Ухвала суду № 83556155, 02.08.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3595/18

н.п.2/415/162/19

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

02 серпня 2019 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

з участю

секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

представників

позивача ОСОБА_1 І. ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої здоров`ю професійним захворюванням та їх наслідками, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками в сумі 100000 грн., посилаючись на те, що 11 квітня 2018 р. він став інвалідом ІІІ групи, внаслідок роботи у шкідливих умовах в шахті, на підставі чого збільшився відсоток втрати працездатності з 20% до 60%, тому відповідно до ст. 1203 ЦК України має прав на збільшення розміру відшкодування шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що питання відшкодування моральної шкоди позивачу вже було вирішено рішенням Лисичанського міського суду від 11 липня 2017 р..

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав - стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками. Рішенням Лисичанського міського суду від 1 липня 2017 р., яке набрало законної сили, позовні вимоги були задоволені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 р. у справі №392/584/16-ц «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 2371 КЗпП України ).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

За змістом частин 1, 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом» - (http://reyestr.court.gov.ua/Review/66300979).

Згідно рішення Лисичанського міського суду від 11 липня 2017 р. відшкодування моральної шкоди позивачу було визначено у вигляді одноразової суми в розмірі 30 000 грн., яка була йому сплачена у повному обсязі (а.с.16-17, 44-49), що позивач не заперечував і у судовому засіданні.

Доказів домовленості між сторонами про виплату позивачу додаткової компенсації моральної шкоди у разі збільшення ступеню втрати працездатності тощо суду не надано. Не передбачено це і чинним законодавством.

Тобто на цей час існує таке, що набрало законної сили, рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет – відшкодування моральної шкоди, і з тих самих підстав – порушення трудових прав позивача, що потягло професійні захворювання та їх наслідки.

Суд зазначає, що зміна ступеню втрати працездатності не є новою підставою позову, бо підставою позову є ті фактичні обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, тобто опис протиправної поведінки винної особи та її наслідки.

При цьому зміна фактичних обставин залежно від того, чи мають вони однорідний характер, чи ні, може як бути так і не бути зміною підстави позову.

Так, незалежно від того, який пункт ПДР був порушений відповідачем, підставою позову буде сам факт такого порушення, і зміна конкретного порушення, наприклад з проїзду на забороняючий сигнал світлофору на порушення умов пріоритету проїзду нерегульованого перехрестя, не буде зміною предмету позову. У той же час зміна опису порушення трудових прав з невиплати заробітної плати на відмову у надані пільгової відпустки буде зміною підстави позову.

У справі, що розглядається, змінився не характер порушеного права, а ступінь втрати працездатності, який впливає тільки на розмір шкоди.

Тобто зміни підстави позову не відбулося.

Залишився незмінною і його предмет - відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення грошових коштів, зміна розміру яких також не є зміною предмету.

Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками в сумі 30000 грн., провадження у справі підлягає закриттю.

Та обставина, що у розглянутій ВСУ справі №392/584/16-ц виплата моральної шкоди відбулася шляхом домовленості між сторонами, після чого особа звернулася до суду з позовом, не впливає на висновки суду, оскільки юридичне значення має сам факт визначення відшкодування, а не спосіб такого визначення.

І саме тому, що розмір відшкодування визначений судом, а не встановлений домовленістю сторін, суд вирішує питання про закриття провадження у справі, а не відмовляє у задоволенні позову по суті.

Також, суд не приймає посилання на ст.1203 ЦК України, згідно якої потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

По-перше, відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення трудових прав, регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка є спеціальною нормою відносно до норм ЦК України.

По-друге, з аналізу положень параграфу 2 гл.82 «Відшкодування шкоди» ЦК України вбачається, що під шкодою, яка підлягає відшкодування згідно ст.1203 ЦК України є шкодою внаслідок втрати заробітку (доходу) та додаткових витрат на посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо (ч.1 ст.1195 ЦК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255-256 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої здоров`ю професійним захворюванням та їх наслідками, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://lsm.lg.court.gov.ua/sud1214/.

Апеляційна скарга на цю ухвалу суду може бути подана до Луганського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня складення повної ухвали 07 серпня 2019 р..

Суддя: