Постанова № 8356517, 10.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2010 року           12:06           № 2а-16476/09/2670

За позовомДержавного підприємства Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування рішень про застосування штрафних санкцій

Суддя Вовк П.В. Секретар судового засідання Голод В.С.

Представники:

від позивачаПастушенко О.Д.

від відповідача Лозовська О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 10.02.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 15.02.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт»(далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з урахуванням доповнень до позовної заяви від 29.01.20010 року та усних уточнень представника позивача, зроблених у судовому засідання 01.02.2010 року до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач) з позовом про скасування рішень про застосування штрафних санкцій № 0001392202/0 від 18.08.2009 року на суму 850,00 грн., № 0001402202/0 від 18.08.2009 року на суму 96960,00 грн., № 0001392202/1 від 28.10.2009 року на суму 850,00 грн., № 0001402202/1 від 28.10.2009 року на суму 96 960,00 грн., № 0001392202/2 від 25.01.2010 року на суму 850,00 грн., № 0001402202/2 від 25.01.2010 року на суму 96 960,00 грн. та № 0000022202/2 від 25.01.2010 року на суму 170,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2009 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-16476/09/2670.

10.02.2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача спірні рішення про застосування штрафних санкцій, підлягають скасуванню оскільки, прийняті з перевишенням наданих податковому органу повноважень та на підставі невірних висновків преревіряючих, які викладено в акті перевірки № від 11.08.2009 року № 484/1-22-02-22971632, а саме позивач вказує, що під час перевірки перевіряючими не враховано додаткову угоду від 11.01.2008 року до контракту № 002148 від 07.07.2006 року, відповідно до якої сторони домовилися, що вартість неякісного товару поставленого позивачем турецькій фірмі “MKE General Direktorate Prokurement Departament” за контрактом 002148 від 07.07.2006 року, зменшується в розмірі 20 % , а саме на суму 19200,00 доларів США; безпідставно зроблено висновок, що експертний висновок Київської торгово-промислової палати не відповідає вимогам Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою НБУ від 24.03.1999 року № 136 оскільки, відповідно до п.18 даної інструкції сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Крім того, позивач зазначає, що у зв’язку з зменшенням вартості поставленого товару на суму 19 200,00 доларів США, про що позивач повідомив НБУ та податкові органи у встановленому законом порядку, а також своєчасне подання позивачем звітності, висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»щодо терміну проведення розрахунків та вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 року щодо обов'язкового декларування у Національному банку України, валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, що призвело до застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 96960,00 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності у сумі 1020,00 грн. є необґрунтованими.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях № 37/9/10-04 від 12.01.2010 року, які долучено до матеріалів справи, а саме відповідач зазначає, що експертний висновок Київської Торгово-промислової палати від 28.01.2008 р. № КИ-4 не відповідає вимогам Постанови Національного банку України від 24.03.1999 № 136 „Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" та не є підставою для зменшення валютної виручки по контракту від 07.07.2006 р. № 002148 на суму 19200,00 доларів США оскільки, у висновку не вказано суму (процентне співвідношення) встановленої невідповідності якості товару.

Крім того, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»та вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 року, а саме встановлено що станом на 01.04.2008 p., на 01.07.2008 р., на 01.10.2008 p., на 01.01.2009р., на 01.04.2009р. по контракту від 07.07.2006 р. № 002148 з фірмою „МКЕ General Directorate Procurement Department" (Туреччина) існувала дебіторська заборгованість у розмірі 19200,00 дол. США (96 960,0 грн.), яка підлягала обов'язковому декларуванню.

Також, встановлено, що станом на 01.07.2009 р. вищевказана дебіторська заборгованість в розмірі 19 200,00 дол. США (96 960,0 грн.), є валютними цінностями резидента, яке перебуває за межами України у зв’язку з чим підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України, а тому позивачу правомірно визначено суму пені за несвоєчасне надходження валютних коштів у розмірі 96960,0 грн. і застосовано штрафні санкції за порушення терміну декларування валютних цінностей у сумі 1020,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Начальника ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 30.07.2009 року № 1039 «Про проведення виїзної позапланової перевірки»та направлення № 12/522.20 від 30.07.2009 року Заступником начальника відділу по контролю у сфері ЗЕД, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України, про що 11.08.2009 року складено акт перевірки № 484/1-22-02-22971632, який підписано директором та головним бухгалтером позивача з зауваженнями.

Як вбачається з висновків даного акту перевіркою встановлено, порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» та вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 року.

18.08.2009 року на підставі акту перевірки № 484/1-22-02-22971632 від 11.08.2009 року, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/0 на суму 850,00 грн. та № 0001402202/0 на суму 96960,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач подав до відповідача відповідну скаргу.

За результатом розгляду скарги на рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/0 на суму 850,00 грн., та № 0001402202/0 на суму 96960,00 грн., відповідачем прийнято рішення № 17678/10/25-011 від 22.10.2009 року про залишення скарги без задоволення.

28.10.2009 року на підставі акту перевірки № 484/1-22-02-22971632 від 11.08.2009 року, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/1 на суму 850,00 грн. та № 0001402202/1 на суму 96 960,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач подав до ДПА у місті Києві відповідну скаргу.

За результатом розгляду скарги на рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/1 на суму 850,00 грн. та № 0001402202/1 на суму 96960,00 грн., ДПА у місті Києві прийнято рішення про відмову у задоволені скарги.

25.01.2010 року на підставі акту перевірки № 484/1-22-02-22971632 від 11.08.2009 року, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/2 на суму 850,00 грн., № 0001402202/2 96 960,00 грн. та № 0000022202/2 на суму 170,00 грн.

Відповідно до части 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов контракту № 002148 від 07.07.2006 року позивач 01.02.2007 року поставив турецькій фірмі “MKE General Direktorate Prokurement Departament” товар –Тетрил ДСТУ 7725-76 у кількості 12000 кг. на суму 96000,00 доларів США (еквівалент 484800,00 грн.).

Виручка за поставлений товар надійшла на валютний рахунок позивача 20.02.2007р. на суму 76800 доларів США (еквівалент 387840,0 грн.).

Таким чином, станом на 21.02.2007 року сума дебіторської заборгованості фірми „МКЕ General Directorate Procurement Department" перед позивачем за вищевказаним контрактом склала 19200,00 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у редакції, яка діяла станом на час митного оформлення поставленого позивачем товару, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, позивачу надано індивідуальні ліцензії Національного банку України на подовження термінів розрахунків по контракту від 07.07.2006 № 002148 з фірмою „МКЕ General Directorate Procurement Department" (Туреччина) на суму 19 200 доларів США, з 13.07.2007р. до 29.10.2007р. (ліцензія від 23.07.2007р. № 335), з 29.10.2007р. до 31.01.2008р. (ліцензія від 16.11.2007р. № 648).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 31.05.2007 року № 1108-V, який набрав чинності з 01.01.2008 року, терміни виплати заборгованостей змінено з 90 календарних днів на 180 днів календарних днів.

Як вбачається з акту перевірки (аркуш 4), позивачем до перевірки додано лист фірми „МКЕ General Directorate Procurement Department" стосовно відхилення 12000,00 кг. тетрилу у зв’язку з невідповідністю розміру його зерна вимогам технічної специфікації та додаткову угоди від 11.01.2008 року до контракту від 07.07.2006 року № 002148 щодо узгодження суми контракту.

Як вбачається з додаткової угоди від 11.01.2008 року до контракту № 002148 від 07.07.2006 року, відповідно до листа замовника від 11.09.2007 року на адресу постачальника (позивача) та іншої послідуючої кореспонденції на адресу постачальника, повідомлялося про виявлені під час проведення кінцевої прийомки товару невідповідності Тетрилу вимогам технічної специфікації в частині розміру гранул, у зв’язку з чим постачальник (позивач) пропонує зменшити загальну вартість товару на 20% замість звернення до судових органів проти замовника з метою стягнення 20 % загальної вартості товару, що повинна бути сплачена замовником та у зв’язку з чим сторони досягли згоди, що укладання даної угоди припинить дію цього контракту.

Таким чином, дія контракту № 002148 від 07.07.2006 року, укладеного між позивачем та фірмою „МКЕ General Directorate Procurement Department" на поставку тетрилу у кількості 12000 кг. мала припинитися з моменту укладання вищевказаної додаткової угоди тобто, з 11.01.2008 року.

Відповідно до п. а п. 1.8. Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою НБУ № 136 від 24.03.1999 року сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Отже, виходячи з аналізу даної норми вбачається, що сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена за умови перегляду саме ціни товарів у зв’язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору, якому передує відповідне рішення про таку невідповідність повноважного органу.

25.01.2008 року позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати з заявкою на проведення експертизи, відповідно до якої позивач просив провести експертизу зразків Товару, який був поставлений позивачем за зовнішньоекономічним контрактом фірмі „МКЕ General Directorate Procurement Department" на предмет визначення відповідності якісних характеристик товару вимогам технічної специфікації.

28.01.2008 року на підставі заявки позивача, Київською торгово-промисловою палатою складено експертний висновок № КИ-4 відповідно до якого, експерту для дослідження на території позивача за адресою вул. Ярославська, 5/2 Б, пред’явлено прозорий поліетиленовий пакет, згідно маркування - тетрил вагою 200 грамів.

У результаті проведених досліджень, експертом виявлено невідповідність товару умовам контракту № 002148 від 07.07.2006 року та технічної специфікації № МКЕ-КА-ml-z-0007A проте, у експертному висновку не зазначено, як виявлена невідповідність наданого на експертизу зразку товару, вагою у 200 грамів, який не є зразком з партії товару відправленого позивачем замовнику впливає на ціну всієї партії товару, загальною масою 12000 кг., поставку якої здійснено 01.02.2007 року тобто, понад одинадцять місяців до проведення експертизи.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у зв’язку з специфічністю товару (вибухівка), зразок для проведення експертизи відповідності технічної специфікації поставленого позивачем фірмі „МКЕ General Directorate Procurement Department" товару по контракту № 1002148 від 07.07.2006 року, відбирався не з поставленої до Туреччини партії, а з продукції, поставленої Донецьким казенним заводом, який здійснював виробництво та відправку, поставленої позивачем фірмі „МКЕ General Directorate Procurement Department" партії товару у кількості 12000 кг.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно листа Донецького казенного заводу хімічних виробів № 01-41/10 від 09.02.2010 року, який є виробником поставленого позивачем тетрилу, в процесі транспортування товару морським транспортом гранулометричний склад товару міг змінитися (подрібнення гранул), що для даної партії товару є суттєвим у рамках вимог MIL-T-339C проте, товар залишається в межах норм, визначених Українськими стандартами.

Отже, з вищенаведеного вбачається:

по-перше, висновок експертизи зроблено на підставі дослідження зразку, який було надано для дослідження через 11 місяців після здійснення позивачем поставки тетрилу, який не є частиною поставленої раніше партії товару та на який не впливали умови транспортування морським транспортом.

по-друге, зміна суми валютної виручки позивача на 20%, що складає 19200,00 доларів США, шляхом перегляду ціни товару у зв'язку з невідповідністю його якісних характеристик умовам контракту № 002148 від 07.07.2006 року, про що сторонами контракту зазначено у додатковій угоді до нього від 11.01.2008 року, здійснена до прийняття Київською торгово-промисловою палатою рішення про таку невідповідність (висновок від 28.01.2008 року).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що експертний висновок Київської торгово-промислової палати № КИ-4 від 28.01.2008 року не відповідає вимогам п. а п. 1.8. Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою НБУ № 136 від 24.03.1999 року, а тому позивачем безпідставно зменшено суму валютної виручки по контракту № 002148 від 07.07.2006 року у розмірі 19200,00 доларів США.

Отже, суд погоджується з висновками податкового органу, що станом на час проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог чинного валютного законодавства України по контракту № 002148 від 07.07.2006 року у фірми „МКЕ General Directorate Procurement Department" перед позивачем існувала дебіторська заборгованість у сумі 19200,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення про застосування до позивача податковим органом, штрафних санкцій у сумі 96960,00 грн., яка дорівнює сумі недоодержаної валютної виручки (19200,00 доларів США х 5,05 = 96960,00 грн.) є правомірними та такими, що прийняті в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги про скасування рішень відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій № № 0001402202/0 від 18.08.2009 року на суму 96960,00 грн., 0001402202/1 від 28.10.2009 року на суму 96 960,00 грн., 0001402202/2 від 25.01.2010 року на суму 96 960,00 грн. є не обґрунтованими.

Відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України, від 19.02.1993, № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 № 207 (далі –Наказ 207), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.01.96 за № 18/1043, затверджено погоджену з Національним банком, Міністерством статистики та Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України форму Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі –Декрет). Цим же наказом встановлено, що обов'язкове декларування здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" встановлено, що квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Таким чином, сума дебіторської заборгованості у розмірі 19200,00 доларів США по контракту № 1002148 від 07.07.2006 року, укладеного між позивачем та фірмою „МКЕ General Directorate Procurement Department", у розумінні Декрету, відноситься до валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами та підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України в порядку передбаченому наказом 207 Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року.

Як вбачається з п. 1 спільного листа НБУ та ДПА України від 17.04.2003 року № 28-311/1929-2823, № 3368/5/23-5316 «Про подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»Національний банк України і Державна податкова адміністрація України встановлюють таку послідовність подання суб'єктами підприємницької діяльності Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (затверджена наказом Міністерства фінансів України 25.12.95 N 207 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.96 за N 18/1043) та отримання ними довідки про проведення декларування за встановленою формою, декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі - Декларація) у двох примірниках подається до державної податкової адміністрації (інспекції) за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з акту перевірки № 484/1-22-02-22971632 від 11.08.2009 року, перевіркою встановлено, що станом на 01.04.2008 року, 01.07.2008 року, 01.10.2008 року, 01.01.2009 року, 01.04.2009 року декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать позивачу, який є резидентом України та знаходяться за її межами до податкових органів, позивачем не подавалися, а строк подачі такої декларації станом на 07.07.2009 року, ще не настав.

Позивачем не спростовано вищевказаних висновків акту перевірки, а саме позивачем не надано суду доказів подання до податкових органів декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать позивачу, який є резидентом України та знаходяться за її межами стосовно дебіторської заборгованості фірми „МКЕ General Directorate Procurement Department" перед позивачем за контрактом № 1002148 від 07.07.2006 року.

Посилання позивача про зняття уповноваженим банком (ЗАТ ПУМБ) з валютного контролю суму 19200,00 доларів США у зв’язку зі зменшенням суми експорту товару за контрактом № 002148 від 07.07.2006 року до 76 800,00 доларів США не приймаються судом до уваги оскільки, відповідно до преамбули Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою НБУ № 136 від 24.03.1999 року, уповноваженими банками здійснюється контроль за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями, а ні порядок подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 16 Декрету за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до абз. 2 п.п. 2.7 п. 2 Положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою НБУ № 49 від 08.02.2000 року невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 .1. Положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою НБУ № 49 від 08.02.2000 року санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що за неподання позивачем декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за шість звітних періодів (на 01.04.2008 року, 01.07.2008 року, 01.10.2008 року, 01.01.2009 року, 01.04.2009 року та на 07.07.2009), сума штрафних санкцій складає 1020,00 грн. (17 /неоподатковуваний мінімум доходів громадян/ х 10 х 6 = 1020).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/0 від 18.08.2009 року на суму 850,00 грн., № 0001392202/1 від 28.10.2009 року на суму 850,00 грн., № 0001392202/2 від 25.01.2010 року на суму 850,00 грн., та № 0000022202/2 від 25.01.2010 року на суму 170,00 грн. є правомірними та такими, що прийняті в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги про скасування цих рішень є не обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем доказано правомірність рішень про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001392202/0 від 18.08.2009 року на суму 850,00 грн., № 0001402202/0 від 18.08.2009 року на суму 96960,00 грн., № 0001392202/1 від 28.10.2009 року на суму 850,00 грн., № 0001402202/1 від 28.10.2009 року на суму 96 960,00 грн., № 0001392202/2 від 25.01.2010 року на суму 850,00 грн., № 0001402202/2 від 25.01.2010 року на суму 96 960,00 грн. та № 0000022202/2 від 25.01.2010 року на суму 170,00 грн., а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 158- 163 КАСУ, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.В. Вовк