Рішення № 83554218, 07.08.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

набрало чинності "___"____20____р.

Справа № 665/1740/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Березнікова О.В.

за участю секретаря судового засідання Собчук М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2 ,.

представника відповідача ГУНП в Херсонській області та представника Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області – Чорного А.С.,

представника третьої особи Генічеської місцевої прокуратури – Симчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Херсонській області, Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, треті особи на стороні відповідачів: старший слідчий СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жаров К.В., Генічеська місцева прокуратура Херсонської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю посадової особи, відшкодування витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду і зазначеним позовом та просить суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 225 тис. 800 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 499 тис. 999 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 15 тис. 745 грн. В обґрунтування свого позову вказує, що 15 квітня 2014 року ОСОБА_3 подано заяву про вчинення ОСОБА_4 шахрайських дій в частині незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем «МАЗДА-3», реєстраційні номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору 2006 р.в., та відомості про дане кримінальне правопорушення було внесе до ЄРДР та розпочато досудове розслідування. Заочним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 16.06.2016 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб автомобіль «МАЗДА-3», реєстраційні номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору 2006 р.в., набутим незаконно; скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 «МАЗДА-3», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 р.в., видане на ім`я ОСОБА_1 , проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 . Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 31.01.2017 скасовано рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову. 09.06.2017 слідчим суддею Чаплинського районного суду Херсонської області винесено ухвалу, якою зобов`язано слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області у кримінальному провадженню № 12014230250000324 від 25.05.2014 змінити місце зберігання речового доказу - автомобіля марки «Мазда з», д.н. НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 р.., передавши його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 21.07.2017 р. від регіонального сервісного центру в Автономній республіці Крим та м. Севастополі отримано відповідь на запит слідчого про те, що згідно комп`ютерних баз даних транспортний засіб «Mazda 3», номер кузова НОМЕР_2 , дійсно 26.01.2017 р. зареєстрований за гр. ОСОБА_5 30 серпня 2017 р. ухвалою суду на автомобіль «Mazda 3», номер кузова - НОМЕР_2 накладено арешт.

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 04.10.2017 року, було встановлено бездіяльність слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014230250000324 від 25.05.2014, протиправною. 17.10.2017 року позивачем отримано лист - відповідь від слідчого у кримінальному провадженні №12014230250000324 від 25.05.2014 ОСОБА_6 , останній у ній зазначив, що «речовий доказ автомобіль марки «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_1 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 за ініціативою Генічеської місцевої прокуратури.

Ухвалою слідчого судді від 07.11.2017 року, визнано дії старшого слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., які виразились у передачі тимчасово вилученого автомобіля марки «Мазда-3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова – VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 р.в., ОСОБА_3 протиправними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на автомобіль на час його передачі слідчим Жаровим К. В.

Вказує, що старший слідчий Жаров К. В. своїми протиправними діями, які встановлені ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07.11.2017 р., ОСОБА_1 спричинена майнова шкода, що полягає у неповерненні та як наслідок втраті даного транспортного засобу. Підставою для відшкодування шкоди позивач зазначає протиправність дій старшого слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., яка встановлені ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року, а також бездіяльність слідчого щодо обов`язковості виконання ухвали слідчого судді про повернення транспортного засобу власнику, оскільки вказані дії осадової особи призвели до вибуття із його власності належного йому майна. Вказує, що підстава для такого вибуття безпосередньо пов`язана із визначеною судом протиправністю дій слідчого.

Вважає, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, має відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Крім того, у своєму позові позивач вказує, що незаконними діями слідчого СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області йому також було спричинено моральну шкоду, відшкодування якої передбачено ст. 23 ЦК України.

02.02.2018 року представником відповідача Головного управління національної поліції в Херсонській області Чорним А.С. до суду подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому останній просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що зі змісту позовних вимог є не зрозумілим зміст позовних вимог щодо ГУНП в Херсонській області та Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області. Крім того вказує, що позивачем у позовній заяві визначено одним з відповідачів Чаплинське відділення поліції Генічеського відділу поліції - ГУНП в Херсонській області, яке не є юридичною особою, відтак не може бути залучене у справі в якості відповідача.

З приводу позовних вимог вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є безпідставними та необґрунтованими. Так, ухвалою слідчого судді Чаплинського району Херсонської області від 30.08.2017 у кримінальному провадженні № 12014230250000324 накладено арешт на транспортний засіб «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN - НОМЕР_2 , який зареєстрований 26.01.2017 за ОСОБА_5 . Зазначений транспортний засіб визнаний речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, яке на момент розгляду даної справи не закрите, на сьогодні відсутні дані, які б свідчили про знищення, пошкодження речі або іншу причину неможливості фізичного повернення вищезазначеного транспортного засобу. Ухвалою слідчого судді Чаплинського району Херсонської області від 07.11.2017 року визнано дії старшого слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К.В., який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014230250000324 від 25.05.2014, які виразились у передачі тимчасово вилученого автомобіля марки «Мазда-3» ОСОБА_3 (не законному володільцю) протиправними. Визнаючи дії слідчого неправомірними щодо передачі ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, суд виходив з того, що в матеріалах кримінального провадження міститься рішення Чаплинського районного суду від 16.06.2016 у справі № 665/373/15-ц, яким задоволено позов ОСОБА_3 , визнано незаконним набуття права власності на автомобіль за ОСОБА_1 та скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу виданого на ім`я ОСОБА_1 .. Згідно відповідної відмітки на цьому судовому рішенні, воно не набрало законної сили, відтак ОСОБА_3 не міг вважатись законним володільцем. Проте, згідно відомостей, які містяться в Єдиному державного реєстру судових рішень, рішення Чаплинського районного суду від 16.06.2016 у справі № 665/373/15-ц набрало законної сили 01.08.2016. Скасоване дане рішення було апеляційним судом 31.01.2017, а транспортний засіб слідчим переданий на відповідальне зберігання 27.08.2016 року. Відтак, вважає, що у слідчого на день передачі речового доказу па відповідальне зберігання не могло бути підстав вважати, що ОСОБА_3 є незаконним володільцем транспортного засобу. Також представник ГУНП в Херсонській області вказує, що згідно наданих позивачем рішень та ухвал вбачається, що в матеріалах кримінального провадження №12014230250000324 від 25.05.2014 міститься письмова розписка ОСОБА_3 від 27.08.2016 про те, що він отримав від слідчого ОСОБА_6 . на відповідальне зберігання належний йому автомобіль, номерний знак НОМЕР_1 . Згідно зі ст. 388 КК України ОСОБА_3 попереджений та зобов`язується зберігати та не продавати вищевказаний автомобіль до вирішення питання по суті. У зв`язку з тим, що відповідальним зберігачем ОСОБА_3 здійснено відчуження речового доказу, про що свідчить інформація у реєстрі про державну реєстрацію даного транспортного засобу за ОСОБА_5 , за даним фактом були внесені відомості до ЄРДР та кваліфіковано як злочин за ч. 1 ст. 388 КК України.

Враховуючи положення ст. 954, 949, 950 ЦК України, вважає, що саме на ОСОБА_3 покладений обов`язок відшкодування шкоди (збитків) у разі втрати речового доказу, який переданий йому на відповідальне зберігання.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності завданої моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України, на яку він посилається як на підставу для її відшкодування.

Представник відповідача – Державної казначейської служби України Тимофєєва Т.М. у своєму відзиві на позовну заяву, який також подано до суду також просила суд в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відмовити. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковими умовами для відшкодування моральної шкоди є: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; наявність вини останнього в її заподіянні. Оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Стосовно стягнення майнової шкоди, яка полягає у неповерненні та як наслідок втраті вилученого майна (транспортного засобу), представник ДКСУ вказує, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що даний транспортний засіб втрачено. Отже, законі підстави для відшкодування майнової шкоди з Держави Україна у позивача відсутні. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначає, що позивачем не зазначено - у чому конкретно полягали страждання (фізичні, душевні або психічні); не досліджено характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Третьою особою на стороні відповідача Генічеською місцевою прокуратурою Херсонської області в особі заступника керівника Петренко К. також подано відзив на позовну заяву у якій просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у зв`язку із тим, що відсутнє рішення про відповідальність особи щодо втрати речового доказу автомобіля (постанови по справі про адміністративні правопорушення, або вироку по кримінальній справі); крім того юридично винна особа залишається не встановленою. Враховуючи вказане, вважає, що факт втрати майна (неможливість його повернення) позивачем, належним чином не доведено. Крім того, посилаючись на обставини викладені у своєму відзиві на позовну заяву представником ГУНП в Херсонській області, вважає, що оскільки відповідальним зберігачем ОСОБА_7 здійснено відчуження речового доказу, про що свідчить інформація у реєстрі про державну реєстрацію даного транспортного засобу за ОСОБА_5 , та саме на ОСОБА_3 покладений обов`язок відшкодування шкоди (збитків) у разі втрати речового доказу, який переданий йому на відповідальне зберігання. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження наявності завданої моральної школи в розумінні ст. 23 ЦК України, на яку він посилається як на підставу для її відшкодування.

У відповіді на відзив, поданий представником ГУНП в Херсонській області, представником позивача Маліченко Д.В ОСОБА_8 вказав, що вважає заперечення та мотиви відповідача необґрунтовані, оскільки посилання представника відповідача на те, що у позовній заяві не вказано зміст позовних вимог до кожного з відповідачів не відповідає дійсності. Так, позов пред`явлено до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції Головного управління поліції в Херсонській області, як до органів які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції. Змістом позовних вимог є стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , тому посилання на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України є безпідставними, оскільки позивачем не доведено факт втрати майна, то позивач зазначає, що докази перелічені відповідачем, зокрема ухвалу слідчого судді від 07.11.2017 року, якою встановлено протиправність дій слідчого; відомостями з регіонального сервісного центру в АР Крим та м. Севастополі, щодо відчуження транспортного засобу на користь ОСОБА_5 ; ухвалу слідчого судді від 09.06.2017 року, якою зобов`язано змінити місце зберігання речового доказу, а також бездіяльність слідчого при здійснені досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014230250000324 від 25.05.2014 року свідчать лише про доведеність вимог позивача, вказаних у позовній заяві. Крім того вказує, що посилання відповідача на те, що рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 16.06.2016 року хоча й набуло чинності 01.08.2016 року, однак оприлюднене в ЄДРСР було лише 05.10.2016 року, тоді як передача транспортного засобу здійснювалася 27.08.2016 року за відсутності на те правових підстав. Просив відхилити заперечення, доводи та мотиви викладені відповідачем у своєму відзиві.

У відповіді на відзив Державної казначейської служби України, представник позивача Маліченко Д.В. вказує, що не погоджується з такими запереченнями та мотивами відповідача з огляду на наступне. Так, Державна казначейська служба помилково вважає, що не може бути відповідачем та нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів, оскільки така відповідальність прямо передбачена п. 10-1 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року яким зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України. У свою чергу, розпорядником коштів Державного бюджету є Державна казначейська служба України. Зважаючи на встановлені обставини, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності органу досудового розслідування, при здійсненні ним своїх повноважень, позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню державою за рахунок коштів Державного бюджету, розпорядником яких є Державна казначейська служба України, оскільки обов`язок відшкодування шкоди завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службова особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Крім того зазначає, що відповідач невірно тлумачить ч. 6 ст. 1176 ЦК України і загальну підставу відповідальності визначає відповідальність передбачену статтями 1166, 1167 ЦК України, оскільки за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Всупереч твердженню, що позивач не надав «жодного доказу на підтвердження того, що даний транспортний засіб втрачено» позивач вказує про наступні факти, що вказують на безповоротну втрату транспортного засобу: 1)втрата права приватної власності потерпілого ОСОБА_1 на транспортний засіб «Мазда 3». д.н.з. НОМЕР_1 , який є речовим доказом в кримінальному провадженні; 2)невиконання ухвали слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 09.06.2017 року, якою зобов`язано змінити місце зберігання речового доказу - автомобіля марки «Мазда 3». д.н.з. НОМЕР_1 , передавши його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 .. Тобто, правоохоронні органи не можуть встановити його фактичне місце знаходження вже майже один рік; 3)повна бездіяльність органу досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12014230250000324 від 25.05.2014 року, що підтверджується відповідними ухвалами слідчого судді; 4) після накладення арешту на транспортний засіб ухвалою слідчого судді від 30.08.2017 року автомобіль Мазда 3, д.н.з. НОМЕР_1 . в поле зору правоохоронців не потрапляв. З огляду на вищевикладене, просив суд відхилити заперечення, доводи та мотиви викладені відповідачем у своєму відзиві.

У відповіді на відзив третьої особи на стороні відповідача Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області представник позивача Маліченко Д.В. також не погоджується з такими запереченнями та мотивами третьої особи і вважає вони мають бути відхилені, оскільки у своєму відзиві Генічеська місцева прокуратура вважає, що через відсутність рішення про відповідальність особи, неможливо розглядати питання відшкодування шкоди завданою втратою майна - речового доказу, оскільки юридично винна особа залишається невстановленою. Вважає такі доводи третьої особи помилковими, оскільки як вбачається з ухвали слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07.11.2017 року в справі № 665/1580/17 дії слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014230250000324 від 25.05.2014 року, які виразились у передачі тимчасово вилученого автомобіля марки Мазді-3, реєстраційний номер НОМЕР_1 . номер кузова - НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 року випуску ОСОБА_3 незаконному володільцю визнано протиправними. Одразу ж після передачі транспортного засобу ОСОБА_3 , автомобіль фізично зник, про що свідчить невиконання ухвали слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 09.06.2017 року, якою зобов`язано слідчого Жарова К. В. змінити місце зберігання речового доказу - автомобіля марки «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_1 , передавши його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 . На даний час ніким не встановлено місце перебування транспортного засобу. Тобто, на думку позивача, дії щодо передачі транспортного засобу являються незаконними і перебувають в причинному зв`язку з його втратою позивачем. Слідчий СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жаров К.В. і є тією службовою особою, що вчинила такі дії і на яку покладається вина, щодо вчинення цих дій. Крім цього, відповідач вказує на те, що рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 16.06.2016 року, на підставі якого слідчим Жаровим К. В. передано на відповідальне зберігання автомобіль Мазда 3, д.н.з. НОМЕР_1 , міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень з відміткою про набрання законної сили 01.08.2016 року, тобто, з огляду на це, слідчий (нібито слідкуючи за реєстром судових рішень) на день передачі речового доказу 27.08.2016 року на відповідальне зберігання ОСОБА_3 мав відповідні підстави. Але зі сторінки в мережі Інтернет на якій розмішене судове рішення (http: reyestr.court.gov.ua Review 61626005) вбачається, що воно оприлюднене тільки 5 жовтня 2016 року, вже після передачі речового доказу слідчим. Тому, мотивуванні свого відзиву таким чином є ніщо інше як намагання покриття прокуратурою неправомірних дій слідчого. Просив відхилити заперечення, доводи та мотиви викладені третьою особою у своєму відзиві.

У судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача Маліченко Д. ОСОБА_9 та позивач по справі ОСОБА_1 повністю підтримали позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві, наполягали на доводах, викладених ними у відповідях на відзиви, просили суд позов задовольнити. При цьому, додали, що на даний час місце знаходження автомобіля марки «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_1 не відоме. При цьому, автомобіль 26.01.2017 року був зареєстрований за громадянкою ОСОБА_10 , хоча на той час слідчим суддею був накладений арешт. Таким чином, транспортний засіб марки «Мазда 3» був втрачений із вини слідчого, на сьогоднішній день позивач придбав собі автомобіль « ОСОБА_11 », який в ні які порівняння з втраченим авто не входить, у зв`язку із чим позивачу була завдана моральна шкода.

Представник відповідача ГУНП в Херсонській області, а також відповідача Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Чорний А.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку підтримав пояснення, надані в відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволені позивних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи Генічеської місцевої прокуратури Симчук А.В. з позовом не погодилась, підтримала пояснення, надані в відзиві на позов, просила суд відмовити у задоволені позову.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN - НОМЕР_2 09.04.2014 року зареєстрований за ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 16.06.2016 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб автомобіль «МАЗДА-3», реєстраційні номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору 2006 року випуску, набутим незаконно; скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 «МАЗДА-3», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 року випуску, видане на ім`я ОСОБА_1 , проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 31.01.2017 року скасовано рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову. Апеляційний суд виходив з того, що зі змісту довіреності від 04 квітня 2014 року вбачається, що вона була видана на підставі усного договору доручення між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , саме з посиланням на нікчемність цього договору у позові заявлена вимога про застосування наслідків його недійсності, яка судом задоволена, при цьому судом першої інстанції не зважено на те, що ОСОБА_1 не виступав стороною даного договору доручення, тому не повинен нести обов`язки по реституції у зв`язку з його можливою недійсністю, за умови чинності договору купівлі-продажу від 08 квітня 2014 року, за яким ОСОБА_1 було придбано автомобіль «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN - НОМЕР_2 . У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не є стороною правочину, який ОСОБА_3 вважає нікчемним, передбачені законом підстави для задоволення заявлених до нього позовних вимог відсутні.

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 09.06.2017 року зобов`язано слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області у кримінальному провадженню № 12014230250000324 від 25.05.2014 змінити місце зберігання речового доказу - автомобіля марки «Мазда З», державний номер НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 року випуску, передавши його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 30.08.2017 року накладено арешт на транспортний засіб «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN - НОМЕР_2 , який зареєстрований 26.012.017 року за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 у кримінальному провадженні №12014230250000324. Із мотивувальної частини даної ухвали суду вбачається, що в провадженні Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12014230250000324 від 15.04.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння автомобілем «Мазда 3» державний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_13 . Також в провадженні Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12014230250000324 від 24.10.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, за фактом того, що 04.04.2014 року приватний нотаріус Острозького районного нотаріального округу Вержиковський О.М. незаконно посвідчив довіреність від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_12 з приводу користування, розпорядження, дарування, продажу автомобіля «Мазда 3», яку в подальшому придбав ОСОБА_1 , чим здійснив підробку документів.

Згідно відповіді від регіонального сервісного центру в АР Крим та м. Севастополі від 21.07.2017 року, відповідно до комп`ютерних баз даних (НАЇС, Національної БД ДАІ) транспортний засіб «Mazda 3», номер кузова VIN - НОМЕР_2 був перереєстрований 26.01.2017 за ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07.11.2017 року, визнано дії старшого слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К.В., який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014230250000324 від 25.05.2014, які виразились у передачі тимчасово вилученого автомобіля марки «Мазда-3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова – VIN- НОМЕР_2 , чорного кольору, 2006 року випуску ОСОБА_3 не законному володільцю протиправними.

Даною ухвалою слідчого судді встановлено, що з матеріалів кримінального провадження №12014230250000324 від 25.05.2014 року вбачається, що постановою від 18 травня 2015 року про визнання речовим доказом транспортний засіб 15.04.2014 року автомобіля марки «Мазда - 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні; також вказано, що зазначений речовий доказ зберігати на спеціальному майдані для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: вул.. Гвардійська, 160, м. Цюрупинськ, Херсонської області. Із копії розписки від 27.08.2016 року, яка надана ОСОБА_3 слідчому Жарову К.В. слідує, що він отримав належний йому автомобіль «Мазда - 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску. При цьому, відповідно до рішення Чаплинського районного суду від 16.06.2016 року, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження №12014230250000324 від 25.05.2014 року з відміткою про не набрання ним законної сили, визнано не законним набуття права власності на автомобіль за ОСОБА_1 та скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу виданого на ім`я ОСОБА_1 .. Рішенням апеляційного суду Херсонської області, яке набрало законної сили скасовано рішення Чаплинського районного суду від 16.06.2016 року. Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що органом досудового розслідування - слідчим Чаплинського ВП Генічеського відділу поліції Жаровим К.В. в порушення вимог ст.100 КПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 про порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, не виконано постанову від 18 травня 2015 року щодо зберігання речового доказу транспортного засобу на спеціальному майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: вул. Гвардійська, 160, м. Цюрупинськ, Херсонської області, тобто порушено порядок передачі тимчасово вилученого автомобіля марки «Мазда - 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому, зазначено, що в матеріалах кримінального провадження №12014230250000324 від 25.05.2014 року, які були досліджені в судовому засіданні взагалі відсутні будь-які документи, які б надавали право слідчому ОСОБА_6 передавати вказаний транспортний засіб ОСОБА_3 , оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Мазда - 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_1 , а також в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на автомобіль на час його передачі слідчим Жаровим К.В.

Відповідно до аналітичної довідки суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_14 від 27 листопада 2017 року середня вартість об`єкта дослідження – автомобіля «Mazda 3» 2006 року виробництва, об`ємом двигуна 1600 куб.см., коробка передач автоматична, привід передній, тип пального – бензин, пробіг нормативний, станом на 27 листопада 2017 року складає 225800 грн.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами ч. 6 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах.

Такі загальні підстави визначені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до положень яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із п. 2 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (затверджена Наказом №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010), під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Пунктом 86 вищезазначеної інструкції визначено, що у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України № 41 від 04.03.1996 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня за № 106/1131).

За п.п. 4,5,7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Аналогічне положення міститься й в ч. 4 ст. 100 КПК України у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Відповідно до Постанови КМУ № 730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Національної поліції Головне управління Національної поліції в Херсонській області та ліквідовано Чаплинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

В судовому засіданні встановлено, що власником транспортного засобу автомобіля марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN - НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. В рамках кримінального провадження №12014230250000324 від 25.05.2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.1 КК України автомобіль марки «Mazda 3», державний номер НОМЕР_1 , постановою слідчого відділу Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області Великої Л.П. від 18 травня 2015 року визнано речовим доказом та вказано про його зберігання на спеціальному майдані для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 .

Ухвалою слідчого судді від 07 листопада 2017 року встановлено, що 27.08.2016 року слідчий Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жаров К.В. передав речовий доказ - спірний автомобіль марки «Mazda 3», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 . Також встановлено, що рішенням Чаплинського районного суду від 16.06.2016 року, яким визнано не законним набуття права власності на автомобіль за ОСОБА_1 та на підставі якого слідчий Жаров К.В. передав речовий доказ – автомобіль ОСОБА_3 та яке зберігається в матеріалах кримінального провадження№12014230250000324 від 25.05.2014 року містить відмітку про не набрання ним законної сили, тобто на час передачі слідчим Жаровим К.В. речового доказу ОСОБА_3 дане рішення суду не набрало законної сили. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року, яке набрало законної сили скасовано рішення Чаплинського районного суду від 16.06.2016 року. Ухвалою слідчого судді від 09 червня 2017 року зобов`язано слідчого Чаплинського ВП Жарова К.В. змінити місце зберігання речового доказу автомобіля та передати його власнику ОСОБА_1 . Як вбачається із пояснень прокурора Генічеської місцевої прокуратури Гури Є.М., які викладені в ухвалі слідчого судді від 09 червня 2017 року він письмової вказівка слідчому на передачу речового доказу – автомобіля ОСОБА_3 не надавав, таке рішення було прийнято особисто слідчим Жаровим К.В. Дана ухвала суду до теперішнього часу залишається не виконаною, автомобіль власнику транспортного засобу не повернутий. При цьому, як вбачається із ухвали слідчого судді від 30 серпня 2017 року згідно відповіді регіонального сервісного центру в АР Крим та м. Севастополі від 21.07.2017 року, відповідно до комп`ютерних баз даних (НАЇС, Національної БД ДАІ) транспортний засіб «Mazda 3», номер кузова VIN - НОМЕР_2 був перереєстрований 26.01.2017 за ОСОБА_5 . Ухвалою слідчого судді від 30 серпня 2017 року накладено арешт на транспортний засіб марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова VIN - НОМЕР_2 .

Таким чином, після вилучення працівниками поліції транспортного засобу в рамках кримінального провадження №12014230250000324 від 25.05.2014 року у його власника ОСОБА_1 та прийняття слідчим Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області Великою Л.П. рішення про визнання його речовим доказом та про його зберігання на спеціальному майдані для тимчасового утримання транспортних засобів, відповідальність за його збереження була покладена на посадових осіб УМВС України в Херсонській області та його структурного підрозділу Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області, які і мали б забезпечити його схоронність. Однак слідчим Чаплинського ВП Жаровим К.В. було прийнято самостійне рішення про передачу даного транспортного засобу ОСОБА_3 під письмову розписку, при цьому будь-яких підтверджуючих документів, які були чинними на той час та підтверджували набуття останнім право власності на спірний автомобіль матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що незаконність процесуальних дій слідчого СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жарова К.В. щодо передачі автомобіля марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 на зберігання ОСОБА_3 встановлено ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року; окрім того ухвалою слідчого судді від 09 червня 2017 року зобов`язано слідчого СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жарова К.В. передати автомобіль його власнику ОСОБА_1 .

Автомобіль до цього часу позивачу не повернуто, зазначений факт сторонами в судовому засіданні не оспорювався .

Так, вищенаведені обставини, положення нормативно - правових актів свідчать про обов`язок сторони кримінального провадження, в даному випадку СВ Чаплинського ВП Генічеського відділу ГУНП в Херсонській області, забезпечити схоронність речових доказів до вирішення питання про їх долю. Тобто, орган, який мав зберігати належним чином вилучене майно має відшкодувати шкоду, спричинену позивачу у зв`язку із втратою переданого на зберігання майна.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконного прийняття рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку встановленому законом.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011, державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України.

Пунктом 4 Положення про Державне казначейство України від 13.04.2011 передбачено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 01.01.2013, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків підлягають до задоволення, а тому з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування, завданої Головним управлінням національної поліції в Херсонській області матеріальної шкоди у розмірі 225800 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пп. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 09 червня 2017 року та 07 листопада 2017 року визнано протиправними дії слідчого СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жарова К.В. щодо передачі автомобіля марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 на зберігання ОСОБА_3 та зобов`язано слідчого СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жарова К.В. передати автомобіль його власнику ОСОБА_1 .

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок незаконних процесуальних дій органу досудового слідства, позивач більш як три роки позбавлений можливості вільно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм автомобілем. Окрім того, у зв`язку із неповерненням йому автомобіля істотно порушено звичний уклад життя позивача та його родини, потреба в автомобілі є особливо гострою, а його відсутність вимагає значних додаткових зусиль для організації життя.

Враховуючи викладене, та відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» на користь позивача підлягає стягненню 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника Державної казначейської служби України у відзиві з приводу того, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, а тому відсутні підстави для стягнення коштів саме з казначейства та державного бюджету, оскільки Державна казначейська служба України є органом державної влади через який держава несе відповідальність за шкоду завдану фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода посадовими особами органу державної влади СВ Чапплинського ВП Генічеського відділу ГУНП в Херсонській області при виконанні ними своїх посадових обов`язків, яка полягає у не виконання ухвали слідчого судді та поверненні транспортного засобу, а тому матеріальну та моральну шкоду має відшкодовувати саме Державна казначейська служба України.

У відповідності до частин 1,3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що діяв на день звернення до суду з зазначеним позовом.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача – адвокат Маліченко Д.В. в позовній заяві просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу, при цьому на підтвердження вказаних вимог ним додано: ордер №032223 від 29.11.2017 року про надання правової допомоги ОСОБА_15 у Чаплинському районному суді Херсонської області, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1142, договір про надання правової допомоги ОСОБА_15 від 17 листопада 2017 року №17, довідку – розрахунок №17 від 27.11.2017 року про витрачений час та розмір коштів, що підлягає виплаті за виконану роботу на суму 15745 грн., квитанція №17 від 27.11.2017 року про оплату послуг ОСОБА_1 в сумі 15745 грн. .

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, з огляду на зазначене та у відповідності з вимогами п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача шляхом безспірного списання слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15745 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 12-13, 16, 18, 19, 23, 76-81, 95, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) 225800 гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 15 000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15745 гривень.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду через Чаплинський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.08.2019 року.

Суддя О.В. Березніков