Рішення № 83555713, 06.08.2019, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/315/19

№ 2/688/284/19

Рішення

Іменем України

06 серпня 2019 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої судді Мазур Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Березенської Н.О.,

без участі сторін,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі судових засідань в м.Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою та просила визначити місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженням, з матір`ю.

Вимоги обгрунтовані тим, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 02 вересня 2010 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженням. Позивачка та її донька зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач виконує всі необхідні обов`язки з організації домашнього побуту дитини, дбає про її виховання, освіту та благополуччя. Позивачка офіційно працевлаштована, має нормальний робочий день, отримує заробітну платню в розмірі 10 000 грн., не вживає спиртні напої та наркотичні засоби, позитивно характеризується за місцем проживання. Тому, просить суд визначити місце проживання дитини разом з нею у вищезазначеній квартирі.

Позивач в судове засідання не з`явилась.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги зазначені у позовній заяві підтримує, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у відсутність відповідача, позовні вимоги визнав та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу за його відсутності.

Оскільки відповідач визнав позов, суд на підставі положень ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами розгляду підготовчого засідання ухвалює рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 14 березня 2012 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Згідно довідки про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб №132 від 04 квітня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Ворзельською селищною радою Київської області, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії висновку виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київського комітету № 48/12 від 26.03.2019 року, при розгляді комісією питання визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням захисту прав дитини, комісія прийшла до висновку про доцільність визнання місця проживання разом з матір`ю дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до заяви представника відповідача від 24 липня 2019 року відповідач не заперечував, щоб суд визначив місце проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, враховуючи, що позов визнано відповідачем, на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю відповідатиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 виданий 05 квітня 2011 року Хмельницьким СВ УМВС України в Хмельницькій області; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_4 .

Третя особа - служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області, адреса: м.Ірпінь, вул. Ленінградська, 4а.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду або через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.08.2019 року.

Суддя: Н.В.Мазур