Ухвала суду № 83556871, 06.08.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2402/19

Провадження №1-кс/524/3285/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Андрієць Д.Д., за участю секретаря Шило В.С., заявника – адвоката Мулявки С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці клопотання адвоката Мулявки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мулявка С.О. звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1 із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252» д.н.з. НОМЕР_1 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , в якому на момент огляду було виявлено залишки піску.

Клопотання було мотивовано тим, що в провадженні Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №12019170220000220 від 02.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. 02.04.2019 слідчим Картузовим І.А. було проведено огляд місця події, де здійснювалось навантаження піску ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» за межами населеного пункту с.Садки Кам`янопотоківської сільської ради, в ході якого вилучено належний ОСОБА_1 вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252» д.н.з. НОМЕР_1 в якому на момент огляду було виявлено залишки піску, маса якого не визначалась. Під час огляду представником ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» повідомлялось про те, що пісок належить на праві власності ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром», а транспортний засіб використовується на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного між ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» та фоп ОСОБА_1 .. Вважає, що слідчим не було надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушенням. На даний час у сторони обвинувачення відсутні підстави вважати, що майно ОСОБА_1 є доказом вчинення злочину. Санкції статей ч.1 ст.240 та ч.1 ст.185 КК України не передбачають конфіскацію майна. Також, стороною обвинувачення не надано відомостей про завдані кримінальним правопорушенням збитки. Відсутні будь-які відомості, які б свідчили про можливість приховування майна, його пошкодження, псування, тощо. Вважає, що при накладенні арешту слідчим суддею не забезпечено застосування найменш обтяжливого способу арешту майна. На даний час потреба в арешті майна відпала, оскільки арешт було накладено в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240 КК України, але на даний час постановою начальника СВ Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області змінено кваліфікацію діяння на ч.1 ст.185 КК України. В кримінальному провадженні не вчиняються слідчі дії для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. В кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_1 майном. ОСОБА_1 не є жодним із перелічених в ч.5 ст.170 КПК України, суб`єктом кримінального провадження.

В судовому засіданні адвокат Мулявка С.О. підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Інші учасники в судове засідання не з`явились.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

В ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що 16 травня 2019 року Полтавським апеляційним судом було постановлено ухвалу по справі №524/2402/19, якою задоволено апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Кравченка Я.Ю. та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: - Сідловий тягач - Е, марки «МАN» моделі «ТGА 18.390» жовтого кольору, разом з напівпричепом - самоскидом-Е, марки «ПП» моделі «WZМ 35АЕ» синього кольору, в даному напівпричепі, на момент огляду було виявлено пісок, маса якого не визначалась; - Вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252»; в даному самоскиді, на момент огляду було виявлено залишки піску, маса яких не визначалась; навантажувач фронтальний марки «SDLG L956FН», який відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини належить ТОВ «Рада Інвест»; на пісок, який знаходився у напівпричепі - самоскиді - Е, марки «ПП» моделі « WZM35AL» синього кольору, маса якого не визначалася та заборонено власникам транспортних засобів відчужувати, розпоряджатися, використовувати будь-яким чином вказане майно.

Ухвала була мотивована тим, що у кримінальному провадженні наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно являється тимчасово вилученим майном і в кримінальному провадженні має значення речових доказів, а також тим, що вищевказані автомобілі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, оскільки перевезення корисних копалин, а саме піску, неможливе без використання вищезгаданих транспортних засобів.

Слідчий суддя враховує те, що відповідно до ст.174 КПК України власник майна – ОСОБА_1 повинен довести відповідними доказами те, що на даний час потреба в арешті його майна відпала.

Разом із тим, слідчий суддя не може погодитись із доводами заявника про те, що в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України належний ОСОБА_1 транспортний засіб не є речовим доказом, оскільки він визнавався речовим доказом при кваліфікації кримінального правопорушення за ч.2 ст.240 КК України, оскільки зміна кваліфікації кримінального правопорушення в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 фактично не спростовує доводів, які були прийняті до уваги Полтавським апеляційним судом при постановлені ухвали про накладення арешту на майно.

Слідчий суддя також не може погодитись із доводами заявника про те, що арешт був накладений необґрунтовано через те, що ОСОБА_1 не належить до кола осіб, визначених ч.5 ст.170 КПК України, оскільки вказана частина застосовується у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Натомість, згідно ухвали Полтавського апеляційного суду, арешт на майно був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів і відповідно до ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що заявником не було доведено те, що на даний час потреба в арешті майна відпала.

Відтак, клопотання адвоката Мулявки С.О. в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.170-175 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Мулявки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 – залишити без задоволення.

Ухвала скарженню не підлягає.

Слідчий суддя Д.Д.Андрієць