Рішення № 83564204, 01.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34657/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/34657/15-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»

відповідач 3: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення матеріальної шкоди, пені та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

представник позивача - ОСОБА_8

представник відповідач 2: Медведенко Т.М.

представник відповідач 3: Бєляєв Ю.Л.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК»), ТзДВ «Експрес Страхування» про стягнення матеріальної шкоди, пені та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та який належить останньому на праві власності та автомобіля марки Шевроле, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який на праві власності належить позивачу, у результаті чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2013 відповідача ОСОБА_2 визнано винним в дорожньо-транспортній пригоді за ст. 124 КУпАП.

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача був застрахований у відповідача ТзДВ «Експрес Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.13.2168249 від 12.04.2013 та у виконання договору позивачем сплачено страховий платіж. Про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_3 повідомив страховика у визначений договором строк та позивач надала всі необхідні документи. У зв`язку з цим страховиком проведено дослідження пошкодження автомобіля та на підставі рахунку-фактури № 0000133473 визначено вартість пошкоджених деталей автомобіля та його ремонт на суму 7 809 грн. 97 коп. Страховиком позивачу виплачене страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 6 097 грн. 97 коп. Не погоджуючись з вказаною сумою, позивачем за власний кошт проведено експертизу, за висновком якої вартість відновлювального ремонту її автомобіля складає 13 818 грн. 87 коп.

Враховуючи не виконання страховиком умов договору позивач звернулась до страховика із заявою про розірвання договору та повернення їй сплаченого страхового платежу. Оскільки вимоги позивача не виконані, то ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТзДВ «Експрес Страхування» суму сплаченого страхового платежу у розмірі 13 983 грн. 62 коп.

Крім того, враховуючи, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УТСК», а позивачу не повністю відшкодовано завдану майнову шкоду, позивач також звернулась до ПрАТ «УТСК» із заявою на виплату страхового відшкодування. Оскільки відповідач ПрАТ «УТСК» умови договору страхування цивільно-правової відповідальності не виконав, не виплатив позивачу суму завданої шкоди, то позивач просила суд стягнути з ПрАТ «УТСК» завдану майнову шкоду відповідно до звіту № 398 від 7.11.2013 у розмірі 13 818 грн. 87 коп. та витрати на її проведення у розмірі 749 грн., що разом складає 14 567 грн. 87 коп. та що з урахуванням реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, яку позивач обраховує у подвійному розмірі з урахуванням інфляції у розмірі 29 135 грн. 74 коп.; пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 14 867 грн. 21 коп.; 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях позивача з приводу невиплати страхового відшкодування.

Також позивач ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 4 950 грн. 40 коп. втрати товарного вигляду пошкодженого автомобіля відповідно до звіту № 398 від 7.11.2013 та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях позивача з приводу пошкодженого автомобіля.

Ухвалою суду (суддя Фаркош Ю.А.) відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 5 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 22).

23 листопада 2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позов від представника відповідача ТзДВ «Експрес Страхування» - Войніч О.П. (т. 1 а.с. 39-41), відповідно до яких позовні вимоги не визнає, оскільки ними виконано умови договору добровільного страхування щодо виплати страхового відшкодування. Підстав для розірвання договору страхування немає, у зв`язку з чим і відсутні підстави для виплати сплаченого страхового платежу.

24 листопада 2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позов від представника відповідача ПрАТ «УТСК» - Цілик А.В. (т. 1 а.с. 57-58), відповідно до яких позовні вимоги не визнає, оскільки ними виконано умови договору страхування цивільно-правової відповідальності та сплачено ТзДВ «Експрес Страхування» виплачену позивачу суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 097 грн. 97 коп. Підстав для стягнення моральної шкоди, пені тощо не має, у зв`язку з виконанням положень договору та закону.

Ухвалою суду від 9 лютого 2016 року за клопотанням позивача (т. 1 а.с. 71) витребувано у ПрАТ «УТСК» оригінал висновку № 398 від 7.11.2015 року з визначення матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля Шевроле, д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 75).

24 березня 2016 року позивачем подано додаткові пояснення до позову (т. 1 а.с. 96), відповідно до яких вона просила врахувати висновок експертизи № 582 від 25.11.2015 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку складає 29 984 грн. 86 коп., вартість експертизи 745 грн. та 504 грн., а всього 31 233 грн. 86 коп. У зв`язку з цим, невідшкодований збиток з ПрАТ «УТСК» складає 31 233 грн. 86 коп. та пеня за несвоєчасну виплату відшкодування з цієї суми у розмірі 14 867 грн. 21 коп.

Ухвалою суду від 19 січня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з неявкою позивача до суду (т. 1 а.с. 171), яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2017 року скасована та справа направлена для подальшого розгляду (т. 1 а.с. 191-193).

На підставі протоколу автоматичного розподілу справу розподілено судді Литвиновій І.В. (т. 1 а.с. 196).

22 травня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення на позов від представника відповідача ТзДВ «Експрес Страхування» - Бєляєва Ю.Л. (т. 1 а.с. 203-206), відповідно до яких позовні вимоги не визнає, оскільки ними виконано умови договору добровільного страхування щодо виплати страхового відшкодування. Підстав для розірвання договору страхування немає, так як він припинив дію 16.04.2014 року - після несплати позивачем чергового страхового платежу. У зв`язку з цим і відсутні підстави для виплати сплаченого страхового платежу.

Ухвалою суду від 5 липня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з неявкою позивача та її представника до суду (т. 1 а.с. 223-224), яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року скасована та справа направлена для подальшого розгляду (т. 1 а.с. 11).

Ухвалою суду від 30 листопада 2017 року суддею Литвиновою І.В. заявлено самовідвід від розгляду справи (т. 2 а.с. 35-36) та на підставі протоколу автоматичного розподілу від 4.12.2017 року справу розподілено судді Батрин О.В. (т. 2 а.с. 42).

Ухвалою суду від 4 грудня 2017 року справу прийнято до провадження та судовий розгляд справи призначено на 5 лютого 2018 року (т. 2 а.с. 44).

18 березня 2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 60), відповідно до якої просила стягнути:

- з ПрАТ «УТСК» майнову шкоду з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 108 187 грн. 64 коп.;

- з ТзДВ «Експрес Страхування» 47 042 грн. 58 коп., що складається зі страхового платежу, пені, інфляційних втрат, 3% річних;

- з ОСОБА_2 12 041 грн. 49 коп., що складається з вартості втрати товарного вигляду автомобіля, інфляційних втрат та 3% річних, 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

20 березня 2018 року у справі проведено підготовче засідання на виконання положень п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року та судовий розгляд справи призначено на 17 травня 2018 року (т. 2 а.с. 61).

Ухвалою суду від 6 квітня 2018 року виправлено описку в ухвалі від 20 березня 2018 року (т. 2 а.с. 68).

3 квітня 2018 року надійшов відзив на позов від представника відповідача ТзДВ «Експрес Страхування» - Бєляєва Ю.Л. (т. 2 а.с. 72-78), який за змістом аналогічний письмовим запереченням, а також надійшла заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних (т. 2 а.с. 83-84).

10 квітня 2018 року від представника відповідача ПрАТ «УТСК» - Васютіна А.Г. надійшов відзив на позов (т. 2 а.с. 72-78), який за змістом аналогічний письмовим запереченням, та у якому просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних (т. 2 а.с. 87-89).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача 2 ПрАТ «УТСК» - Медведенко Т.М., представник відповідач 3 ТзДВ «Експрес Страхування» - Бєляєв Ю.Л. позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях та відзивах.

До судового засідання відповідач 1 ОСОБА_2 не з`явився з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у його відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 12.04.2013 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзДВ «Експрес Страхування» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.13.2168249 (далі - договір страхування), відповідно до якого застраховано автомобіль Шевроле, д.н. НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 160-163). Відповідно до частини «А» договору страхування вигодонабувачем за договором страхування визначено ПАТ «Кредобанк».

15.10.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та який належить останньому на праві власності та автомобіля марки Шевроле, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , у результаті чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

У виконання умов договору добровільного страхування ОСОБА_3 письмово повідомив ТзДВ «Експрес Страхування» про настання події, що має ознаки страхового випадку (т. 1 а.с. 6).

Цього ж дня ТзДВ «Експрес Страхування» проведено огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу та складено акт огляду транспортного засобу від 17.10.2013 р. (т. 2 а.с. 101-102).

Згідно з п. 8 договору заяви на страхування від 12.04.2013 р. № 202.13.2168249, яка є невід`ємною частиною договору страхування транспортного засобу, страхувальником було обрано опцію «пріоритет виплати - СТО».

Відповідно до п. 9.7.2 п. 9.7 договору страхування транспортного засобу у разі обрання страхувальником опції «пріоритет СТО», за умови перерахування коштів на СТО для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, або перерахування страхувальнику або вигодонабувачу, якщо роботи по відновленню транспортного засобу вже оплачені, розмір збитку визначається та страхове відшкодування виплачується на підставі кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО, яка підтримує гарантійні зобов`язання виробника.

Положеннями договору страхування не передбачено за опцією «пріоритет СТО» здійснювати страхове відшкодування на підставі висновку експертизи чи дослідження, проведеної на підставі страхувальника.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Таким чином, керуючись п. 8 заяви на страхування та пп. 9.7.2 п. 9.7 договору страхування транспортного засобу, страховиком на підставі рахунку-фактури ПАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автоцентру на столичному» № 0000133473 від 29.10.2013 р. визначено розмір збитку, що був завданий застрахованому транспортного засобу, внаслідок події, що сталася 15.10.2013 р. Така вартість скала 7 809,97 грн. (т. 2 а.с. 97).

Ця вартість також підтверджена листом філії «Автоцентру на Столичному» від 22.12.2015 р. № 09.1-04/90 (т. 1 а.с. 93).

Згідно з п. 8.5.5 договору страхування транспортного засобу страховик зобов`язаний протягом 15 п`ятнадцяти робочих днів з дати, коли йому було надано останній зі всіх документів, які передбачені розділом 11 частини «Б» договору, скласти страховий акт та прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. 8.5.8 договору страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 20 робочих днів з дати підписання страхового акту.

Останній документ, а саме рахунок-фактуру страховик отримав 29.10.2013 р., а вже 01.11.2013 р. прийняв рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику, склав страховий акт № 3.13.3355-1 від 01.11.2013 р. та в той же день виплатив страхове відшкодування у розмірі 7 809,97 - 1 712 (франшиза) = 6 097,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18620 від 01.11.2013 р.

Страхове відшкодування було перераховано 1.11.2013 року (т. 1 а.с. 21 на звороті) на рахунок СТО згідно із заявою позивача від 17.10.2013 року (т. 2 а.с. 98).

Будь-яких документів щодо необхідності додаткового ремонту транспортного засобу відповідачу ТзДВ «Експрес Страхування» ані з СТО, ані від позивача не надходило.

Таким чином, позивач отримала 6 097,97 грн. страхового відшкодування шляхом перерахування коштів страховиком на СТО.

При цьому, суд враховуює, що вказана сума була перерахована на СТО відповідно до умов договору, СТО були замовлені відповідні запчастини для ремонту автомобіля позивача, які прибули на СТО, позивач про вказане була проінформована, проте станом на 22.12.2015 року автомобіль позивача не був відремонтований з причин не надання транспортного засобу. Письмової відповіді щодо відмови ремонту автомобіля на СТО також не надходило (т. 2 а.с. 100).

Згодом дана сума була відшкодована ПрАТ «УТСК» відповідачу - ТДВ «Експрес Страхування» в порядку регресу.

Згідно з ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Страховиком ТДВ «Експрес Страхування» було виплачено страхове відшкодування з розрахунку суми, зазначеної у калькуляції СТО, яка повинна була здійснити ремонт пошкодженого транспортного засобу позивача, тобто з розрахунку розміру реального збитку, завданого позивачу.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача ТДВ «Експрес Страхування», що останнім було здійснено виплату у обсягах та у строки, прямо передбачених договором страхування та відповідно до чинного законодавства.

Надана позивачем експертиза № 398 від 7 листопада 2013 року не береться судом до уваги як підтвердження розміру завданого прямого збитку, оскільки такий порядок визначення збитку суперечить умовам договору страхування, які обрала позивач (п. 8 заяви на страхування та п. 9.7.2 п. 9.7 договору страхування).

Крім того, з наданої копії висновку вбачається, що її замовлено 31.10.2013 року, а складено 7.11.2013 року, тобто, пізніше, аніж калькуляцію № 0000133473 та пізніше, ніж виплачено страхове відшкодування (1.11.2013), що не підтверджує висновки про оцінку за цінами на дату дорожньо-транспортної пригоди.

У позові позивач також зазначає про порушення відповідачем ТДВ «Експрес Страхування» положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», оскільки її цивільна відповідальність також застрахована відповідачем 3.

Проте, відносини між позивачем та відповідачем ТДВ «Експрес Страхування» щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження застрахованого згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), не регулюються Законом України «Про страхування цивільно-правової відповідальності...», оскільки дія вказаного Закону поширюється на правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої особами, відповідальність яких застрахована (в даному випадку позивачем), потерпілим.

При цьому, доводи позивача та її представника, що відповідачем страхове відшкодування сплачене на СТО за квитанцією, яка не відповідає положенням законодавства (не правильно вказано прізвище позивача: зазначено ОСОБА_1 замість правильного ОСОБА_1 ) (т. 1 а.с. 21 на звороті), що позбавляє позивача отримати належний ремонт автомобіля, спростовуються самою ж цією квитанцією, у якій окрім прізвища зазначені всі інші ідентифікуючі дані з приводу виплати страхового відшкодування (номер та дата договору страхування), а також листом СТО «Автоцентр на Столичному» (т. 2 а.с. 100).

Пояснення представника позивача, що огляд транспортного засобу проведено не працівником страховика ТДВ «Експрес Страхування», у зв`язку з чим проведена на підставі оцінка пошкоджень автомобіля (рахунок-фактура) піддається сумніву, суд до уваги не бере, оскільки відповідно до акту огляду вбачається, що огляд пошкодженого транспортного засобу провів ОСОБА_7 , акт складений на бланку страховика (т. 2 а.с. 102-102). Тому, підстав сумніватись у невиконанні страховиком умов п. 8.5.6 договору немає.

Що стосується доводів позивача з приводу необхідності повернення сплаченого страхового платежу з ТДВ «Експрес Страхування» у зв`язку з невиконанням останнім умов договору страхування, то слід вказати таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також уразі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий ж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів пред`явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Згідно з п. 8.3.3 договору страхувальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові платежі відповідно до умов частини «А» договору.

Страхувальником сплачено частину страхового платежу лише за перший рік, і за період 16.04.2013 р. - 15.04.2014 р.

Строк внесення платежу за другий рік встановлено у ч. «А» договору - до 15.04.2014 включно.

Страхувальник у зазначений строк платіж не сплатив, тому договір страхування припинив свою дію ще 16.04.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір припиняється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, не може бути розірваний договір, який припинив свою дію.

Крім того, відповідно до п. 5.2 договору страхування дію договору може бути достроково припинено за вимогою страховика або страхувальника. Про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов`язана письмово повідомити іншу сторону та вигодонабувача не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору.

Згідно з п. 5.5 договору страхування при наданні відповідного письмового підтвердження (листа, підписаного уповноваженою особою вигодонабувача), внесення змін до договору або дострокове розірвання договору можливе за взаємною письмовою згодою лише страховика та страхувальника.

Позивачем не надано згоди вигодонабувача - ПАТ «Кредобанк» на розірвання договору.

Крім того, судом встановлено, що за скаргою позивача Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, було проведено перевірку щодо можливого порушення ТДВ «Експрес Страхування» вимог страхового законодавства при врегулюванні зазначеної події. Будь-яких порушень контролюючим органом не зафіксовано (т. 1 а.с. 52-53).

Таким чином позовні вимоги до ТДВ «Експрес Страхування» задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог до ПрАТ «УТСК» та ОСОБА_2 , то суд вважає за необхідне вказати таке.

Судом встановлено, що 15.10.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та який належить останньому на праві власності та автомобіля марки Шевроле, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який на праві власності належить позивачу, у результаті чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2013 відповідача ОСОБА_2 визнано винним в дорожньо-транспортній пригоді за ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 6 на звороті).

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована відповідачем ПрАт «УТСК» (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Положеннями ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Отже, чинним законодавством передбачено:

- виплату страхового відшкодування у розмірі прямої дійсної шкоди на підставі укладеного договору добровільного страхування. Така майнова шкоди ТзДВ «Експерс страхування» виплачена позивачу на підставі умов договору добровільного страхування транспортного засобу та положень ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування»;

- а також відшкодування завданої майнової шкоди в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, що визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За чинним законодавством України потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має право одержати майнове шкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

Враховуючи наведене, те, що позивачу у порядку положень договору добровільного страхування та положень Закону України «Про страхування» ТзДВ «Експрес страхування» виплачено страхове відшкодування у розмірі прямої дійсної шкоди, то позивач має право на отримання іншої частини шкоди у розмірі збитків, відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, зокрема і від страхової компанії ПрАТ «УТСК», якою було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог п. «г» п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування, потерпіла особа зобов`язана проінформувати страхову компанію про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.

15.11.13 р. до ПрАТ «УТСК» звернулася ОСОБА_1 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (т. 2 а.с. 90-92). В зазначеному повідомленні в графі «відомості про взаєморозрахунки між учасниками ДТП» позивачем зазначено, що «НЕ БЬІЛО», а також в заяві від 25.11.13 р. позивач підтвердила факт того, що не отримувала грошові кошти від будь-яких осіб на ремонт транспортного засобу.

Разом з тим, на запит ПрАТ «УТСК» страхова компанія ТДВ «Експрес Страхування» повідомила, що страхове відшкодування за згаданим випадком було сплачено на рахунок СТО 01.11.2013 р. в розмірі 6 097,97 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином ПрАТ «УТСК» є відповідальною особою за завдані збитки транспортного засобу позивачу відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а до ТДВ «Експрес Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспорту «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 , перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПрАТ УТСК» як особи, відповідальної за завдані збитки.

27.11.13 р. ПрАТ «УТСК» отримало заяву № 3.3355 про відшкодування шкоди за полісом АС/8339611 ТДВ «Експрес Страхування» на суму 6 097,97 грн. разом з усіма іншими вихідними для прийняття рішення документами (т. 2 а.с. 95-96) та 28.11.13 р. сплатило страхове відшкодування в порядку суброгацїї ТДВ «Експрес Страхування».

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

З матеріалів справи вбачається, що страховик ПрАТ «УТСК» не виконало свого обов`язку щодо направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У зв`язку з цим, позивач ОСОБА_1 має право на отримання шкоди, що перевищує виплачену страхову виплату ТзДВ «Експрес Страхування» відповідно до проведеного звіту.

При цьому, суд бере до уваги дані звіту № 398 від 7.11.2013 щодо визначення розміру завданого збитку позивачу внаслідок пошкодженого автомобіля (т. 1 а.с. 82-91), відповідно до якого розмір майнової шкоди визначений у сумі 13 818 грн. 87 коп. та сума втрати товарного вигляду автомобіля у розмірі 4 950 грн. 40 коп.

До вказаного звіту надано додатки: калькуляцію, фототаблицю пошкоджень та протокол огляду транспортного засобу, у зв`язку з чим вказаний звіт суд вважає належним доказом у справі щодо визначення майнової шкоди.

Разом з тим, суд відхиляє дані звіту з визначення вартості майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля № 582 від 25.11.2015 року, оскільки він не відповідає вимогам положенням п. 1.2. 4.1, 4.3, 4.4, 4.4.1, 5.1, 5.5, 5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395. Зокрема звіт не містить додатків, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки (у додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження).

Крім того, у висновку № 582 від 25.11.2015 року взято коефіцієнт втрати товарного вигляду транспортного засобу позивача 2,75 відповідно до додатку № 9 Методики на відміну від звіту № 398 від 7.11.2013, де коефіцієнт втрати товарного вигляду становить 3,25 відповідно до цього ж додатку № 9 Методики. З яких міркувань виходив експерт при визначенні меншого коефіцієнту втрати товарного вигляду у звіті № 582 не вказано, хоча всі вихідні дані щодо проведення звіту однакові.

Враховуючи, що позивач у заяві про збільшення позовних вимог від 18 березня 2013 року просить стягнути 3% річних, інфляційні втрати, пеню у зв`язку з невиплатою страхового відшкодування та шкоди, починаючи з 3 грудня 2013 року (т. 2 а.с. 60 на звороті), тобто після складення звіту № 398 від 7.11.2013, то суд вважає, що тим самим позивач погоджується з розміром шкоди, проведеної відповідно до цього звіту, а не до звіту № 582 від 25.11.2015 року.

Вказане також є підставою для відхилення судом даних звіту № 582 від 25.11.2015 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з ПрАТ «УТСК» різниці між завданої шкодою 13 818 грн. 87 коп. та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 6 097 грн. 97 коп., що становить 7 720 грн. 90 коп. та витрати у розмірі 744 грн. за проведення звіту (т. 1 а.с. 12 на звороті), що разом становить 8 464 грн. 90 коп.

Даних щодо сплати 504 грн. за проведення звіту № 582 від 25.11.2015 року суду позивачем не надано, тому у задоволенні цих вимог суд відхиляє, враховуючи і те, що судом відхилено як доказ цей звіт.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або про відмову у його виплаті.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 цього Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування позивачем до ПрАТ «УТСК» було подано 15.11.2013 року, то до 12.02.2014 року страховик повинен був здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.

Оскільки позивачу страхове відшкодування з 13.02.2014 року ПрАТ «УТСК» не було виплачено, то позивач має право на стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч.1 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «УТСК» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Тому, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності знається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено вимоги про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то суд дійшов відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки вимоги про стягнення 3% річних заявлені позивачем лише 18 березня 2018 року (т. 2 а.с. 60), тобто пізніше, ніж через 3 роки після виникнення права у позивача на отримання страхового відшкодування.

Також позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності в один рік відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України і щодо вказаних вимог представником відповідача ПрАТ «УТСК» заявлено про сплив строку позовної давності до ухвалення судом рішення. Так, позивач вправі була пред`явити позовні вимоги про стягнення пені протягом одного року від дня, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто до 13 лютого 2015 року. Таке право на отримання пені у позивача виникло по закінченню 90 денного строку, протягом якого страховик повинен був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (90 днів від дня отримання заяви позивача про страхове відшкодування - 15.11.2013 року). Проте, з вимогами про стягнення пені позивач звернулась до суду лише 18.09.2015 року, по закінченню одного року з дня виникнення права.

Разом з тим, при поданні позову ОСОБА_1 заявлялись вимоги про стягнення інфляційних (т. 1 а.с. 4 абз. 2). Тому, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат з ПрАТ «УТСК» за період з 13.02.2014 року (закінчення 90 денного строку, протягом якого страховик повинен був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів») по 28.02.2018 року (дата, визначена позивачем у заяві про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 60), що складає 11 308 грн. 69 коп. відповідно до даних онлайн-калькулятора пені, 3% річних та інфляції.

Позовні вимоги позивача про стягнення суми завданої шкоди відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, яку позивач обраховує у подвійному розмірі з урахуванням інфляції у розмірі 29 135 грн. 74 коп. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем вказані вимоги не доведені на зазначену суму.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «УТСК» моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., оскільки ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено виплату страховиком моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Проте, позивачем не доведено наявність такої шкоди.

З урахуванням наведеного з відповідача ПрАТ «УТСК» на користь позивача підлягає стягненню невиплачена сума страхового відшкодування у розмірі 7 720 грн. 90 коп., витрати у розмірі 744 грн. за проведення звіту, інфляційні втрати за період з 13.02.2014 року по 28.02.2018 року у розмірі 11 308 грн. 69 коп., що разом складає 19 773 грн. 59 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 вартості втрати товарного вигляду пошкодженого автомобіля, пені, інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди суд дійшов таких висновків.

Оскільки відповідно до положень п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, то вартість втрати товарного вигляду автомобіля відповідно до звіту № 398 від 7.11.2013 у розмірі 4 950 грн. 40 коп. (т. 1 а.с. 82-91) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 6 694 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 630 грн. за період з 3.12.2013 року по 28.02.2018 року (дати, вказані позивачем у заяві про збільшення позовних вимог( т. 2 а.с. 60) та враховуючи відсутність заяви від ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Отже, з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 12 275 грн. 12 коп. (4 950 грн. 40 коп. + 630 грн. + 6 694 грн. 74 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях з приводу пошкодженого автомобіля, суд з урахуванням положень розумності, співмірності та достатності дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

При цьому, суд бере до уваги, що дорожньо-транспортна пригода яка сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим було пошкоджено рухоме майно належне позивачу безумовно призвела до душевного хвилювання позивача та як наслідок змусила позивача змінити усталений уклад свого життя.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ТзДВ «Експрес Страхування», то судові витрати з останнього не стягуються.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог до ПрАТ «УТСК» на суму 19 773 грн. 59 коп. та враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання позову, судовий збір у розмірі 197 грн. 74 коп. відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ПрАТ «УТСК» на користь держави.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 12 275 грн. 12 коп. за завдану майнову шкоду та 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, то з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір 122 грн. 75 коп. та 46 грн. 92 коп. (що складає 20% від суми задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди та обраховано від ставки судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп., діючій на час подання позову), що разом складає 169 грн. 67 коп.

Крім того, позивачем за подання апеляційних скарг було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. (т. 1 а.с. 173) та 320 грн. (т. 1 а.с. 246), що складає 960 грн., які відповідно до положень ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів ПрАТ «УТСК» та ОСОБА_2 по 480 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22, 257, 258, 267, 1192, 1194, 1167, 625, 631, 653 ЦК України, законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263- 265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення матеріальної шкоди, пені та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 12 994 грн. 93 коп. та 480 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 275 грн. 12 коп. майнової шкоди, 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 480 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь держави 129 грн. 95 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 169 грн. 67 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712.

Відповідач 3: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, код ЄДРПОУ 36086124.

Суддя О.В.Батрин