Рішення № 83560233, 12.07.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/7028/17

Провадження № 2/643/226/19

12.07.2019 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретаря – Горборукової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною,

встановив:

31.05.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», в якій просила визнати неправомірною відмову ПрАТ «Київський страховий дім» у відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок смерті ОСОБА_2 (сина), заподіяної 22.10.2015 року у ході дорожньо-транспортної події джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 ; покласти компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 4800,00 грн. на відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.10.2015 року у м. Харкові на пр. 50 років ВЛКСМ, в районі будинку № 182Г, (далі місце завдання шкоди), автомобіль «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок отриманих в результаті вказаної ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. На дату вказаних обставин ОСОБА_2 мав на утриманні малолітню дитину (доньку) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також двох батьків, що досягли пенсійного віку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 22.12.2016 року представником позивача ОСОБА_1 (мати загиблого) подано на адресу страховика – відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду (вх. № 4125 від 22.12.2016 року) та заяву на виплату страхового відшкодування (вх. № 4126 від 22.12.2016 року). Підставою для звернення саме ОСОБА_1 є ступень споріднення, досягнення пенсійного віку та відмова від отримання частки на відшкодування на її користь ОСОБА_6 (батьком загиблого) та ОСОБА_5 (сином загиблого). 17.03.2017 року за вих. № 636 позивачем отримано від відповідача повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Однак, позивач не погоджується з такими діями відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки така відмова повністю суперечить вимогам чинного законодавства України.

06.06.2017 року ухвалою суду провадження по зазначеній справі відкрито та призначено судове засідання.

26.07.2017 року представник відповідача – голова правління ПрАТ «Київський страховий дім» Єрмак С.М. в судове засідання не з`явився, направив суду заперечення на позов, згідно яких Страхова компанія вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та не доведеними належними та допустимими доказами, оскільки підстави та обов`язок щодо здійснення виплат у страховика виникають виключно з підстав та в порядку передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого лише у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності. Оскільки в діянні страхувальника ОСОБА_3 , відповідно до постанови слідчого, відсутні порушення ПДР України, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв`язку з настанням наслідків пригоди, яка мала місце 22.10.2015 року. Цивільно-правова відповідальність не настає за відсутності складу правопорушення, оскільки саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим, створює певні претензії потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями.

16.04.2019 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лабик Р.Р. направив до суду уточнену позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», в якій просив визнати неправомірною відмову ПрАТ «Київський страховий дім» у відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок смерті ОСОБА_2 (сина), заподіяної 22.10.2015 року у ході дорожньо-транспортної події джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь позивача ОСОБА_1 : - 9 921, 60 грн. страхового відшкодування пов`язаного із заподіяною моральною шкодою внаслідок смерті сина; 16 536, 00 грн. страхового відшкодування пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника; 4 800, 00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги при подання позовної заяви суд. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.10.2015 року о 17.20 год., в районі будинку № 182Г, по пр. 50 років ВЛКСМ у м. Харкові, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за № 12015220010000456 від 23.10.2015 року та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Згідно з висновком судово – медичної експертизи № 332-Ат/15 від 23.11.2015 року, причиною смерті пішохода ОСОБА_2 явилася важка черепно – мозкова травма та її ускладнення – набряк дислокація стовбуру головного мозку, отримана внаслідок вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди. Постановою про закриття кримінального провадження від 29.02.2016 року старшого слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції в Харківській області, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 . Внаслідок загибелі ОСОБА_2 позивачу завдана шкода, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. Станом на дату ДТП, цивільно – правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6799782 (чинного на дату ДТП). 22.12.2016 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування. 17.03.2017 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із відсутністю вини водія автомобіля «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 , у вчиненні ДТП.

17.04.2019 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лабик Р.Р. направив до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» в судове засідання не з`явився, про день, час, місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову та заперечень, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.1970 року народження, позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (а.с. 16).

Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

22.10.2015 року о 17.20 год., в районі будинку № 182Г, по пр. 50 років ВЛКСМ у м. Харкові, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21101», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи в діях водія ОСОБА_3 відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв`язку з настанням наслідків даної пригоди, що відображено в постанові про закриття кримінального провадження від 29.02.2016 (а.с. 43 – 44).

22.12.2016 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 Д.О., який діє на підставі довіреності (а.с. 58), звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні пошкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 47), а також із заявою на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою та зі смертю потерпілого, що належить матері загиблого (а.с. 46).

Підставою для звернення саме ОСОБА_1 є ступень споріднення, досягнення пенсійного віку та відмова від отримання частки на відшкодування на її користь ОСОБА_6 (батьком загиблого) та ОСОБА_5 (сином загиблого) (а.с. 11, 13).

Як вбачається із листа ПрАТ «Київський страховий дім» від 17.03.2017 за вих. № 636, відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с. 10).

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , немає права на отримання моральної шкоди, оскільки між нею та загиблим ОСОБА_2 шлюб розірваний 26.08.2011 року згідно з відміткою у її паспорті (а.с. 53).

29.01.2018 року рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова позов ОСОБА_8 , в особі представника малолітньої доньки – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ПАТ «Київський страховий дім» - задоволено. Визнано неправомірною відмову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» у відшкодуванні шкоди, заподіяної ОСОБА_9 , в особі її законного представника ОСОБА_8 внаслідок смерті годувальника (батька) – ОСОБА_2 , заподіяної у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки транспортним засобом ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_9 витрати на правничу допомогу у розмірі 4800 грн. (а.с. 187 - 189).

Постановою апеляційного суду Харківської області від 17.04.2018 року апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» залишена без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2018 року залишено без змін (а.с. 190 – 194).

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім», що не заперечувалось та визнано відповідачем, а також зазначено останнім особисто у листі про відмову у виплаті страхового відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 27.3 cт. 27 вказаного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.

Таким чином, з ПрАТ «Київський страховий дім» підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 смертю її сина, в межах встановленого законом розміру.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Мати померлого ОСОБА_2 – ОСОБА_1 є пенсійного віку та відповідно має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 9 921,00 грн.

Відповідно до ч. 2 cт. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Доводи представника відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок його умислу, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, сума вартості яких складає 16 536, 00 грн. (179 – 182).

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 21.09.2016, сума вартості послуг за яким становить 4800 грн (а.с. 27 – 28).

Згідно вимог ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Виходячи з ч. 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, акту виконаних робіт, ОСОБА_1 надана правнича допомога адвоката у вигляді консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем; формування правової позиції по веденню справи; формування переліку необхідних доказів для підтвердження позовних вимог; правовий аналіз наявних доказів, підготовка, написання та надсилання позовної заяви в суд, що в загальному розмірі склало 4800,00 грн. (а.с. 28), які сплачені ОСОБА_1 , згідно з рахунком-фактурою № 03-05/01 від 03.05.2017 (а.с. 27).

Відповідно до договору№ 1738 від 30.10.2015 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_10 , останній прийняв зобов`язання по організації поховання померлого ОСОБА_2 . Вказаним договором сторони також встановили, що вартість робіт виконавця становить 10 702,80 грн. (а.с. 179).

Згідно зі звітом про використання коштів на організацію і оплату поховання відповідно до Договору-замовлення № 1738 від 30.10.2015 року по відношенню до ОСОБА_2 , позивач сплатила ФОП ОСОБА_10 10 702,80 грн. за організацію поховання сина (а.с 179).

Після того, позивачем ОСОБА_1 було замовлено спорудження надгробного пам`ятника у ФОП ОСОБА_11 та сплачено 6 293,00 грн., що підтверджується договором від 28.09.2016 року та квитанціями про оплату (а.с. 181 – 182).

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення вимог позивача та визнання неправомірною відмову ПрАТ «Київський страховий дім» у відшкодуванні шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 внаслідок смерті годувальника (сина) – ОСОБА_2 , заподіяної у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки транспортним засобом ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також стягнення моральної шкоди в розмірі 9 921,60 грн., витрат на поховання на поховання та спорудження надгробного в розмірі 16 536, 00 грн., витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4800,00 грн.

Відповідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 8, 11, 16, 22, 23, 192, 524, 533, 536, 625, 627-629, 632, 901, 903, 1048, 1167, 1200, 1201, 1212-1214, Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною – задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» у відшкодуванні шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок смерті годувальника (сина) – ОСОБА_2 , заподіяної 22.10.2015 року у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки транспортним засобом ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 , місце народження м. Харків, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на відшкодування моральної шкоди у розмірі 9 921 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 60 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 , місце народження м. Харків, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 16 536 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 , місце народження м. Харків, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь держави судовий збір у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Харченко А.М.