що належний лист-вимога про звільнення приміщення Відповідачу надсилалася, однак виконаний ним не був.

Заперечення на відповідь на відзив Відповідачем подані не були.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору №1135 від 25.04.2013 з додатками (далі разом - Договір) Відповідач орендував приміщення площею 316,71 кв.м., у м. Києві, по вул. Сальського (раніше - Котовського), 33а, літ. А (далі - Приміщення).

Орендодавцем Приміщення є Департамент комунальної власності м. Києва, а балансоутримувачем Приміщення, за яким воно закріплено за ним на праві господарського відання, є Позивач; Договір - тристоронній.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Приміщення у користування Відповідачу було передано орендодавцем, Департаментом комунальної власності м. Києва, що підтверджується тристороннім актом приймання-передачі від 25.04.2013, підписаним Позивачем, Відповідачем, та Департамент комунальної власності м. Києва.

Згідно з п. 4.15 Договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов`язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству, тобто, Позивачу. Акт приймання-передачі об`єкта оренди підписується відповідно орендодавцем, орендарем та підприємством.

Стаття 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і далі - Закон; у редакції на час виникнення спірних правовідносин) також зазначає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи наведені вище умови п. 4.15 Договору та ст. 27 Закону судом відхиляються заперечення Відповідача проти позову, що Позивач, як балансоутримувач Приміщення, не має права на пред`явлення до нього вимог даного позову про повернення Приміщення. Натомість, суд зазначає, що за умовами Договору саме Позивачу Приміщення має бути повернуто з оренди, а отже, у випадку невиконання такої умови, саме Позивач має право пред`явити вимогу про виконання даної умови Договору Відповідачу.

У пунктах 9.1 та 9.7 Договору сторони домовилися, що Договір діє з 25.04.2013 по 23.04.2016, і у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Відповідно до ст. 17 Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи наведені вище умови п. 9.7 Договору та положеннями ст. 17 Закону, судом відхиляються заперечення Відповідача, щодо того, хто саме мав право заявити йому про припинення дії Договору. Натомість, суд зазначає, що за вказаною умовою Договору та статтею Закону таке право мав і Позивач, як балансоутримувач Приміщення, і Департамент комунальної власності м. Києва, як орендодавець Приміщення.

З залучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що після першого строку дії, по 23.04.2016, строк дії Договору вже один раз було автоматично пролонговано на той самий період та на тих самих умовах, за відсутності заяви будь-якої зі сторін про протилежне (у матеріалах справи відсутні докази вчинення таких заяв), та потім строк дії Договору після пролонгації закінчувався 23.04.2019.

Листом від 07.05.2019 №062/05/19-4160 Департамент комунальної власності м. Києва, як орендодавець Приміщення, повідомив Відповідача, що строк дії Договору спливає 23.04.2019 та на наступний період продовжуватись не буде, у зв`язку з чим просив звільнити раніше орендовані приміщення та повернути їх за актом приймання-передачі Позивачу, як балансоутримувачу Приміщення. Вказане повідомлення було надіслано поштою рекомендованим листом з ідентифікатором 0100164439709, який відповідно до відомостей пошукової системи Укрпошти Відповідач отримав 10.05.2019. Отримання вказано листа з повідомленням від 07.05.2019 №062/05/19-4160 Департамент комунальної власності м. Києва Відповідачем не заперечено та не спростовано.

Отже, у встановлений Договором та Законом строк Орендодавець за Договором заявив про закінчення строку його дії та що він продовжуватись не буде, тому Договір закінчив свою дію 23.04.2019 і далі є припиненим.

У встановлений Договором строк Відповідач Приміщення Позивачу усупереч умов Договору та вимог Закону не повернув.

Обґрунтування Відповідача щодо необхідності виділення йому нового приміщення, але не вирішення цього питання на даний час, судом досліджені та відхиляються як такі, що не стосуються даного спору, оскільки ані умовами Договору, ані нормами Закону, виселення Відповідача з Приміщення, строк оренди якого закінчився, не поставлено в залежність від виділення Відповідачу іншого приміщення, і так само не залежить від діяльності, яку Відповідач у орендованому Приміщенні здійснював (бюджетна установа).

Одночасно суд зазначає, що свої доводи щодо необхідності виділення приміщення для обслуговування населення Відповідач не позбавлений права навести і довести їх обгрунтованість у іншому судовому спорі щодо виділення йому такого приміщення, якщо вважає, що його права порушені з боку Департаменту комунальної власності м. Києва тим, що іншого приміщення він Відповідачу не виділяє, і Відповідач заявить відповідні вимоги про захист своїх прав в суді.

Отже, після закінчення строку дії Договору, на підставі його умов на ст. 27 Закону, Відповідач був зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути орендоване майно Позивачу, чого ним зроблено не було, тому позовні вимоги про виселення Відповідача з орендованого раніше за Договором майна визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Одночасно судом відхиляються заперечення Відповідача проти покладення на нього зобов`язання з відшкодування Позивачу витрат по оплаті судового збору, оскільки ані норми ГПК України, ані положення Закону України «Про судовий збір» не передбачаються звільнення Відповідача від такого відшкодування, як підприємства, яке є пенсійним фондом, та відповідно не має цільових коштів, передбачених на таке відшкодування.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Виселити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368) з нежилих приміщень загальною площею 316,71 кв.м., в т.ч. у підвалі - 316,71 кв.м. в будинку №33а літер А на вул. Сальського у м. Києві .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2019

Суддя Сташків Р.Б.