Постанова № 8356278, 12.03.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-642/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 березня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді – Гром Л. М.

при секретарі – Тищенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Енергополіс» до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

15.02.2010 року, Закрите акціонерне товариство «Енергополіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 10.07.2009 року № 0003272320/0, форма «В1», за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 616187 грн., мотивуючи тим, що податкове повідомлення-рішення від 10.07.2009 року винесено всупереч норм законодавства з питань оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача позов та його мотиви підтримав повністю посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

03.03.2010 року на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої вступила у справу прокуратура м. Чернігова для представництва інтересів держави в особі ДПІ у м. Чернігові.

В судовому засіданні представники відповідача та представник прокуратури позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що ДПІ у м. Чернігові не погоджується із позовними вимогами Позивача з наступних підстав: у позовній заяві Позивач робить висновок про те, що «законодавство України не ставить у залежність можливість використання у господарській діяльності результатів будівельних робіт від того, чи здійснені в межах власної (орендованої) ділянки, чи ні.» Проте, перевіркою встановлено, що згідно з поданою ЗАТ «Енергополіс» до ДПІ у м. Чернігові податковою декларацією з ПДВ за серпень 2007 року, від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту становить 80547 грн.

За наслідками виїзної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 23.11.2007 року № 1011/23/32481030, підтверджено правомірність визначення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2007 року у сумі 40225 грн. Перевіркою встановлено, що ЗАТ «Енергополіс» до податкового кредиту за серпень 2007 року включено суму ПДВ з вартості реконструкції тротуару і будівництва автостоянки вздовж всього фасаду комплексу «Полісся» згідно податкової накладної № 191 від 09.0.07р., ПДВ – 40300,00 грн., яка отримана від БМУ «Житлобуд-2» ВАТ «Чернігівбуд» ІПН 054337225265. Земля, на якій були проведені роботи з реконструкції тротуару і будівництва автостоянки вздовж всього фасаду комплексу «Полісся» не є власністю ЗАТ «Енергополіс» та не орендується ним. Фактично, провівши реконструкцію тротуару і будівництво автостоянки, підприємство здійснило дії, спрямовані на благоустрій міста. Виходячи з викладеного, вказані товари (послуги), не були використані підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2007 року на 40322 грн., чим порушено підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується твердження Позивача про неправомірність висновків викладених у п. 3.10 акту перевірки «Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню», представники відповідача зазначили наступне.

Відповідно до декларації з ПДВ за квітень 2009 року та довідки щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2009 року ЗАТ «Енергополіс» включило залишки від’ємних значень за лютий 2006 року в сумі 770814 грн. та за березень 2006 року в сумі 6074 грн., щодо яких минули граничні строки для подання заяви на відшкодування ПДВ, чим порушило вимоги підпункту 15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Залишок від’ємного значення (рядок 23.2 декларації з ПДВ за квітень 2009 року) зменшено на 776888 грн.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ «Енергополіс» в порушення вимог п. 7.7 ст. 7, підпункту 15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2009 року на 616187 грн.

Також зазначали, що в ході перевірки за квітень 2009 року було встановлено, що відповідно до декларації з ПДВ за квітень 2009 року, довідки щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2009 року, включений залишок від’ємного значення за серпень 2007 року в сумі 39900 грн., а при перевірці декларації за серпень 2007 року, результати якої оформлено актом від 23.11.2007 р. № 1011/23/32481030 встановлено порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чим завищено податковий кредит за серпень 2007 року на 40322 грн. Таким чином, ЗАТ «Енергополіс» неправомірно включив до сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2009 рік залишок від’ємного значення за серпень 2007 року в сумі 39900 грн.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 березня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.03.2010року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові у квітні 2009 року проводилась позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість закритого акціонерного товариства «Енергополіс».

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт від 01.07.2009 р. № 487/23/32481030 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованої за квітень 2009 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2006 по 31.03.2006, з 01.11.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2007 по 31.03.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007 та з 01.11.2007 по 30.11.2007 (далі «Акт перевірки»).

За висновками Відповідача виявлено порушення пп.7.4., 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.7.7 ст.7, п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-ІІІ (далі «Закон України від 21.12.2000 N 2181-ІІІ»), в результаті чого встановлено завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2009 року на суму 616187 грн. та рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з ПДВ за квітень 2009 року на 211855 грн., фактичне значення рядка 26 становить 16984 грн.

На підставі Акту перевірки Відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2009 р. № 0003272320/0, форма «В1» (далі «Повідомлення-рішення від 10.07.2009»), за яким Позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 616187 грн.

Встановлено, що Позивач на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2003, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за № 2932 придбав об'єкти нерухомості нежитлову будівлю літ «А-4» площею 4293,5 кв.м., склад літ «Б1-1» площею 140,9 кв.м., склад літ «Б2-1» площею 32,7 кв.м, що становлять колишній комплекс громадського харчування «Полісся» за адресою м.Чернігів, пр-т Миру, 32. Право власності Позивача зареєстровано згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2003 № 2479773. Комплекс будівель безперервно використовується у власній господарській діяльності Позивача з моменту придбання.

З метою поліпшення техніко-економічних показників зазначених будівель Позивачем здійснено заходи щодо їх реконструкції на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради № 201 від 16.08.2004, згідно з яким надано дозвіл на реконструкцію власного підвального приміщення по проспекту Миру, 32 під магазин непродовольчих товарів.

Пунктом 1 Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р. N 2328, що був чинний станом на день ведення реконструкції, передбачалося що складовими частинами вихідних даних є архітектурно-планувальне завдання і технічні умови.

Архітектурно-планувальним завданням (АПЗ) №567, затвердженим в.о. начальника управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 09.08.2004 р. до ЗАТ «Енергополіс», встановлювалися певні вимоги до ведення реконструкції власного підвального приміщення по проспекту Миру, 32 під магазин непродовольчих товарів. Серед таких вимог пункт 3.7. АПЗ №657 містить вимоги з виконання забудовником комплексного благоустрою прилеглої території та світлової реклами.

На підставі АПЗ № 657 комунальним підприємством «Чернігівське міське шляхове управління» видано Технічні умови від 24.07.2006р. № 278, які погоджені з ЖКГ Чернігівської міської ради 23.05.2007р. Згідно з п.2 цих ТУ при прокладці водопроводу та каналізації по пр-ту Миру, 32 ЗАТ «Енергополіс» має зруйнувати тротуар, відновити на всю його ширину впродовж всього фасаду керамічною тротуарною плиткою.

На виконання зазначених вимог Відповідач уклав із Будівельно-монтажним управлінням «Житлобуд-2» договір підряду в капітальному будівництві №17 від 31.05.2007, згідно з якими підрядник виконав роботи щодо відновлення тротуару на всю його ширину впродовж всього фасаду керамічною тротуарною плиткою. За результатом таких робіт Будівельно-монтажним управлінням «Житлобуд-2» видано Позивачеві податкову накладну №191 від 09.08.2007 з ПДВ 40322,00 грн., що не заперечується Відповідачем.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 18.06.2007 №153 та зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Чернігова від 18.06.2007 за №98 прийнято в експлуатацію магазин непродовольчих товарів та буфет ЗАТ «Енергополіс» по проспекту Миру, 32.

Як передбачено ст.25 Закону України «Про планування та забудову територій», діяльність з благоустрою прилеглої до будівлі території є однією з складових комплексної забудови території. Згідно з ст. 4 цього ж Закону витрати з впорядкування територій фінансуються за рахунок замовника будівництва.

Таким чином, замовлення та оплата робіт з благоустрою були обумовлені вимогою вихідних даних (АПЗ, ТУ) та містобудівного законодавства, недодержання яких унеможливило б прийняття в експлуатацію реконструйованої будівлі в комплексі будівельних робіт.

Враховуючи обставину введення об'єкту реконструкції в експлуатацію, результати таких будівельних робіт правомірно використовуються Позивачем для організації доступу до приміщення працівників і контрагентів, обслуговування будівлі тощо, а, відтак, безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю Позивача.

Підпунктом п. 15.3.1. п.15.3. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, зазначеною нормою передбачено правило, відповідно до якого 1095-ти денний строк застосовується виключно, якщо спеціальним податковим законом встановлена необхідність подання відповідних заяв на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або відшкодування.

В свою чергу, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7 ст.7 цього Закону, де зазначається наступне: 7.7.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2.          Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.3.          Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

7.7.4.          Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних

аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує необхідність подання заяви про бюджетне відшкодування виключно із рішенням платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, про повернення повної суми бюджетного відшкодування. Це ж підтверджується наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054 , який у додатку №4 затвердив форму заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, та у пункті 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, визначив єдиний випадок подання такої заяви:

«5.12. Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

В той час, підпункт 7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України не висуває вимог у вигляді подання заяви платником податку, який прийняв самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку лише у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. В цьому разі зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних періодів.

Зазначене цілком співвідноситься з терміном «бюджетне відшкодування» (п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), оскільки в цьому разі повернення коштів з бюджету не відбувається.

З досліджених судом доказів вбачається ,що 3.1-3.6, 3.8, 3.9. Акту перевірки Відповідачем підтверджено правомірність визначення від’ємного значення різниці між сумами податкових зобов’язань та сумами податкового кредиту з ПДВ за лютий, березень, листопад, грудень 2006 року, лютий, березень, листопад 2007 року. Зазначені обставини визнаються позивачем повністю та будь-які зауваження відсутні.

Як вбачається з фактів, встановлених в Акті перевірки, Відповідач не заперечує, що у відповідних деклараціях з ПДВ, платник податку відображав рішення про зарахування показників від'ємного значення за попередні податкові періоди (лютий та березень 2006 року), розрахованого згідно з пп 7.7.1. Проте Відповідач не врахував, що Позивачем використано спосіб Передбачений не пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 (шляхом повернення на рахунок у банку на підставі поданої заяви), а виключно в порядку, що встановлений пп.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону (в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів, для якого подання заяви не передбачено).

Тобто, Відповідачем з приводу заявлених сум бюджетного відшкодування у зазначений період зауважень не висувалось і відповідно не направлялось письмових рішень на адресу Позивача.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд вважає, що посилання Відповідача на порушення строків, встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та про втрату права на віднесення від'ємного значення в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, є таким, що суперечить нормам діючого законодавства.

Згідно з рядком 25.2. податкової декларації за квітень 2009 р та додатку №2 до цієї податкової декларації, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податкових зобов'язаннями попередніх податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 616187 грн.

Відповідачем заперечена обставина оплати Позивачем від'ємного значення з тих міркувань, що Позивачем під час перевірки не надано платіжних доручень, які б свідчили про оплату постачальнику вартості товару, включаючи суму ПДВ.

В той час, Відповідач самостійно надав суду документи, що свідчать про підстави врахування Позивачем у податковій декларації за квітень 2009 року зазначеного показника бюджетного відшкодування, яке виникло за результатами операції з придбання нерухомості – нежитлової будівлі, що розташована в М.Чернігові по вул. О. Молодчого, 46 за договором купівлі-продажу від 14.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за №283.

Згідно з пп.2.1, 2.2.. договору купівлі-продажу від 14.02.2006 №283 вартість нерухомості, яка передається покупцю, визначена як 4 400 000 грн., в тому числі ПДВ 880 000 грн., яка оплачується шляхом видачі простих векселів в кількості 5 штук, емітованих покупцем, на суму 1 056 000 грн. кожний.

Обставина емісії Позивачем п'яти простих векселів та передачі їх постачальнику не заперечується Відповідачем. Не заперечується Відповідачем та підтверджується наданими ним первинними документами і обставина часткового погашення Позивачем векселів шляхом оплати їх номінальної вартості за платіжними дорученнями.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1. ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; -          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, поставка за договором купівлі-продажу Позивачу товару (нежитлової будівлі, що розташована в м.Чернігові по вул.О. Молодчого, 46), є оподаткованою операцією, в результаті якої у постачальника виникло податкове зобов'язання.

Пунктом 7.5 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На посвідчення передачі нежитлової будівлі постачальником видана податкова накладна № 3 від 14.02.2006 на суму ПДВ 880 000 грн.

Проте, як зазначалося, пунктом 2.2. договору купівлі-продажу від 14.02.2006 №283 сторонами була встановлена вексельна форма розрахунків за отриманий товар.

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З вищенаведених положень вбачається, що емісія векселя здійснюється на суму боргового зобов'язання, що включає і суму податку на додану вартість. Жодних вимог щодо виокремлення у векселі суми ПДВ законодавчі акти України не вміщують. Відповідно, погашення векселів шляхом сплати коштів відбувається також без виокремлення у розрахункових документах суми податку на додану вартість, оскільки зворотнє також не передбачено нормативним актами та суперечить суті вексельної операції.

Відповідно до абзаців 1, 3 п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номінал такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Отже, випуск та передача постачальнику векселів на підтвердження безумовного грошового зобов'язання за поставлений товар в розумінні податкового законодавства не є окремим об'єктом оподаткування ПДВ та не супроводжується виникненням додаткових податкових зобов'язань, оскільки такі зобов'язання виникли в результаті поставки товару, що і виступає об'єктом оподаткування в цьому випадку.

Таким чином передача постачальнику векселя не є подією, з якою в отримувача товару виникає право на бюджетне відшкодування, оскільки в розумінні Закону випуск векселя та його передача постачальнику не вважається розрахунком. Розрахунок в даному випадку в силу пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону є списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів. У вексельних зобов'язаннях таке списання реалізується у формі погашення векселя (виконанням безумовного грошового зобов'язання за поставлений товар) шляхом сплати отримувачем товару (векселедавцем) коштів постачальнику.

Враховуючи, що ставка податку на додану вартість є відносною (встановленою відповідно до ст.6 Закону у процентах до бази оподаткування), покупець, здійснюючи часткову компенсацію вартості одержаного товару шляхом погашення векселя, одночасно сплачує і відповідний відсоток нарахованого постачальником податку на додану вартість.

З моменту списання коштів в рахунок виконання боргових зобов'язань за одержаний раніше товар (послугу), що було оформлено видачею векселя, покупець на підставі п.4.8. ст.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» одержує право на бюджетне відшкодування в частині від'ємного значення, яке фактично сплачено отримувачем товару (послуг) грошовими коштами.

Право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97 р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

          Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ЗАТ «Енергополіс» до ДПІ в м. Чернігові підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими, податкове повідомлення-рішення № 0003272320/0 форми «В1», від 10.07.2009 року скасуванню, як таке, що суперечить вимогам діючого податкового законодавства.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, доводи позивача обґрунтовані належними та допустимими доказами по справі і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 158-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові від 10.07.2009 року № 0003272320/0, форма «В1», за яким закритому акціонерному товариству «Енергополіс» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 616187 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 17 березня 2010 року.

Суддя                                                                                           Гром Л.М.