Рішення № 83560275, 25.07.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/2143/16-ц

провадження № 2/631/97/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі - Семенко А. А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Мякоти ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нова Водолага цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог зазначила наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Родинний зв`язок між нею та померлим підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14 червня 1967 року Охоченською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, актовий запис № 3, зміна прізвища на «Китань» підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим 23 грудня 1967 року Нововодолазьким рай бюро РАЦС Харківської області, актовий запис № 122. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 15 липня 2004 року, реєстраційний № 258, відповідно до якого заповів їй усе своє майно. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданим 30 вересня 1991 року виконавчим комітетом Охоченської сільської ради народних депутатів № 638 від 27 вересня 1991 року, записано в реєстраційну книгу за № 3-254. Відповідно до довідок виконавчого комітету Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 758 від 30 листопада 2016 року та № 340 від 16 червня 2016 року померлий ОСОБА_3 був зареєстрований та мешкав в АДРЕСА_1 з дня народження по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Був зареєстрований разом з дружиною – ОСОБА_4 . 22 червня 2016 року нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, бо житловий будинок належить колгоспному двору. Відмова нотаріуса в оформленні права власності на спірний будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в порядку цивільного судочинства. Просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною прощею 58,7 кв.м., житловою прощею 29,5 кв.м., а саме: житловий будинок - літера «А-1», веранду – літера «а», тамбур – літера «а1», літню кухню – літера «Б», сарай - літера «Ж», погріб - літера «Д», сарай - літера «Г», сарай - літера «Е», гараж - літера «е», літній душ – літера «З», вбиральню – літера «Н», погріб - літера «M», ворота з хвірткою - літера «N, огорожу - літера «N1».

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 23.03.2018 року витребувано від приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3 . Батько за життя склав заповіт, їй усе своє майно, у тому числі і будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Батько мешкав разом з дружиною - ОСОБА_4 . Обидва працювали у колгоспі. Просила позов задовольнити, визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_6 доводи позивача підтримала, просила визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, через канцелярію суду 13.06.2019 року за вхідним № 4198/19-вх. надав заяву, відповідно до якої з позовними вимогами згоден та просить суд розглянути справу у відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що 28 березня 2016 року Охоченською сільською радою Нововодолазького району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 7 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на майно, яке належало спадкодавцю на момент смерті.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 30 вересня 1991 року виконавчим комітетом Охоченської сільської Ради народних депутатів, у цілому домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому районної ради № 638 від 27 вересня 1991 року. Домоволодіння зареєстровано у бюро технічної інвентаризації за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 на підставі рішення 30 вересня 1991 року виконкому районної ради № 638 від 27 вересня 1991 року, записано у реєстрову книгу № 3 - 254 (а. с. 9).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» № 749 від 02 листопада 2016 року про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування – для подання приватному нотаріусу Крючковій Л. А., з метою оформлення спадщини, житловий будинок з надвірними будівлями (раніше «домоволодіння»), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого станом на 31.12.2012 року є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, від 30 вересня 1991 року Охоченської сільської ради, має загальну площу об`єкта – 58,7 кв. м, житлову площу – 28,5 кв. м. Об`єкт складається з житлового будинку - літера «А-1», веранди – літера «а»; тамбуру – літера «а1»; літньої кухні – літера «Б»; сараю - літера «Ж»; погребу - літера «Д»; сараю - літера «Г»; сараю - літера «Е»; гаражу - літера «е»; літнього душу – літера «З»; вбиральні – літера «Н»; погребу - літера «M»; воріт з хвірткою - літера «N»; огорожі - літера «N1». Інвентаризаційна вартість – 60316 грн. Назва вулиці змінена на підставі рішення ІІ сесії VII скликання Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19 листопада 2015 року «Про перейменування назв вулиць по Охоченській сільській раді. Самочинне будівництво, переобладнання, реконструкція - не велося. Дата проведення технічної інвентаризації – 28 жовтня 2016 року (а. с. 11).

Комунальним підприємством «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» 28 жовтня 2016 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому наявна наступна інформація. Власником будинку є ОСОБА_3 . Інвентаризаційна справа № 297, реєстровий № не вказаний. Вказаний будинок складається з: житлового будинку - літера «А-1», веранди – літера «а»; тамбуру – літера «а1»; літньої кухні – літера «Б»; сараю - літера «Ж»; погребу - літера «Д»; сараю - літера «Г»; сараю - літера «Е»; гаражу - літера «е»; літнього душу – літера «З»; вбиральні – літера «Н»; погребу - літера «M»; воріт з хвірткою - літера «N»; огорожі - літера «N1» (а.с. 8-10).

З довідки № 758 від 30.11.2016 року, наданою виконавчим комітетом Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області вбачається, що згідно з погосподарською книгою № 3 особовий рахунок № НОМЕР_4 за 1991-1995 роки в домоволодінні, яке зареєстроване в АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 12).

З довідки № 340 від 17.06.2016 року виконавчого комітету Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та мешкав в АДРЕСА_2 з дня народження по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Був зареєстрований разом з дружиною ОСОБА_4 , 1923 року народження, яка зареєстрована по теперішній час (а.с. 12).

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .

Вказане встановлено судом з такого.

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі записів реєстрації громадянського стану Охоченською сільською радою Нововодолазького району Харківської області зроблено відповідний актовий запис № 3 та видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . В свідоцтві про народження батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6).

23 грудня 1967 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , про що в книзі записів реєстрації громадянського стану Нововодолазьким районним бюро ЗАГС Харківської області зроблено відповідний актовий запис № 122 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини – Китань (а.с. 6).

За життя спадкодавець залишив заповіт посвідчений Охоченською сільською радою Нововодолазького району, номер у спадковому реєстрі 59198279, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) № 50057737, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 28 листопада 2017 року (а. с. 31).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50057761, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 28.11.2017 року вбачається, що 22.06.2016 року приватним нотаріусом Крючковою Л. А. була заведена спадкова справа № 59132860 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та 25.11.2016 року видано свідоцтво про право на спадщину № 59867512 (а.с. 30).

Постановою від 25 листопада 2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус Нововодолазької державної нотаріальної контори відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що виник спір щодо визнання права власності на спадщину за заповітом і позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено приписами ст. 1217 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Під час розгляду справи судом було досліджено належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 82/2016, від 22 червня 2016 року, заведеної після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Крючковою Л. А., з якої вбачається таке.

Після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом для прийняття спадщини строк, а саме 22 червня 2016 року, до нотаріуса звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , дружина та син спадкодавця, із заявами про відмову від обов`язкової долі у спадщині, а також ОСОБА_1 , донька спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини (а. с. 46 - 48).

Із заповіту, посвідченому секретарем Охоченського виконавчого комітету сільської ради Нововодолазького району Харківської області 15 липня 2004 року, вбачається, що ОСОБА_5 , проживаючий в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області на випадок смерті усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не склалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів дочці ОСОБА_1 , яка мешкає в АДРЕСА_3 (а.с. 66).

25 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку(а.с. 70).

У той же день, 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Крючковою Л. А. було видано ОСОБА_10 А. ОСОБА_11 свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на земельну ділянку, зареєстровано в реєстрі під № 2510(а.с. 80).

Також, 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Крючковою Л. А. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотариус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що будинок належить до типу колгоспного двору, голова якого є ОСОБА_3 . До введення в дію Закону України «Про власність» майно колгоспного двору є спільною власністю, тому до введення цього закону кожен член колгоспного двору повинен отримати свою частку в спільному майні колгоспоного двору, а саме свідоцтво про право особистої власності (а.с. 82).

Окрім того, матеріали спадкової справи № 82/2016 містять окрім того, свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 ; довідку № 340 від 17.06.2016 року Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 44238109 від 22.06.2016 року; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 59132860, заведеної після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Крючковою Л. А; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 44239002 від 22.06.2016 року про відсутність заповітів чи спадкових договорів за ОСОБА_5 ; копію довідки про ідентифікаційний номер ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ; копію посвідки про шлюб № 24 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 23.10.1947 року; копію довідки про ідентифікаційний номер ОСОБА_4 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_7 ; копію довідки про ідентифікаційний номер ОСОБА_9 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_9 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 ; копію свідоцтва про одруження позивача серії НОМЕР_3 ; копію довідки про ідентифікаційний номер ОСОБА_1 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_10 А. Я.; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 45118339 від 19.09.2016 року про наявність заповіту ОСОБА_5 у спадковому реєстрі за № 59198279; запит до КП «Нововодолазьке архітектурне бюро»; запит до Відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі; копію свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 30 вересня 1991 року; довідку КП «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» № 749 від 2 листопада 2016 року; державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_8 ; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави; Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45918302 від 25.11.2016 року про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину(а.с. 44-82).

Таким чином, позивач, виконавши всі вимоги законодавства з приводу прийняття спадщини, звернулась до нотаріуса с заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, на що одержала відмову.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4. 18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за законом, бо нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, з посиланням на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, а тому не є суб`єктом цивільних відносин.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом № 24-753/04-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що спірний будинок відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданим виконавчим комітетом Охоченської сільської Ради народних депутатів 30 вересня 1991 року.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Отже, при вирішенні спору слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, що передбачено п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Судом встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 , було зареєстровано в БТІ за колгоспним двором, реєстровий № 3-254, головою якого є ОСОБА_3 .

У статті 100 ЦК УРСР у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин, визначено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Частиною 1 ст. 112 ЦК УРСР було встановлено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року, колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до ст. 126 ЦК УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

До введення в дію Закону України «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась. Майно колгоспного двору спадкувалось тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширювався на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01 липня 1990 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно з довідками № 758 від 30.11.2016 року та № 340 від 17.06.2016 року, наданими Виконавчим комітетом Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_4 станом на 1991-1995 роки була зареєстрована в АДРЕСА_2 . Зареєстрована та мешкала за вказаною адресою і на момент смерті спадкодавця. Те саме вбачається з копії паспорту ОСОБА_4 - НОМЕР_9 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області(а.с. 12).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті був власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

ОСОБА_4 працювала у колгоспі, була членом родини голови колгоспного двору, станом на 1991-1995 роки була зареєстрована у спірному будинку, а отже, як член колгоспного двору була власником Ѕ частини спірного житлового будинку. Доказів втрати нею права на частку в майні двору позивачем не надано.

Таким чином, матеріали справи не містять підтвердження того, що єдиним власником спірного житлового будинку є спадкодавець ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, позивачем не надано доказів, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 не була членом колгоспного двору будинку АДРЕСА_2 , та втратила частку в його майні, а спадкодавець ОСОБА_3 був єдиним членом цього колгоспного двору, тобто єдиним власником спірного будинку. Доказів вказаних обставин матеріали справи не містять, та ані ОСОБА_1 , ані її представником ОСОБА_6 до матеріалів справи не долучались.

Ураховуючи вказані обставини, суд дійшов такого.

Позивачем не доведено, що спірний будинок в цілому належав ОСОБА_5 на день його смерті. Тобто, позивачем на надані докази, про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був єдиним власником будинку АДРЕСА_2 , і що спірний будинок в цілому ввійшов до спадкового майна, яке залишилось після його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги, що за життя спадкодавець ОСОБА_5 набув права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 , а отже і спадщина відкрилась на Ѕ частину спірного житлового будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість набуття спадкоємцем права власності у порядку спадкування за заповітом Ѕ частини будинку, а отже про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 112, 120, 126, 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 1212, 1218, 1220, 1264, 1268, ЦК України, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, ст. ст. 2 - 5, 12, 13, 76 81, 89, 258, 259, 261, 263 – 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною прощею 58,7 кв.м., житловою прощею 29,5 кв.м., а саме: житловий будинок - літера «А-1», веранда – літера «а»; тамбур – літера «а1»; літня кухня – літера «Б» сарай - літера «Ж»; погріб - літера «Д»; сарай - літера «Г»; сарай - літера «Е»; гараж - літера «е»; літній душ – літера «З»; вбиральня – літера «Н»; погріб - літера «M»; ворота з хвірткою - літера «N»; огорожа - літера «N1».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 02 серпня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 .

Відповідач: Охоченська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: 63262, Харківська область, Нововодолазький район, с. Охоче, вул. Заозерна, 52, код ЄДРПОУ 04398005.

Суддя І. О. Пархоменко