Рішення № 8355718, 01.03.2010, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 2-37/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року Турійський районний суд

Волинської області

в складі: головуючого-судді Воробей І.В.

при секретарі Ганюк З.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача-законного представника відповідачів ОСОБА_3

представника органу опіки та піклування ОСОБА_4

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою вул.Заславського, 98 А в с.Купичів Турійського району Волинської області. В даному житловому будинку він проживав разом із сином ОСОБА_7, невісткою ОСОБА_3, онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як з членами своєї сім’ї, котрі зареєстрували своє місце проживання із зазначенням адреси цього житла, до 28 квітня 2008 року, коли вони стали проживати в іншому житловому будинку в тому ж селі. 29 червня 2009 року його син ОСОБА_7 помер, а колишня невістка ОСОБА_3, онуки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишилися проживати у тому ж житловому будинку, у якому вони мешкали з 28 квітня 2008 року, не повідомивши відповідний орган реєстрації про зміну місця проживання. Починаючи з 28 квітня 2008 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 жодного разу не з’являлися у його житловому будинку, а ОСОБА_3 – ще й не брала ніякої участі у витратах по утриманню останнього. На даний час він має намір продати власний житловий будинок, однак реєстрація місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із зазначенням адреси його житла ускладнює продаж останнього і тим самим перешкоджає йому реалізувати свої повноваження щодо розпорядження вказаним майном. З огляду на те, що ОСОБА_3 в добровільному порядку не бажає здійснити зняття з реєстрації свого та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 місця проживання із зазначенням адреси належного йому житла, то просив суд визнати їх всіх такими, що втратили право на користування ним, оскільки вони відсутні у ньому понад один рік без поважних причин, та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 08.50 грн. судового збору, 37.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 500.00 грн. витрат на правову допомогу, сплачених при поданні до суду позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні позов підтримав повністю, ствердив наведені у ньому факти, однак просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь витрати на правову допомогу в сумі лише 200.00 грн. Разом з тим, суду пояснив, що він дозволив невістці ОСОБА_3 зареєструвати своє та онуків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 місце проживання із зазначенням адреси належного йому на праві приватної власності житлового будинку № 98 А, розташованого по вул.Заславського в с.Купичів, оскільки вона з дітьми там постійно проживала як член його сім’ї, вела спільне господарство та користувалася цим житлом нарівні з ним. Крім цього, уточнив, що ОСОБА_3 з власної ініціативи забрала з його житлового будинку всі свої та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 речі ще 28 квітня 2008 року й саме з цього дня стала постійно проживати з дітьми у найнятому нею житловому будинку № 74, розташованому по вул.Заславського в с.Купичів, припинила вести з ним спільне господарство і брати участь у витратах по утриманню належного йому житла. Також, ствердив, що, починаючи з 28 квітня 2008 року, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 жодного разу не з’являлися у його житловому будинку, хоча він та інші члени його сім’ї, які проживали там разом з ним, не чинили їм жодних перешкод у подальшому спільному проживанні й не допускали щодо них неправомірної поведінки як до зміни ними місця проживання, так і після цього, а тому вважає, що причина відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 понад один рік у належному йому житлі не є поважною.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позов підтримав повністю і дав суду пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3-законний представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у попередньому судовому засіданні позов ОСОБА_1 та його обставини визнала повністю. Разом з тим, ствердила, що вона зрозуміла роз’яснені їй наслідки визнання нею позову й не заперечує проти прийняття судом такого визнання. Крім того, підтвердила надані суду позивачем пояснення і уточнила, що не зійшлася характером зі свекрухою ОСОБА_8, яка теж постійно проживала у житловому будинку ОСОБА_1 і з котрою вона зчиняла сварки, й в зв’язку з цим з власної ініціативи вирішила змінити разом з дітьми місце проживання. З цією метою вона найняла житловий будинок № 74, розташований по вул.Заславського в с.Купичів, та постійно проживає в ньому з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, починаючи з 28 квітня 2008 року, і по сьогоднішній день. Разом з тим, ствердила, що договір найму вищезазначеного житла, за користування яким вона періодично надає його власнику продукти харчування, укладений нею на строк до 01 травня 2010 року. Крім цього, зазначила, що по закінченні строку даного договору вона має намір і можливість найняти або придбати за кошти отримуваних нею допомог при народженні третьої дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також – пенсії по втраті годувальника інше житло в сільській місцевості, попри те, що власний житловий будинок є і у її батьків.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задовольнення повністю.

Так зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 627882 від 27 березня 2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23755920 від 03 вересня 2009 року видно, що ОСОБА_1 є власником цілого житлового будинку, розташованого за адресою вул.Заславського, 98 А в с.Купичів Турійського району Волинської області (а.с.6, 7).

Як вбачається зі свідоцтв про народження, виданих Купичівською сільською радою Турійського району Волинської області 18 лютого 2003 року та 16 серпня 2006 року, відповідно, ОСОБА_5 народився 06 лютого 2003 року, а ОСОБА_6 - 01 серпня 2006 року і їх батьками є ОСОБА_7 і ОСОБА_3 (а.с.27, 28).

2

З виданого Купичівською сільською радою Турійського району Волинської області 01 липня 2009 року свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_7 помер 29 червня 2009 року (а.с.8).

Відповідач-законний представник відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 06 березня 2006 року зареєструвала своє та свого сина ОСОБА_5 місце проживання із зазначенням адреси належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку № 98 А, розташованого по вул.Заславського в с.Купичів Турійського району Волинської області, що стверджується паспортом громадянина України серії АС № 867265, виданим 09 квітня 2003 року Турійським РВ УМВС України у Волинській області, та довідкою СГІРФО Турійського РВ УМВС України у Волинській області (а.с.21, 26).

Як вбачається з довідок Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 19 жовтня 2009 року № 496 і від 18 лютого 2010 року № 118, місце проживання ОСОБА_3 та її малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 станом на 19 жовтня 2009 року дійсно було зареєстроване із зазначенням адреси належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку № 98 А, розташованого по вул.Заславського в с.Купичів Турійського району Волинської області, хоча в даному житлі вони не проживали з 27 квітня 2008 року, так як з цього часу мешкали у житловому будинку № 74, розташованому по вул.Заславського в с.Купичів Турійського району Волинської області (а.с.9, 22, 24, 25).

На думку представника органу опіки та піклування Турійської районної державної адміністрації Волинської області ОСОБА_4, визнання даного позову відповідачем-законним представником відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - ОСОБА_3, яка ствердила, що має можливість найняти або придбати за кошти отримуваних нею допомог при народженні третьої дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також – пенсії по втраті годувальника інше житло в сільській місцевості, попри те, що власний житловий будинок є і у її батьків, не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а тому їх та ОСОБА_3 слід визнати такими, що втратили право на користування житлом ОСОБА_1

У відповідності з ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім’ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Як передбачено ч.4 ст.3 СК України, сім’я створюється також і на підставі кровного споріднення.

Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

У відповідності з абз.1 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Так ч.1 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як зазначено у ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як передбачено ч.2 ст.406 ЦК України, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кровного споріднення по прямій лінії, а між ними та ОСОБА_3 – ще й взаємних прав і обов’язків, їх спільні постійне проживання, побут, ведення господарства в період з 06 березня 2006 року до 28 квітня 2008 року в належному на праві приватної власності позивачеві житлі дають суду підстави вважати, що відповідачі набули право користування ним як члени його сім’ї відповідно до закону.

Оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були відсутні понад один рік у житлі ОСОБА_1 через неправомірну поведінку ОСОБА_3, то суд вважає, що така причина їх відсутності не є поважною.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що відсутність ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 без поважних причин понад один рік у власному житлі ОСОБА_1 та виникнення у позивача похилого віку складнощів з продажем останнього, зумовлених реєстрацією місця проживання відповідачів із зазначенням адреси належного йому на праві приватної власності житлового будинку, є обставинами, які мають істотне значення, а тому ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 слід визнати такими, що втратили право на користування житлом ОСОБА_1, так як для цього є законні підстави і визнання відповідачем-законним представником відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - ОСОБА_3 даного позову не суперечить закону й не порушує їх права, свободи та інтереси, оскільки вони не досягли десяти років, є напівсиротами і в зв’язку з цим можуть проживати лише з матір’ю.

Разом з тим, у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 слід також стягнути на користь ОСОБА_1 08.50 грн. судового збору, 37.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 200.00 грн. витрат на правову допомогу, сплачених позивачем при поданні позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст.64, ч.ч.1, 4 ст.156 ЖК України, ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, ч.ч.1, 4 ст.29, ч.ч.1, 2 ст.405, ч.2 ст.406 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, ч.1 ст.88, 212-215 ЦПК України, суд,-

3

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право на користування житлом ОСОБА_1, розташованим за адресою с.Купичів, вул.Заславського, 98 А Турійського району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 08.50 (вісім гривень 50 копійок) судового збору, 37.00 (тридцять сім гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 200.00 (двісті гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Головуючий: