Рішення № 83554539, 09.08.2019, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року Справа № 608/645/19

Номер провадження2-а/608/17/2019

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в письмовому провадженні, справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №495122 від 21 березня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №495122 від 21 березня 2019 року. В позовній заяві вказав, що 21 березня 2019 року о 13 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки «CHERY AMULET», номерний знак НОМЕР_1 , по а/д Тернопіль – Бучач – Івано - Франківськ був зупинений інспектором поліції Неділеньким Я.. Причиною зупинки, на думку поліцейського, стало не ввімкнення ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом, що є порушенням п. 9.8 Правил дорожнього руху. У зв`язку з цим, інспектор Неділенький Я. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №495122 та притягнув до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 425,00 гривень.

ОСОБА_1 з постановою не погоджується. Вважає, що користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України. Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

У зв`язку з цим просить оскаржувану постанову скасувати, провадження в справі закрити.

Представник позивача – адвокат Суп М.Б. в судове засідання не з`явилася, подала письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без її участі; позов підтримує, просить задоволити, з підстав наведених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду позову, що стверджується поштовим повідомленням. Відзиву, у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2019 року о 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «CHERY AMULET», номерний знак НОМЕР_1 , по а/д Тернопіль – Бучач – Івано - Франківськ був зупинений інспектором поліції Неділеньким Я.. Причиною зупинки, на думку поліцейського, стало не ввімкнення ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом, що є порушенням п. 9.8 Правил дорожнього руху. У зв`язку з цим, інспектор Неділенький Я. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №495122 та притягнув до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 425,00 гривень.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки, спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.

За ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п.9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

Згідно п.9.8 Правил дорожнього руху України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми" освітлювальними приладами». І

Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України.

Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за неввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 121, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №495122 від 21 березня 2019 року – задовольнити.

Скасувати постанову серії ДПО18 №495122 від 21 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: /підпис/

Копія вірна

Рішення набрало законної сили «____» _______року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/645/19, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «____»_____року.

Секретар: