Рішення № 83558743, 07.08.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6914/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої страхової виплати згідно договору страхування життя та витрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ПрАТ «страхова компанія «Ейгон лайф Україна» про стягнення невиплаченої страхової виплати згідно договору страхування життя та витрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання звернувся ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду справи було змінено відповідача на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС».

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити та стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь вигодо набувача ОСОБА_1 суму страхової виплати за договором страхування від 06 червня 2011 року №01056-50785 у розмірі 91 158,54 грн., три проценти річних в розмірі 3265,27 грн., суму збитків, пов`язаних з інфляційними процесами в розмірі 13 961,37 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 червня 2011 рок між ОСОБА_2 , який являється батьком позивача по справі, та ПрАТ «СК «Фідем Лайф», правонаступником якого на даний час є ПАТ «СК «ТАС», в особі виконавчого директора з операційної діяльності ОСОБА_3 укладено договір страхування життя №01056-50785 за програмою страхування життя «Класична» (далі – договір страхування), строком дії на 30 років.

Договором страхування передбачено, що такий укладено відповідно до Правил добровільного страхування життя від 26 липня 2007 року із змінами №1, зареєстрованими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09 квітня 2009 року (далі – правила) та ліцензією Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України серії АВ №499967.

Розмір страхової суми на момент укладення договору страхування становив 84 532,65 грн., а страховий платіж 1126,29 грн. в місяць.

Згідно акту про індексацію страхових сум від 06 червня 2012 року до договору страхування життя, складеного за ініціативою страховика, проведено індексацію (збільшення) страхових сум, а саме страхова суми встановлена у розмірі 91 158,54 грн., розмір річного страхового платежу 4879,40 грн., а розмір чергового страхового платежу 1219,85 грн. Заперечення до даного акту страховиком не подавалися.

Відповідно до п.5.5.2 укладеного договору страхування, страховим випадком зокрема є смерть застрахованої особи, за кодом страхового випадку (С).

Пунктом 6.1 договору страхування передбачено, що при настанні страхового випадку, передбаченого пунктами 5.5.1-5.5.4 цього договору, вигодо набувачем є особа, визначена страхувальником за згодою застрахованої особи.

Як визначено п.6.2. договору страхування таким вигодонабувачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 вересня 2016 року застрахована особа ОСОБА_2 помер.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 30 вересня 2016 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з якого вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №1656.

На момент настання страхового випадку, строк договору страхування не закінчився, такий договір не був розірваний та не був визнаний недійсним.

Відповідно до п.12 правил при настанні страхового випадку страхувальник (вигодо набувач), як тільки це стане можливим, має повідомити страховику достовірну інформацію про характер, обставини страхового випадку та іншу інформацію, зазначену у договорі страхування, а також надати страховику всі необхідні для здійснення страхової виплати належним чином оформлені документи, які визначені у п.8.2. договору страхування.

Умовами договору страхування та правилами не передбачено конкретного строку, протягом якого необхідно подавати заяву про страхову виплату з дорученням необхідних документів.

01 листопада 2016 року позивачем, як вигодонабувачем, через місцевого представника страховика була подана заява про здійснення страхової виплати у зв`язку з настанням страхового випадку, з дорученням всіх необхідних підтверджуючих документів, визначених договором страхування та правилами, яка була зареєстрована страховиком за вхідним №2391/33 від 09 листопада 2016 року.

Відповідно до п.8.3. договору страхування та п.13.2. правил страховик приймає рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати, яке оформляється страховим актом, протягом 15 робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів, зазначених у п.8.2. цього договору та протягом наступних 15 робочих днів проводить виплату або письмово повідомляє вигодонабувача про відмову у виплаті з обґрунтуванням причин цієї відмови.

Листом відповідача від 13 січня 2017 року позивачу було відмовлено у проведенні виплати з тих підстав, що 06 червня 2011 року між ОСОБА_2 та страховиком було укладено договір добровільного страхування життя №01056-50785 (надалі – договір страхування). Даний договір страхування було укладено на підставі Правил добровільного страхування життя у тій редакції, яка зазначена у договорі страхування (надалі – Правила страхування). Згідно з наданою Вами копією довідки про причину смерті, виданою Центральною міською лікарнею 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті стала гостра печінково-клітинна недостатність, цироз печінки. Для з`ясування обставин заявленого випадку, страховиком було відправлено запити до компетентних органів охорони здоров`я. Відповідно до отриманої відповіді Рівненської обласної клінічної лікарні від 25 листопада 2016 року №483/1/01-26/16 страховику відомо, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 01 березня 2011 року по 11 березня 2011 року з діагнозом «хронічний гепатит, активність – мінімальна; жовчно-кам`яна хвороба, хронічний калькульозний холецистит, стадія ремісії; хронічний гастродуоденіт, стадія загострення». Окрім цього, страховику стало відомо, що ОСОБА_2 до моменту укладання договору страхування був інвалідом ІІІ групи, мав хронічне захворювання на остеомієліт, деформуючий остеоартроз суглобів, що підтверджується копією епікризу №14498 виданого Центральною міською лікарнею м.Рівне за період з 28 липня 2010 року по 06 серпня 2010 року. Тобто, на момент укладання договору страхування ОСОБА_2 не повідомив страховика про наявні у нього захворювання, таким чином, подав недостовірні відомості щодо стану свого здоров`я. Наявність чи відсутність захворювань у страхувальника/застрахованої особи, їх тривалість та характер є підставою для оцінки страхових ризиків та прийняття рішення страховиком щодо надання страхового покриття страхувальнику чи відмови у такому покритті. Заповнюючи та підписуючи заяву на укладення договору страхування, ОСОБА_2 ознайомився тим, що надання недостовірних даних про стан здоров`я звільняє страховика від відповідальності за відповідним страховим випадком, а також ознайомився та погодився з положеннями Правил страхування, на основі яких було укладено договір страхування, зокрема з пунктом 5.3.3., яким встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхової виплати є подання страхувальником страховику свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування. Виходячи з наведеного, ПрАТ «СК «ЕЙГОН ЛАЙФ УКРАЇНА», керуючись пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування», пунктом 5.3.3. Правил страхування та безпосередньо умовами договору страхування, повідомляє про відмову у здійсненні страхової виплати.

Суд вважає дану відмову незаконною виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про страхування» страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов`язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов`язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов`язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як було зазначено вище, відповідачем у своєму листі від 13 січня 2017 року відповідач зазначив, що згідно довідки про причину смерті, виданою Центральною міською лікарнею 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті стала гостра печінково-клітинна недостатність, цироз печінки. Для з`ясування обставин заявленого випадку, страховиком було відправлено запити до компетентних органів охорони здоров`я. Відповідно до отриманої відповіді Рівненської обласної клінічної лікарні від 25 листопада 2016 року №483/1/01-26/16 страховику відомо, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 01 березня 2011 року по 11 березня 2011 року з діагнозом «хронічний гепатит, активність – мінімальна; жовчно-кам`яна хвороба, хронічний калькульозний холецистит, стадія ремісії; хронічний гастродуоденіт, стадія загострення». Окрім цього, страховику стало відомо, що ОСОБА_2 до моменту укладання договору страхування був інвалідом ІІІ групи, мав хронічне захворювання на остеомієліт, деформуючий остеоартроз суглобів, що підтверджується копією епікризу №14498 виданого Центральною міською лікарнею м.Рівне за період з 28 липня 2010 року по 06 серпня 2010 року.

Суд вважає, що дані твердження відповідача є припущеннями, а документи, на які посилається представник відповідача не можуть вважатися належними та допустимими доказами виходячи наступного.

З матеріалів справи, зокрема листа відповідача від 13 січня 2017 року вбачається, що захворювання та тимчасові розлади здоров`я ОСОБА_2 , про як відповідачу стало відомо після страхового випадку, мали місце до моменту укладення договору страхування. Зокрема, згідно епікризу виданого Центральною міською лікарнею м.Рівне, на який посилається представник відповідача, зазначено, що страхувальник перебував на стаціонарному лікуванні протягом 10 днів, а саме з 28 липня 2010 року по 06 серпня 2010 року, після чого був виписаний з медичного закладу. Що стосується інших документів, на які посилається представник відповідача у відмові у страховій виплаті, то такі документи містять лише інформацію про перебування на лікуванні страхувальника до моменту укладення договору страхування, в межах конкретних проміжків часу, однак у вказаних документах відсутні будь-які застереження щодо стану здоров`я та ризиків, які можуть бути пов`язані з його життєдіяльністю.

Крім того в судовому засіданні представники відповідача не надали суду письмових підтверджуючих доказів того, що страховик був інвалідом ІІІ групи та не було наведено жодного обґрунтування наявності причинного зв`язку між захворюваннями, які мали місце до моменту укладення договору і причиною смерті страхувальника.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, на момент укладення договору страхувальник почував себе повністю здоровим, так як на стаціонарному, амбулаторному лікуванні не перебував, хронічними хворобами не хворів, інвалідність у нього була відсутня, лікарської допомоги не потребував. Також, при укладенні договору страхування страхувальник не заперечував проти подання страховиком запитів до лікарів, медичних закладів або інших осіб, що мають додаткову інформацію про стан його здоров`я а також не заперечував проти надання повної інформації щодо стану його здоров`я лікарями або медичними закладами, до яких він звертався, а також іншими особами, які мають відповідні відомості.

Дані обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який пояснив, що він був знайомим з ОСОБА_2 і на час укладення договору страхування був консультантом ПрАТ «СК «Фідем Лайф». На момент укладення договору ОСОБА_2 мав здоровий вигляд, не був схожим на хвору людину, спиртними напоями не зловживав.

Дані обставини спростовують твердження представника відповідача про наявність у діях страхувальника прямого умислу щодо свідомого подання недостовірних відомостей про ризики для життя і здоров`я.

Також суд звертає увагу на ті обставини, що при заповненні заяви про укладення договору добровільного страхування у розділі 8 «Медична декларація» страхувальником була дана відповідь «так» на запитання: «чи перенесли Ви будь-яку хірургічну операцію, нещасний випадок, чи маєте фізичні вади або ушкодження?». Крім того, на момент укладення договору страхування страхувальнику виповнилося 50 років, тобто він перебував у віці, що входить у зону ризику.

Зазначена обставина вказує на те, що у страховика були підстави скористатися своїм правом щодо вимоги результатів медичного обстеження та перевірки повідомленої страхувальником інформації, а також відповідач міг запросити додаткові дані, необхідні для оцінки ступеня страхового ризику, в тому числі медичного обстеження, як це передбачено Правилами добровільного страхування життя ( п.п. 7.3.3, 11.3.2.,11.3.3.) .

Однак, прийнявши рішення про прийняття заяви ОСОБА_2 та укладення з ним 06 червня 2011 року договору страхування життя, відповідач результати медичного обстеження, незважаючи на вік страхувальника , не вимагав та додаткові дані про стан його здоров`я не запрошував, тобто скористався наданими йому правами на власний розсуд.

Суд вважає, що відмова відповідача у страховій виплаті, є недобросовісним використанням прав наданих законодавством, носить формальний характер та є необґрунтованою і надана з метою ухилення страховиком від зобов`язань передбачених договором страхування, що порушує права вигодонабувача.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Станом на момент настання страхового випадку, згідно договору страхування, з врахуванням акту про індексацію (збільшення) страхових сум, сума страхової виплати складала 91 158,54 грн.

Відповідно до п.8.3. договору страхування та п.1.2 правил страхова виплата повинна була розпочатись 30 грудня 2016 року. Однак, після закінчення вищевказаного строку і по даний час страхова виплата відповідачем не проведена.

Таким чином, відповідач порушує свої зобов`язання за договором страхування, що суперечить нормам ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем було допущено порушення прав позивача, як споживача послуг, що мають охоронятися державою.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач послуг має право на належну якість обслуговування та звернення до уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Як роз`яснює Пленум Верховного суду України в п.2 постанови від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

З урахуванням рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року у справі №1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитним послуг) Верховний суд України вказав, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги та виконавця, що містяться у ч.1 ст.1 Закону «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються зазначеним законом у частині, не врегульованій спеціальним законом.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить загальну суму заборгованості в розмірі 108385,18 грн. складений 28 квітня 2017 року.

Отже, розмір вказаної заборгованості, на думку суду, підтверджується розрахунком суми заборгованості наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими представниками відповідача, а тому вони підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,137,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.525,611,612,614,625,629,979,990 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої страхової виплати згідно договору страхування життя та витрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання – задоволити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь вигодо набувача ОСОБА_1 суму страхової виплати за договором страхування від 06 червня 2011 року №01056-50785 у розмірі 91 158,54 грн., три проценти річних в розмірі 3265,27 грн., суму збитків, пов`язаних з інфляційними процесами в розмірі 13 961,37 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» судовий збір в розмірі 1084 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», м.Київ, пр.Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30929821.

Суддя: