Постанова № 8356618, 04.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2009 року 12:55 № 2а-2883/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

до 1) ОСОБА_1

2) Приватного підприємства «Белмакс»

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДПІ у Дарницькому районі міста Києва звернулась до суду з позовом про зобовязання ПП «Белмакс»повернути фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 304447,20 грн. отримані за нікчемною угодою. Також за поданою позовною заявою заявлені вимоги про стягнення з ПП «Белмакс»на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 304447,20 грн., отриманих за нікчемною угодою та про стягнення в доход держави коштів за нікчемною угодою, вчиненою з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у звязку з нікчемністю: з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету вартості послуг у сумі 304447,20 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2009 р. відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом, призначене попереднє судове засідання, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21.07.2009 року закінчене підготовче провадження у адміністративній справі та призначено її до судового розгляду.

Під час судового розгляду представник податкової служби підтримав позов у повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що положеннями статті 10 Закону України «Про державного податкову службу в Україні»надано право органам державної податкової служби звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Враховуючи те, що укладений між відповідачами договір № 04/01-07 від 05.01.2008 року, на думку позивача, є нікчемною угодою, і згідно із позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.09.2006 року, на яку посилається позивач, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача ПП «Белмакс»на користь відповідача 2 грошові кошти, отримані за нікчемною угодою, а з відповідача 2 в доход держави отримані за угодою кошти в сумі 304447,20 грн.

У судове засідання представник відповідача ПП «Белмакс»не з'явився, представником позивача надана інформація про ліквідацію Приватного підприємства «Белмакс»у звязку з банкрутством.

До судового засідання зявився представник відповідача ОСОБА_1, який заперечував проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 18.01.2006 року (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 від 19.01.2006 року № 20650000000008463), взятий на податковий облік 19.01.2006 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за № 287-06.

За результатами виїзної планової перевірки СПД фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що проводилась ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за період діяльності з 19.01.2006 року по 30.06.2008 року складено акт № 618/17/4/3137713036 від 06 лютого 2009 року. Згідно з висновками акту (п. 3.2) встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2006р. по 30.06.2008р. Дане порушення ґрунтується на тому, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ПП «Белмакс»встановлено, що останнє надало СПД ОСОБА_1 послуги по ремонту та придбанню запасних частин, транспортно-експедиційні та інформаційні послуги згідно податкових накладних за період з вересня 2006р. по червень 2008р. на загальну суму 678527,17 грн., у тому числі ПДВ 20% - 135705, 53 грн.. В той же час, як встановлено податковою інспекцією під час перевірки ПП «Белмакс», з яким мав взаємовідносини відповідач 1, не подавало до ДПІ податкову звітність з листопада 2004 року, згідно з актом від 30.06.2006р. № 54 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35350600 видане 17.10.2003 року було анульовано, а ПП «Белмакс»ліквідовано як юридичну особу у звязку з банкрутством.

З урахуванням висновків перевірки, з посиланням на нікчемність укладеного між ПП «Белмакс»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору доручення на виконання посередницьких послуг № 04/01-07 від 05.01.2008р. позивачем заявлені вимоги до сторін договору про повернення грошових коштів в сумі 304447, 20 грн. отриманих за угодою.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Представлені суду документи підтверджують ліквідацію ПП «Белмакс»(код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 32661070), зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2007 року у справі № 15/669-б за розглядом справи про банкрутство ПП «Белмакс»затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута Приватне підприємство «Белмакс», провадження у справі припинено.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури у процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Дата надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Згідно відповіді Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації за вих. № 101/03-3742 від 30.09.2009р. включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не проводилось, оскільки ПП «Белмакс»не змінювало свідоцтво про державну реєстрацію на свідоцтво нового зразка.

З урахуванням наведеного, матеріали справи свідчать про ліквідацію відповідача 2 та наявність підстав для закриття провадження у справі в частині заявлених до нього позовних вимог.

Вимоги позивача про стягнення в доход держави коштів за нікчемною угодою, вчиненою з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у звязку з нікчемністю: з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету вартості послуг у сумі 304447, 20 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За договором доручення на виконання посередницьких послуг № 04/01-07 від 05.01.2008р. довіритель (ПП «Белмакс») доручив, а посередник (ОСОБА_1) прийняв на себе зобовязання виконати на користь і за рахунок довірителя послуги по ремонту та придбанню запасних частин та транспортно-експедиційні та інформаційні послуги.

Згідно з п. 1.2 договору обєм послуг визначається довідками про вартість робіт та витрат, актами прийому виконаних робіт, накладними та іншими документами первинного обліку.

Надані до матеріалів справи документи (податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та видаткові накладні підтверджують надання відповідних послуг ПП «Белмакс»на користь підприємця ОСОБА_1, який виступав замовником таких послуг та жодним чином не можуть підтверджувати виконання спірного договору, оскільки актів приймання виконаних робіт (наданих послуг) які б підтверджували проведення за вказаним договором послуг наданих згідно представлених документів, до справи не надано. Оплата підприємцем послуг замовлених у ПП «Белмакс»також не підтверджує їх замовлення саме на виконання договору доручення № 04/01-07 від 05.01.2008р., а первинні документи не містять жодних посилань на вказаний договір.

Водночас, як те встановлено судом, на час укладення договору між сторонами, ПП «Белмакс»було ліквідовано, відповідно від імені останнього діяли невстановлені особи.

Органи юридичної особи це призначені або обрані посадові особи. Таким чином наявність прямого умислу та корисливої мети на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави, може бути встановлено виключно у фізичних осіб. Фізична особа (посадова особа) визнається винною тільки судом загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

На вимоги суду (ухвала від 22.06.2009р.) позивачем не повідомлено про притягнення до відповідальності в тому числі кримінальної, осіб, що діяли від імені ПП «Белмакс», не надано суду належних доказів що таке підтверджують (інформацію про порушення кримінальних справ, вирок суду тощо), натомість з урахуванням ліквідації ПП «Белмакс»мова може йти лише про документальне оформлення угоди, а не про намір сторін досягти певного результату обумовленого в договорі.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином визнається судом недійсним.

Оскільки, договір укладено без наміру реального настання відповідних правових наслідків, такий правочин є оспорюваним і його недійсність має бути доведена в судовому порядку. Посилання позивача на те, що при укладенні договору відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі не свідчить про нікчемність спірного договору, відповідно не може підтверджувати обґрунтованість заявлених позивачем вимог з наведених підстав.

Натомість, враховуючи позицію Верховного суду України викладену у постанові від 26 вересня 2006р., суд приймає до уваги те, що обставини на які посилається позивач та якими обґрунтовано недійсність зобовязань за спірною угодою, свідчать про укладення угоди з метою що завідомо суперечить інтересам держави. Так, зокрема, ліквідація ПП «Белмакс», використання його реквізитів та печатки після ліквідації та при укладенні спірного договору свідчать про те, що особа/особи, яка діяла/діяли з боку ПП «Белмакс»при вчиненні спірного правочину діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Водночас правочин, вчинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені, передбачені частиною 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням наведеного, а також вимог ч. 2 ст. 208 ГК України відповідач-2 повинен повернути відповідачу-1 суму сплачених коштів за надані послуги згідно спірного договору, а відповідач-1 повинен повернути відповідачу-2 вартість отриманих послуг, оскільки неможливим є повернення наданих (спожитих) послуг. Тобто, сторони спірної угоди повинні повернути одна одній одну й ту саму суму грошових коштів. За таких обставин втрачається будь-який економічний та правовий сенс такого повернення сторін договору у первісний стан. При цьому, з наведених вище підстав, суд вважає, що в даному випадку взагалі не може йтися про повернення в первісний стан саме ПП «Белмакс», оскільки останнє на час укладення спірної угоди було ліквідованим, що підтверджується матеріалами справи (ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2007 року у справі № 15/669-б).

Необґрунтованою та непідтвердженою, також є сума заявлена позивачем до стягнення, оскільки, суду не надано належних доказів що свідчать про виконання оспорюваного правочину сторонами. Предметом укладеного між відповідачами договору від 05.01.2008 року № 04/01-07 є надання посередницьких послуг, а не послуги по ремонту та придбанню запасних частин, транспортно-експедиційні послуги, а згідно з п. 4.2 договору за виконання доручення посередник отримує від довірителя винагороду в розмірі 0.1-1,5% від суми укладеної з покупцем угоди. Представлені до матеріалів справи первинні документи свідчать лише про те, що ПП «Белмакс»фактично виконувало послуги по ремонту, надавало транспортно-експедиційні послуги які були оплачені підприємцем ОСОБА_1. Про наявність договірних відносин між сторонами свідчить також акт перевірки від 06.02.2009р., згідно з яким ПП «Белмакс»на користь підприємця починаючи з вересня 2006р. виконувались роботи, надавались послуги, здійснювались поставки товарів.

У позовній заяві, позивач зазначає, що ціна письмової угоди складає 253706, 70 грн., в тому числі ПДВ 304447, 20 грн., заявляючи вказану суму до стягнення зі сторін договору як кошти отримані за угодою. Однак, сума 253706, 70 грн. не може включати в себе суму ПДВ в розмірі 304447, 20 грн., оскільки є меншою і так само незрозумілими є вимоги позивача про стягнення в доход держави, як суми отриманої за угодою, суми податку на додану вартість з такої угоди.

Ухвалою суду від 22.06.2009р. позивача було зобовязано в обґрунтування суми заявленої до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надати відповідний розрахунок з посиланням на конкретні первинні документи із вказанням їх реквізитів, які свідчать про отримання таких коштів від ПП «Белмакс»; також зобовязано обґрунтувати заявлені вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми вартості наданих послуг за договором доручення на виконання посередницьких послуг в розмірі 304447, 20 грн., з урахуванням, що предметом договору є надання посередницьких послуг і вартість таких послуг визначена у п. 4.2 договору від 05.01.2008р.. Зазначені вимоги позивач залишив без виконання, а суд, в свою чергу, не вправі здійснювати розрахунки отриманого за угодою, оскільки є органом що вирішує спір згідно представлених до матеріалів справи доказів оцінюючи їх відповідність заявленим вимогам. Сума заявлена позивачем до стягнення не підтверджується матеріалами справи (згідно наданих до справи квитанцій до прибуткових касових ордерів на користь ПП «Белмакс»було сплачено 240319 грн.), а які первинні документи підтверджують отримання ОСОБА_1 за спірною угодою 304447, 20 грн. позивачем суду не повідомлено. Зазначена сума також не є сумою винагороди яка за умовами договору і є коштами, що мали бути отримані підприємцем ОСОБА_1 за договором від 05.01.2008р..

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів суду обставини, на які він посилається, сума винагороди, яку відповідач 1 отримував за посередницькі послуги від ПП «Белмакс»позивачем не розрахована, доказів того, що ОСОБА_1 отримував ці кошти в сумі заявленій до стягнення, позивачем не надано.

При вирішенні спору судом також, враховується наступне.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами у січні 2008р..

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 20.03.2009р., тобто більш ніж через рік після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 157, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у частині позовних вимог щодо зобовязання Приватного підприємства «Белмакс»повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 304447,20 грн. закрити.

2. Провадження у частині позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства «Белмакс»на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 304447,20 грн. закрити.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 30.12.2009.