Вирок № 83555905, 09.08.2019, Біловодський районний суд Луганської області

09.08.19

Справа № 408/2361/19-к

1-кп/408/368/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кускової Т.В.,

при секретарі Сіпаковій Л.А.,

за участю прокурора Черних С.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

законного представника потерпілого –

завідувача сектором опіки та піклування

служби у справах дітей виконавчого

комітету Біловодської селищної ради Дмитренко Г.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду смт. Біловодськ обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018130430000224 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новолимарівки Біловодського району Луганської області, громадянки України, маючої середню спеціальну освіту, не заміжньої, раніше маючу на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_1 є матір`ю, малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з особливими потребами, має невиліковне захворювання, перебуває на стаціонарному обліку, потребує постійного медичного спостереження, обстеження, пожиттєвого лікування, та відповідно ретельного догляду, лікування і турботи про стан його здоров`я з боку матері.

Однак обвинувачена ОСОБА_1 , усвідомлюючи те, що за її малолітнім сином необхідний постійний догляд та медичний нагляд, свідомо не виконувала покладених на неї батьківських обов`язків, а саме не забезпечила малолітньому сину нормальних побутових умов проживання, догляду та харчування, регулярного прийому дитиною медичних препаратів, своєчасного надання медичної допомоги, в результаті чого настали тяжкі наслідки у вигляді прогресування існуючої хвороби та захворювання іншою тяжкою хворобою.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_1 мала реальні можливості належним чином виконувати покладені на неї законом обов`язки щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний та духовний розвиток, їй органами місцевого самоврядування надавалась допомога, для дитини вона безкоштовно отримала дитячий інвалідний візок, продуктові набори, ліки тощо.

Обвинувачена ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення як отримувач допомоги на дітей одиноким матерям з 01.08.2008 по 31.07.2017 року та державної соціальної допомоги на дитину до 18 років з 14.12.2010 року по 11.06.2018 року. Виплату допомоги зупинено 11.06.2018 року через подання службою у справах дітей виконавчого комітету Біловодської селищної ради повідомлення про вилучення дитини.

Проте, обвинувачена ОСОБА_1 , продовжувала не виконувати покладені на неї батьківськи обов`язки, пов`язані з доглядом за дитиною.

Матір`ю ОСОБА_1 не забезпечені елементарні умови проживання дитини, сім`я проживає у будинку в якому не дотримані правила санітарно-гігієнічних норм, наявні різкі неприємні запахи, невідповідний температурний режим, у віконних проемах відсутнє скло, дитина брудна та голодна, не забезпечена необхідною медичною допомогою. Мати на тривалий час залишала дитину без нагляду на бабусю ОСОБА_3 , яка зловживає спиртними напоями.

07.06.2018 у зв`язку із загрозою здоров`ю та життю малолітнього ОСОБА_2 , тривалою відсутністю його матері за місцем мешкання, перебуванням дитини з бабусею ОСОБА_3 , яка зловживає спиртними напоями, малолітній ОСОБА_2 вилучений з сім`ї та негайно госпіталізований до інфекційного відділення КЗ «Біловодської ЦРЛ».

В результаті злісного невиконання матір`ю ОСОБА_1 встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною настали тяжкі наслідки у вигляді прогресування існуючої у малолітнього ОСОБА_2 хвороби та захворювання іншою тяжкою хворобою.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1/13 від 03.01.2019 року стан здоров`я дитини ОСОБА_2 обумовлений наявністю у нього тяжких захворювань центральної нервової системи, легень та імунної системи.

Невиконання в амбулаторних умовах рекомендацій лікарів стосовно лікування, повноцінного харчування та материнського догляду, сприяло погіршенню стану здоров`я дитини та розвиту туберкульозу легенів.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 11/25 від 19.03.2019 року з моменту останнього лікування у КЗ «Біловодська ЦРЛ», тобто з 23.01.2018 року, до моменту вилучення дитини у матері 07.06.2018 року стан перебігу захворювання у ОСОБА_2 погіршився.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я дитини було проведено додаткове спеціалізоване обстеження в умовах Луганської обласної дитячої клінічної лікарні та Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру і 23.06.2018 року було діагностовано захворювання - туберкульоз легень.

У зв`язку з виникненням у ОСОБА_2 туберкульозу, хвороба ВІЛ перейшла у IV, більш тяжку, клінічну стадію.

Таким чином, після вилучення дитини у матері 07.06.2018 був встановлений діагноз: ВІЛ - хвороба (ІV клінічна стадія). Дитячий церебральний параліч, спастичний тетрапарез (V рівень). Вторинні змішані контрактури обох верхніх і нижніх кінцівок з різким порушенням руху. Тяжка мозкова відсталість. Імбецильність. Вперше діагностований туберкульоз (23.06.2018 року) верхньої долі правої легень (інфільтрований). Деструкція +МБТ 0.

Неналежні умови догляду за дитиною, відсутність систематичного медичного догляду і лікування, неналежне повноцінне лікування сприяло погіршенню стану здоров`я дитини та виникненню туберкульозу легень.

За ухилення матері від виконання обов`язків по догляду та вихованню дитини, рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 28.02.2019 ОСОБА_1 позбавлена батьківських стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 .

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.166 КК України, як злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

В ході досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_1 та законний представник потерпілого ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, 18 квітня 2019 року уклали угоду про примирення на тих умовах, що підозрювана повністю визнає свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Сторони погодились на призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_1 за ст.166 КК України у вигляді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки, із застосуванням норми ст. 75 КК України, з звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На момент підписання угоди про примирення законний представник потерпілого ОСОБА_4 та підозрювана ОСОБА_1 розуміли наслідки укладення такої угоди, викладені в ст.473 КПК України, і підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному порядку (ст.394 ч.3 п.2 КПК України) та касаційному порядку (ст.424 ч.3 п.2 КПК України), про що їм було роз`яснено.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину в скоєному визнала повністю, пояснила, що злочин вчинено нею при обставинах зазначених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається.

Законний представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала затвердження угоди про примирення.

Виконавши в судовому засіданні вимоги ч. 4 і ч. 6 ст. 474 КПК України, переконавшись у відсутності підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених у ч. 7 ст. 474 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, оскільки укладена добровільно, сторони правильно розуміють її зміст, обвинувачена розуміє, що вона має право на судовий розгляд, усвідомлює наслідки укладання угоди, характер пред`явленого обвинувачення, за яким вона визнає свою винуватість, та вид призначеного покарання.

Таким чином, суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_1 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 166 КК України, оскільки злісно не виконувала встановлені законом обов`язки по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд на підставі положень ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд на підставі положень ст. 67 КК України визнає вчинення злочину щодо особи з інвалідністю, малолітньої дитини.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує умови угоди про примирення, і узгоджену сторонами міру покарання, вважає, що таке покарання належить їй призначити з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується негативно.

Запобіжний захід не обирався. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 371, 373- 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про примирення, укладену між обвинуваченою ОСОБА_1 та законним представником потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12018130430000224.

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України та призначити їй покарання у вигляді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: медичну документацію, на ім`я ОСОБА_2 , яка знаходиться на зберіганні у КНП «Біловодська БЛ», за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Петровського, 32 – повернути за належністю.

На вирок може бути подано апеляцію до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України, зокрема: обвинуваченим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим та його законним представником з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя Кускова Т.В.