Рішення № 83566727, 01.08.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Справа № 915/755/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Виробничо - комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром", 49044, Дніпропетровська область, м.Дніпро, провулок Шевченка, буд.3

до відповідача: Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", 54018, м.Миколаїв, проспект Богоявленський, буд.42А

про: стягнення 222 297,40 грн.,

Виробничо - комерційне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпром" (далі - ВКП ТОВ "Стальпром") звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою №17729 від 26.03.2019 в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі - ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект") заборгованості у розмірі 222297,40 грн. яка складається з: 179030,76 грн. - основна заборгованість, 29101,27 грн. - пеня, 2425,00 грн. - 3% річних, 11740,37 грн. - втрати від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №3719 від 29.12.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 позовну заяву №17729 від 26.03.2019 ВКП ТОВ "Стальпром" залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 20.05.2019 об 11 год. 30 хв.

Відповідач у наданому 03.05.2019 відзиві зазначив, що:

1) Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем виконано у невідповідний період та не вірно, оскільки поставка згідно видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 на суму 159 674,04 грн. надійшла на склад Відповідача 04.09.2018, що підтверджується прибутковим ордером №544122 від 04.09.2018, а тому враховуючи п. 1.1. та п. 5.2. Договору, оплата за поставлений Товар має бути проведена з 05.09.2018 по 05.10.2018 включно. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат має відраховуватися з 06.10.2018р., а пеня, враховуючи п. 7.2. Договору, з 05.11.2018 (06.10.2018+30к.д.). Поставка згідно видаткової накладної №8683 від 30.10.2018 на суму 19 356,72 грн. надійшла на склад Відповідача 02.11.2018, що підтверджується прибутковим ордером №544930 від 02.11.2018, а тому враховуючи п. 1.1. та п. 5.2. Договору, оплата за поставлений Товар має бути проведена з 03.11.2018 по 03.12.2018 включно. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат має відраховуватися з 04.12.2018р., а пеня, враховуючи п. 7.2. Договору, з 03.01.2019 (04.12.2018+30к.д.).

2) відповідачем наведено свій контр розрахунок, у відповідності до якого: пеня за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 29.08.2018 №-8639 ним нарахована з 05.11.2018 (враховуючи отримання товару 04.09.2018 та п. 7.2 договору) по 20.03.2019 в сумі 21418 грн. 19 коп., а за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 30.10.2018 №8683 з 03.01.2019 (враховуючи отримання товару 02.11.2018 та п. 7.2 договору) по 20.03.2019 в сумі 1470 грн. 05 коп., загальна сума пені - 22888 грн. 24 коп.; 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 29.08.2018 №-8639 нарахована з 06.10.2018 по 20.03.2019 в сумі 2178 грн. 57 коп., а за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 30.10.2018 №8683 з 04.12.2018 по 20.03.2019 сумі 170 грн. 23 коп., загальна сума 3% річних - 2348 грн. 80 коп.; інфляційні втрати за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 29.08.2018 №-8639 нарахована за період жовтень 2018-березень 2019 в сумі 10378 грн. 81 коп., а за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 30.10.2018 №8683 за період грудень 2018-березень 2019 в сумі 619 грн. 42 коп., загальна сума інфляційних втрат - 10998 грн. 23 коп.

3) просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасниками господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених позовними вимогами, до мінімальної суми. При цьому посилається на те, що наявність дуже скрутного фінансового становища у Відповідача підтверджується фактом того, що відповідно до Постанови ВРУ від 27.05.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» Російська Федерація визнана державою-агресором, внаслідок чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» зазнало втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва. Довготривалість циклу виробництва продукції (від 6 до 18 місяців) потребує постійної і достатньої величини оборотних коштів для закупівлі матеріалів і комплектуючих, в зв`язку з чим підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т. ч. в іноземній валюті. Таким чином, внаслідок девальвації гривні, підприємство зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів по кредитам та нарахування курсових збитків. Дані обставини свідчать про складне фінансове становище відповідача. Крім того, відповідач є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно Постанови Кабінету міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відтак фінансове становище Відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Так наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною анти терористичної операції, а від 30.04.2018 р. - Операція об`єднаних сил, інфляційні коливання, проведення політики імпортозаміщення у зв`язку із агресією РФ та інш.) прямо впливає на фінансове становище Відповідача. Зазначає, що факт скрутного становища відповідача не підлягає доказуванню та вже встановлений в судових рішеннях з аналогічних спорів по справам №915/271/18 та №915/817/18.

20.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 14.05.2019 №14/05/2019, в якій позивач не погоджується з твердженням відповідача, що товар отриманий пізніше дати, указаній на видаткових накладних та зазначив, що товар отриманий відповідачем в день підписання останнім видаткових накладних.

У судовому засіданні 20.05.2019 підготовче засідання відкладено на 06.06.2019 на 11 год.00 хв.

У судовому засіданні 06.06.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.07.2019 о 12 год. 30 хв.

Судове засідання призначене на 04.07.2019 було відкладено на 01.08.2019.

Від позивача до суду надійшла заява №26/06/19 від 26.06.2019 в якій повідомляє суд, що відповідачем сплачена частина основного боргу.

Представник позивача надав до суду заяву в якій просить суд перенести судове засідання у справі №915/755/19 на іншу дату, оскільки представник позивача буде приймати участь 01.08.2019 об 11 год. 45 хв. в іншому судовому засіданні у Корабельному районному суді м.Миколаєва.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Беручи до уваги повторну неявку позивача у судове засідання та оскільки позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд ухвалив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Відповідач надав до суду заяву в якій зазначає, що відповідачем було сплачено основну суму заборгованості в розмірі 179 030,76 грн. в підтвердження чого посилається на платіжне доручення №4670 від 12.06.2019 на суму 155 874,87 грн., платіжне доручення №4671 від 12.06.2019 на суму 3 799,17 грн., платіжне доручення №4676 від 12.06.2019 на суму 19 356,72 грн.

Також, відповідач надав заяву в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача, позовні вимоги не визнає та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.12.2016 між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі - покупець) та Виробничо - комерційним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Стальпром" (далі - постачальник) укладено договір поставки №3719 (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю металопродукцію (далі - товар), згідно Специфікації №1 (Специфікацій), що є додатком №1 (Додатками) до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром визначаються Специфікацією №1 (Специфікаціями) до договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки FCA відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року (п.3.2 Договору).

Поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації (п.3.6 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну; сертифікат якості товару. У разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим або неналежно поставленим.

Згідно п. 4.1 договору, поставка здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації №1 (Специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Ціна договору на момент підписання становить 29380 грн., у т.ч. ПДВ 4896,67 грн., згідно Специфікації №1. В подальшому ціна договору може збільшуватися на суму підписаних в подальшому сторонами специфікацій, при цьому загальна ціна договору не може перевищувати 1500000 грн., в тому числі ПДВ 250000 грн. (п. 4.2 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальника не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата по даному договору здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати надходження товару на склад покупця, згідно отриманого рахунку постачальника на оплату.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

На виконання п. 3.7 та п. 5.2 договору позивачем на оплату замовленого товару виставлено відповідачу рахунки-фактури: від 29.08.2018 №-8639 на суму 159674 грн. 04 коп. (а.с. 26) та від 30.10.2018 №-8683 на суму 19356 грн. 72 коп. (а.с. 23)

На виконання договірних зобов`язань та на підставі специфікації №10 (а.с. 21) ВКП ТОВ "Стальпром" поставило ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими накладними: від 29.08.2018 №-8639 на суму 159674 грн. 04 коп. та від 30.10.2018 №-8683 на суму 19356 грн. 72 коп., а всього на загальну суму 179030 грн. 76 коп.

Проте, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" не розрахувалося за поставлений товар у строк, передбачений п. 5.2 договору (протягом 30-ти календарних днів від дати надходження товару на склад покупця), у зв`язку з чим ВКП ТОВ "Стальпром" звернулося до ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" з претензією від 09.01.2019 № 17682 (а.с. 27-34) про сплату заборгованості у вищевказаній сумі та пені, 3% річних і інфляційних втрат за прострочення оплати товару.

У відповіді на претензію від 04.02.2019 №17/1-850 ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" повідомило ВКП ТОВ "Стальпром", що планує здійснити погашення заборгованості до 15.02.2019 та просило розглянути можливість щодо звільнення від сплати штрафних санкцій.

Листом від 25.02.2019 №06-1408 відповідач підтвердив всі взяті договірні зобов`язання згідно договору та повідомив, що планує погасити заборгованість в сумі 179030 грн. 76 коп. до 15.03.2019.

Проте, заборгованість у сумі 179030 грн. 76 коп. відповідачем так і не погашено, що призвело до звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом про стягнення в судовому порядку.

Відповідач у наданій до суду заяві вказав, що ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" сплатило позивачу основну заборгованість у розмірі 179 030,76 грн. 12 червня 2019 року у повному обсязі, в підтвердження чого посилається на платіжне доручення №4670 від 12.06.2019 на суму 155 874,87 грн., платіжне доручення №4671 від 12.06.2019 на суму 3 799,17 грн., платіжне доручення №4676 від 12.06.2019 на суму 19 356,72 грн..

Відповідно до п.2) ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 179 030,76 грн., то провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 179 030,76 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно розрахунку, наведеному у позовній заяві позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 29101 грн. 27 коп., яка нарахована за несвоєчасну оплату наступних видаткових накладних:

1) від 29.08.2018 №8639 на суму 159674 грн. 04 коп. за період 29.09.2018-20.03.2019 в сумі 27001 грн. 20 коп.;

2) від 30.10.2018 №8683 на суму 19356 грн. 72 коп. за період 30.11.2018-20.03.2019 в сумі 2100 грн. 07 коп.;

Так як вже зазначалося пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата по даному договору здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати надходження товару на склад покупця, згідно отриманого рахунку постачальника на оплату, а у відповідності до п. 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Здійснивши аналіз умов договору та розрахунку позивача суд прийшов до висновку, що останнім невірно визначений період початку нарахування пені.

Так, поставка товару за видатковою накладною №8639 здійснена позивачем 29.08.2018, отже тридцятий календарний день від дати поставки товару припадає на 28.09.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 28.10.2018. Початок періоду нарахування пені з 29.10.2018, а ні з 29.09.2018, як то визначено позивачем.

Поставка товару за видатковою накладною №8683 здійснена 30.10.2018, отже тридцятий календарний день від дати поставки товару припадає на 29.11.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 29.09.2018. Початок періоду нарахування пені з 30.12.2018, а ні з 30.11.2018, як то визначено позивачем.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи "Законодавство", пеня: 1) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 за період з 29.10.2018 (початок періоду встановлений судом) по 20.03.2019 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 22520 грн. 60 коп.; 2) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8683 від 30.10.2018 за період з 30.12.2018 (початок періоду визначений судом) по 20.03.2019 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 1546 грн. 11 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в загальній сумі 24066 грн. 71 коп.

Відповідач звертався до суду із проханням врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасниками господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених позовними вимогами, до мінімальної суми. Зазначає, що наявність дуже скрутного фінансового становища у Відповідача підтверджується фактом того, що відповідно до Постанови ВРУ від 27.05.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» Російська Федерація визнана державою-агресором, внаслідок чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» зазнало втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва. Довготривалість циклу виробництва продукції (від 6 до 18 місяців) потребує постійної і достатньої величини оборотних коштів для закупівлі матеріалів і комплектуючих, в зв`язку з чим підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т. ч. в іноземній валюті. Таким чином, внаслідок девальвації гривні, підприємство зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів по кредитам та нарахування курсових збитків. Дані обставини свідчать про складне фінансове становище відповідача. Крім того, відповідач є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно Постанови Кабінету міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відтак фінансове становище Відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Так наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною анти терористичної операції, а від 30.04.2018 р. - Операція об`єднаних сил, інфляційні коливання прямо впливає на фінансове становище відповідача.

Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, причини неналежного виконання зобов`язання, судом враховано, що підприємство відповідача має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% (24 066,71 грн. - 50%) до 12 033,36 грн.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, цивільним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивач нарахував та просить стягнути з ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" 3% річних за період з 29.09.2018 по 20.03.2019 в сумі 2250 грн. за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 та за період з 30.11.2018 по 20.03.2019 в сумі 175 грн. за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8683 від 30.10.2018.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи "Законодавство" 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 за період з 29.09.2018 по 20.03.2019 склало суму 2270 грн. 44 коп., а за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8683 від 30.10.2018 за період з 30.11.2018 по 20.03.2019 склало суму 176 грн. 60 коп.

Отже, за розрахунком суду сума 3% річних склала більшу суму, ніж заявлена позивачем, а тому, враховуючи принцип диспозитивності суд погоджується з розрахунком 3% річних, здійсненим позивачем.

За таких обставин 3% річних, розраховані позивачем підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 2425 грн., з якої: 2250 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 за період з 29.09.2018 по 20.03.2019 та 175 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8683 від 30.10.2018 за період з 30.11.2018 по 20.03.2019.

Позивач нарахував та просить стягнути з ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" інфляційні втрати за період вересень 2018-січень 2019 року за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 в сумі 11114 грн. 51 коп. та за період листопад 2018 - січень 2019 року за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8683 від 30.10.2018 в сумі 625 грн. 86 коп.

Проте з таким розрахунком позивача суд погодитися не може з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи "Законодавство" інфляційні втрати за період прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а саме за видатковою накладною №8639 від 29.08.2018 за період жовтень 2018 - січень 2019 року склав суму 8803 грн. 18 коп., а за видатковою накладною №8683 від 30.10.2018: за період грудень 2018 - січень 2019 року склав суму 448 грн. 50 коп.

За таких обставин інфляційні втрати, розраховані позивачем підлягають задоволенню частково в загальній сумі 9251 грн. 68 коп., з якої: 8803 грн. 18 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8639 від 29.08.2018 та 448 грн. 50 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасну оплату видаткової накладної №8683 від 30.10.2018.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 195, 196, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 179 030,76 грн., закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Науково - виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, буд.42А, ідентифікаційний код 31821381) на користь Виробничо - комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" (49044, м.Дніпропетровськ, провулок Шевченка, буд.3, ідентифікаційний код 13437017) 12033 грн. 36 коп. - пені; 2425 грн. - 3% річних; 9251 грн. 68 коп. - інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 3 137 грн. 40 коп.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 12.08.2019.

Суддя Н.О. Семенчук