Постанова № 83554917, 07.08.2019, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1384/19

Провадження № 3/675/376/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Янішевська О. С., з секретарем судового засідання Мирончуком І. І.,

з участю прокурора Денесюка Р. В.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі адміністративні матеріали, які надійшли з Управління захисту економіки в Хмельницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 25 червня 2019 року органом № 6820,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженку с. Глибочок Тростянецького району Вінницької області,

громадянку України,

ідентифікаційний код НОМЕР_2 ,

одружену, на утриманні одна неповнолітня дитина,

не працюючу,

жительку АДРЕСА_1 ,

місце реєстрації АДРЕСА_2 ,

за ст. 172-6 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и Л ОСОБА_3 :

ОСОБА_4 обіймала посаду молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Ізяславська виправна колонія (№ 31)» та мала спеціальне звання «старший сержант внутрішньої служби», була звільнена відповідно до наказу № 64 о/с-18 від 12 червня 2018 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та 14 червня 2018 року отримала трудову книжку.

У пункті 2 частини 6 статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» зазначено, що старший сержант внутрішньої служби відноситься до молодшого начальницького складу.

Відповідно до вимог підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», особи рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби являються суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, таким чином старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_4 , будучи молодшим інспектором відділу режиму і охорони Державної установи «Ізяславська виправна колонія (№ 31)» є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушенням, пов`язаним з корупцією, є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно п. 2 «Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого Рішенням НАЗК № 19 від 06 вересня 2016 року, яке зареєстроване у Міністерстві юстиції України 15 листопада 2016 року за № 1479/29609, припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є день видачі трудової книжки суб`єкту декларування.

ОСОБА_4 у день отримання трудової книжки, тобто 14 червня 2018 року не подала декларацію відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» як особа, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Така декларація була подана ОСОБА_4 13 травня 2019 року о 14 годині 06 хвилин.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

За вимогами абзацу 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

ОСОБА_4 до 01 квітня 2019 року не подала декларацію відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» як особа, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Така декларація була подана ОСОБА_4 13 травня 2019 року о 12 годині 17 хвилин.

Оскільки вказані матеріали стосуються однієї і тієї ж особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, ухвалою, винесеною суддею у судовому засіданні 03 липня 2019 року, адміністративні справи були об`єднати для спільного розгляду і вирішення в одне провадження.

Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та положення ст. 63 Конституції України ОСОБА_4 роз`яснені, заяв та клопотань від неї не надійшло.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, у скоєному розкаюється, повідомила про відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларацій на момент звільнення з посади та за 2018 рік, зазначила, що подала декларації відразу після звернення до неї працівників поліції.

Крім визнання вини самою ОСОБА_4 , її винуватість у вчиненні вищевказаних суспільно-небезпечних діянь підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими суддею доказами.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника Державної установи «Ізяславська виправна колонія (№ 31)» № 64 о/с-18 від 12 червня 2018 року, витяг з якого додано до матеріалів справи, старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_5 звільнена з посади молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Ізяславська виправна колонія (№ 31)» з 13 червня 2018 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Вказана обставина підтверджується інформацією з трудової книжки, оригінал якої ОСОБА_4 надала у судовому засіданні на огляд суду.

Відповідно до власноручної розписки ОСОБА_5 , копія якої додана до матеріалів справи, вона отримала трудову книжку 14 червня 2018 року та була повідомлена про необхідність подання електронної декларації до 01 квітня 2019 року.

Відповідно до власноручної розписки ОСОБА_5 , копія якої додана до матеріалів справи, вона була ознайомлена з антикорупційним законодавством 12 грудня 2012 року.

До матеріалів справи додана інформація з офіційного веб-сайту, згідно якої ОСОБА_5 подала електронну декларацію перед звільненням 13 травня 2019 року о 14 годині 06 хвилин, а електронну декларацію після звільнення – 13 травня 2019 року о 12 годині 17 хвилин, що також підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту, наданою самою ОСОБА_5

17 травня 2019 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб та змінила прізвище не « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого додана до матеріалів справи.

Таким чином ОСОБА_4 несвоєчасно подала декларації відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» як особа, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» як особа, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, надавши оцінку зібраним і дослідженим під час розгляду справи доказам в їх сукупності, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-6 ч. 1 КУпАП.

При вирішенні питання про обрання виду адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_4 , слід виходити з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 22, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України. При вирішенні питання про накладення стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вищевказаних суспільно-небезпечних діянь визнала, одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшує відповідальність за адміністративні правопорушення, допущені ОСОБА_4 , є щире розкаяння.

Обставин, що відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за допущені ОСОБА_4 адміністративні правопорушення не встановлено.

З урахуванням характеру скоєного адміністративного правопорушення, позитивних даних про особу ОСОБА_4 слід накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 172-6 ч. 1 КУпАП.

У відповідності з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 33-35, 172-6 ч. 1, 283, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и Л А :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-6 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір в сумі 384 грн. 20 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998 рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена на протязі десяти днів з дня винесення постанови до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя: О. С. Янішевська