Ухвала суду № 83559992, 08.08.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

08.08.2019

справа № 642/5175/19

провадження № 1-кс/642/3005/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Ленінський районний суд міста Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) у складі:

Слідчого судді: Ольховського Є.Б.

при секретарі: Алімурадової Т.Я.

прокурора: Старченко Ю.П.

слідчого: Ковінько Ю.Р.

підозрюваного: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харків клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, капітана поліції Ковінька Ю.Р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Попасна, Луганської області, громадянин України, українець, не працюючий, з загальною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного місця проживання не має, раніше судимий 06 грудня 2000 року Попаснянським районним судом Луганської області за ч.2 ст.140, ст. 44 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік; 13 жовтня 2000 року Артемівським районним судом Донецької області за ч.3 ст.140, ст.17, ст.44 КК України до 3 років позбавлення волі; 18 липня 2001 року Попаснянським районним судом Луганської області за ч.2 ст.140, ст. 17 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 12 січня 2005 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.3 ст.185, ст.15, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 15 серпня 2007 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.3 ст.186, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 25 листопада 2011 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі; 22 лютого 2013 року Калінінським районним судом Донецької області за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі; 28 квітня 2015 року Сарненським районним судом Ровенської області за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 03 серпня 2016 року по відбуттю строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; 24 червня 2019 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 місяців арешту

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Cлідчий звернувся до слідчого судді із вищевказаним клопотанням.

В обґрунтування зазначив, що СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019220510001829, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинена повторно.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 26 липня 2019 року близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на території фонтанного комплексу, розташованого на Південному вокзалі, за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1, познайомився з ОСОБА_2 , 1989 р.н.

В ході бесіди, яка зав`язалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 помітив мобільний телефон марки «Lenovo A2010-a» у корпусі білого кольору (імеі-1: НОМЕР_1 ; імеі-2: НОМЕР_2 ) з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», який ОСОБА_2 тримала у руках. У ОСОБА_1 раптово виник злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, а саме мобільним телефоном ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 вказаний мобільний телефон для того, щоб зателефонувати, на що остання, будучи введена в оману, і, довіряючи ОСОБА_1 , добровільно передала йому свій мобільний телефон марки «Lenovo A2010-a» у корпусі білого кольору.

Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний намір, охоплений єдиним умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, із корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, не маючи наміру повертати мобільний телефон марки «Lenovo A2010-a» у корпусі білого кольору ОСОБА_2 , заволодів ним.

Після того, як ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_2 , а саме мобільним телефоном марки «Lenovo A2010-a», він розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 , згідно висновку експерта №16641 від 05 серпня 2019 року, на суму 400, 00 (чотириста гривень) 00 копійок.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Попасна, Луганської області, громадянин України, українець, не працюючий, з загальною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного місця проживання не має, раніше судимий 06 грудня 2000 року Попаснянським районним судом Луганської області за ч.2 ст.140, ст. 44 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік; 13 жовтня 2000 року Артемівським районним судом Донецької області за ч.3 ст.140, ст.17, ст.44 КК України до 3 років позбавлення волі; 18 липня 2001 року Попаснянським районним судом Луганської області за ч.2 ст.140, ст. 17 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 12 січня 2005 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.3 ст.185, ст.15, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 15 серпня 2007 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.3 ст.186, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 25 листопада 2011 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі; 22 лютого 2013 року Калінінським районним судом Донецької області за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі; 28 квітня 2015 року Сарненським районним судом Ровенської області за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 03 серпня 2016 року по відбуттю строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; 24 червня 2019 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 місяців арешту.

08 серпня 20189 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Свою вину у вчиненні даного злочину ОСОБА_1 визнав повністю.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що 26 липня 2019 року о 03.15 вона знаходилася на території Південного вокзалу м. Харкова, де познайомилася с ОСОБА_1 . Під час спілкування, ОСОБА_1 шляхом обману, під приводом зателефонувати, заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo А2010а» в корпусі білого кольору, який належав ОСОБА_2 ; оглядом місця події від 26 липня 2019 року, згідно якого у ОСОБА_1 був вилучений мобільним телефоном марки «Lenovo А2010а» в корпусі білого кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 S/ НОМЕР_3 : НОМЕР_4 (00).

речовим доказом - мобільним телефоном марки «Lenovo А2010а» в корпусі білого кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 S/N: НОМЕР_4 00); висновком судово-товарознавчої експертизи № 16641 від 05 серпня 2019 року, згідно якого вартість мобільного телефону марки «Lenovo А2010а», складає 400 грн.; показаннями свідка ОСОБА_3 від 26 липня 2019 року, який пояснив, що 26 липня 2019 року о 03.00 він разом зі своїм знайомим знаходився на території Південного вокзалу м. Харкова, де розпивали спиртні напої. В цей час повз них проходила ОСОБА_2 , з якою вони познайомилися та почали спілкуватися. ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 її мобільний телефон, щоб зателефонувати. ОСОБА_2 дала ОСОБА_1 мобільний телефон. ОСОБА_4 мобільний телефон ОСОБА_2 не повернув, і, згодом, разом з ним зник в невідомому напрямку; пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 26 липня 2019 року за участю свідка ОСОБА_3 , під час якого останній впізнав ОСОБА_1 , який 26 липня 2019 року шляхом обману заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo А2010а», який належав ОСОБА_2 ; пред`явлення осіб для впізнання від 26 липня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_2 ; під час якого остання впізнала ОСОБА_1 , який 26 липня 2019 року шляхом обману заволодів її мобільним телефоном марки «Lenovo А2010а»; пред`явленням речей для впізнання від 26 липня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , під час якого остання впізнала свій мобільний телефон марки «Lenovo А2010а», яким ОСОБА_1 заволодів шляхом обману 26 липня 2019 року.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Прокурор клопотання підтримала, посилався на те, що застосування жодного із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст.177 КПК України.

Підозрюваний покладався на розсуд суду.

Вислухавши сторін кримінального провадження, допитавши підозрюваного, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду; можливий незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, коли жоден інший із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 міри запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та\або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, тому що він вчинив злочин середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, не працевлаштований, постійного джерела доходів не має; раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, останній раз 24 червня 2019 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 місяців арешту, проте до установи виконання покарань так і не з`явився, повторно вчинивши аналогічний злочин. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, схильний до ведення злочинного образу життя та виявляє підвищену соціальну небезпеку.

Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджують існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тримання під вартою розумним, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для залишення під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. В даному кримінальному провадженні тримання під вартою є виправданим заходом, за наявності чітких ознак складу злочину та обґрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_1 .

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства

На підставі викладеного, суд вважає, що застосування відносно ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів недостатнє для забезпечення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, а тому суд визначає заставу в 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2007 х 10 = 20070 грн.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, капітана поліції Ковінька Ю. Р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, до 05.10.2019 року.

Строк тримання під вартою рахувати з 14год. 00 хв. 08.08.2019 року.

Строк дії ухвали – до 05.10. 2019 року.

Визначити суму застави у розмірі 20070 гривень, які необхідно внести на депозит ТО ДСА код 26281249, Банк ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011 р/с НОМЕР_5 до спливу терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Є.Б. Ольховський